19 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/2876/24 пров. № А/857/24832/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2024 року у справі № 308/2876/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Деметрадзе Т.Р. у відкритому судовому засіданні у м. Ужгороді), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також - ДПП, відповідач), в якому просив суд скасувати постанову від 03.09.2023 серії ЕАТ № 7655140 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) у виді штрафу в сумі 3400 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову від 03.09.2023 серії ЕАТ № 7655140 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу надіслано на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення неправильно застосовано ряд норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що під час перевірки документів за наявними базами інспектор встановив, що водій не має посвідчення на право керування транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1 а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також - ПДР України), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, відтак, оскаржувана постанова винесена правомірно.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилися.
Також в порядку частини третьої статті 268, частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 03.09.2023 року серії ЕАТ № 7655140 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Із вказаної постанови вбачається, що 02.09.2023 року о 23 год. 59 хв., у м. Ужгороді по вул. Собранецька, 103, позивач керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, не маючи права керуванням таким, чим порушив пункт 2.1(а) ПДР України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувсь із цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові з поміж іншого зазначено, що водій керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, проте такі дії водія у згаданій постанові інспектором не кваліфіковані та їм не надана відповідна правова оцінка.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі також - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 Закону № 580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно зі статтею 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред'явити його.
Підпункт «а» пункту 2.4 ПДР встановлює, що на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з частиною другою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським УПП при перевірці документів позивача встановлено факт позбавлення позивача права керування транспортними засобами відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2021 року по справі № 308/522/21 строком на один рік.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за статтею 130 або/та статтею 124 КУпАП, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складання в сервісному центрі МВС теоретичного і практичного іспитів. У разі наявності в посвідченні водія двох або більше категорій на право керування транспортного засобу теоретичний, практичний іспити складаються за вищою категорією в посвідченні водія.
Станом на дату розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення позивач не перескладав в сервісному центрі МВС теоретичного і практичного іспитів, що підтверджується листом від 21.03.2024 № 31/28/2-2141-512 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях територіального сервісного центру МВС № 2141, який наявний в матеріалах справи.
Варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт іншого правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Такої позиції притримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ №7655140 від 03.09.2023, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Щодо формальних недоліків оскаржуваної постанови, на підставі яких суд першої інстанції прийняв рішення про її скасування, то колегія суддів зазначає, що окремі недоліки оформлення постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР України, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа № 826/15341/15.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 229, 241, 242, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2024 року у справі № 308/2876/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 20.12.24