Єдиний унікальний номер 205/17336/24
1-кс/205/1422/24
про обрання запобіжного заходу
20 грудня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024042120000212, внесеного до Єдиного реєстру досудових від 28 листопада 2024 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 31.03.2016 року Бородянським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України до 9 років позбавлення волі; звільнився 12.08.2024 по відбуттю строку покарання.
20 грудня 2024 року на адресу суду надійшло вищезазначене клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 20 листопада 2024 року об 11 годині 00 хвилин.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, будучи раніше судимим за злочини проти власності, на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив, та вступив у злочинну змову зі своїм товаришем на ім'я ОСОБА_6 (більш точні анкетні дані не встановлені), з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, який вони вчинили за наступних обставин.
Так, в період часу з 24 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року (встановити більш точний час досудовим розслідуванням не виявилось можливим) маючи прямий злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, розприділивши ролі та заздалегідь визначивши об'єктом свого злочинного посягання бензиновий генератор, марки «EDON», моделі РТ-3300, червоного кольору, однофазний генератор, номінальна напруга 230В, номінальна частота 50ГЦ, номінальна потужність 3 кВт, максимальна потужність 3.3 кВт, об'єм паливного баку 15 л., серія № ЕD5122092358, в робочому стані, який належить ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_4 тимчасово проживаючи за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_7 , в період часу з 24 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року близько 23 год.30 год. надав доступ чоловіку на ім'я ОСОБА_6 до вищевказаного домоволодіння та його території, з метою скоєння злочину.
Після чого ОСОБА_4 разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_6 , керуючись спільним злочинним умислом, направленим на повторне, таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану зайшли до приміщення будинку АДРЕСА_3 , де в коридорі, праворуч від входу до будинку знаходився вищевказаний генератор.
Реалізовуючи свій спільний кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи попередню домовленість про спільне вчинення крадіжки, усвідомлюючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану викрали з коридора бензиновий генератор, марки «EDON», моделі РТ-3300, червоного кольору, однофазний генератор, номінальна напруга 230В, номінальна частота 50ГЦ, номінальна потужність 3 кВт, максимальна потужність 3.3 кВт, об'єм паливного баку 15 л., серія № ЕD5122092358, в робочому стані, який належить ОСОБА_7 . При цьому приховуючи сліди свого злочину на його місце поставили порожні ящики, які накрили ковдрою, якою був накритий вищевказаний генератор, тим самим замаскували місце злочину.
Після чого, ОСОБА_4 та чоловік на ім'я ОСОБА_6 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_7 майнову шкоду, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-24/50742-ТВ від 17.12.2024 становить 9 000 гривень.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
- Протокол прийняття заяви;
- Протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
- Протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 27.11.2024;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_8 ;
- Протокол допиту свідка ОСОБА_9 ;
- Протокол пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_9 ;
- Протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 11.12.2024 в ході якого було вилучено бензиновий генератор;
- Повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 20.12.2024;
- Речовими доказами встановленими в ході досудового розслідування;
- Іншими матеріалами кримінального провадження;
У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених в обґрунтування п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 під загрозою застосування покарання за злочин може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин проти власності, власних дітей на утриманні не має, як і не має постійного офіційного місця роботи. Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований в м. Кривий Ріг, що не завадило ОСОБА_4 вчинити злочин в іншому місті. Також встановлено, що ОСОБА_4 тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілого. Таким чином відсутні достатні соціальні важелі впливу, що зможуть утримати підозрюваного за місцем проживання та від вчинення дій, передбачених зазначеним пунктом статті.
Крім того, внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
В обґрунтування п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, що в ході проведення досудового розслідування встановлено свідка ОСОБА_9 , який впізнав особу ОСОБА_4 як того, хто приніс збув йому викрадений бензиновий генератор. Також ОСОБА_4 тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 . Тобто у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків та потерпілого з метою зміни ними раніше наданих показань, так як на теперішній час ОСОБА_4 відоме місце мешкання потерпілого та свідків, та він може шляхом вмовлянь або погроз змусити їх змінити свої показання.
В обґрунтування п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначено, той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має. Також в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 31.03.2016 року Бородянським районним судом Київської області було обвинувачено за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України до 9 років позбавлення волі після чого ОСОБА_4 звільнився 12.08.2024 по відбуттю строку покарання. Дана обставина підтверджує той ризик, що ОСОБА_4 може вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення, в тому числі злочини проти власності, для отримання засобів для життя, так як він не має іншого джерела доходу.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні поданого клопотання, надавши обґрунтування необхідності його задоволення аналогічні тим, що викладені в клопотанні слідчого. При цьому прокурор вважає що більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, просив суд застосувати до нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, просить застосувати домашній арешт за місцем фактичного проживання адресою АДРЕСА_3 .
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши сторони кримінального провадження дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12024042120000212, внесеного до Єдиного реєстру досудових від 28 листопада 2024 року.
В порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_4 не затримували.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Таким чином, слід визнати підозру щодо ОСОБА_4 обґрунтованою та достатньою для того, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про обрання певного виду запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 .
Разом з тим, за положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з ч.1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, підозрюваної у вчинені злочину, за який Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, Тобто, ОСОБА_4 , з метою уникнення відповідальності може вчинити спроби переховування від слідства та суду. Також, ОСОБА_4 , не має на утриманні неповнолітніх або недієздатних осіб, не працевлаштований, офіційно не одружений, не працює, не має достатніх соціальних зв'язків, які б могли стримати його від спроб зміни місця проживання з метою переховування та уникнення кримінальної відповідальності, оскільки зміну місця проживання може сприймати як більш сприятливі для себе обставини ніж перебування у місцях позбавлення волі, передбачених ст. 177 КПК України. Також встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований в м. Кривий Ріг, що не завадило ОСОБА_4 вчинити злочин в іншому місті. Також встановлено, що ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_3 за місцем мешкання потерпілого та фактичним місцем вчинення кримінального правопорушення, що унеможливлює застосування до нього домашнього арешту за вказаною адресою.
Крім того, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має. Також в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 31.03.2016 року Бородянським районним судом Київської області було обвинувачено за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України до 9 років позбавлення волі після чого ОСОБА_4 звільнився 12.08.2024 по відбуттю строку покарання. Дана обставина підтверджує той ризик, що ОСОБА_4 може вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення, в тому числі злочини проти власності, для отримання засобів для життя, так як він не має іншого джерела доходу.
Наведені обставини дають суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, не зможе запобігти визначеним ризикам.
Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише зазначає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає доцільним застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму.
За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, що дорівнює 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме цей розмір здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків і не є завідомо непомірним для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з одночасним визначенням розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024042120000212, внесеного до Єдиного реєстру досудових від 28 листопада 2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» строком на 60 днів - до 24 години 18 лютого 2025 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з 20.12.2024 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, що дорівнює сорока прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
В разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
4) не спілкуватися з потерпілим та свідками за даним кримінальним провадженням;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_10