20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24470/23 пров. № А/857/15627/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 460/24470/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя у І інстанції Дудар О.М.,
дата ухвалення рішення 22 травня 2024 року,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 22 травня 2024 року, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судових рішень у справі №460/16075/21 за період з 01.01.2016 по 30.06.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судових рішень у справі №460/16075/21 за період з 01.01.2016 по 30.06.2023, яку розрахувати за період з01.01.2016 по 30.06.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконано останнім лише у червні 2023 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. Крім того, позивач вважає наявним в себе право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №460/24470/23 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 до 30.06.2023; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судового рішення у справі №460/16075/21, яку розрахувати за період з01.01.2016 по 30.06.2023.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Крім того, покликався на те, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №460/16075/21 виконано шляхом зарахування 30.06.2023 на картковий рахунок позивача коштів у сумі 13786,72 грн, а тримісячний строк звернення до суду завершився 30.09.2023. За таких обставин, позивач звернувся до суду із пропуском відповідного строку - 19.10.2023.
Апелянт просив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №460/24470/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був.
Відповідно до ч.4 ст.304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями ст. 311 КАС України
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходи з того, що на виконання рішення у справі №460/16075/21 відповідачем здійснено виплату позивачу грошового забезпечення у сумі 13786,72грн. Фактичну виплату проведено на картковий рахунок позивача 30.06.2023.
Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, а сума компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, згідно з алгоритмом, визначеним Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
З огляду на викладене, позов підлягав до задоволення.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом командира військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 23.06.2016 №142 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №460/16075/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
Визнано протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 щодо визначення базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 з визначенням базового місяця - січень 2008 року та виплатити суму індексації з врахуванням виплаченої суми.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем 30.06.2023 перераховано на картковий рахунок позивача грошове забезпечення в загальній сумі 13786,72 грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів від 30.06.2023.
Компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахування та виплати грошового забезпечення та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідачем позивачу не виплачено.
На заяву позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідач листом від 29.09.2023 повідомив про те, що жодним чином не порушив строки виплати грошового забезпечення.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 (далі Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок - №159).
В ст. 1 ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Із змісту п. 1- п. 4 Порядку №159 слідує, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що Верховний Суд виклав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до ст. 2 якого, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Як вже було зазначено вище, на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. №9-рп/2013.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст. 1-3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у Постанові від 17.07.2019 у справі №825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення (індексації), оскільки вона виплачується у разі порушення строків виплати доходу (сум індексації грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Вказані кошти нараховані в результаті перерахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 з визначенням базового місяця - січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум, для відновлення прав позивача, порушених при її виплаті у меншому розмірі, а тому вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі №465/322/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, оскільки судових рішенням у справі №460/24470/23, ні №460/16075/21 такі питання не досліджувалися та не охоплювалися їх предметами.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з покликанням на приписи ст. 233 Кодексу Законів про працю України, оскільки предметом розгляду цієї справи є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 за період з 01.01.2016, а не нарахування та виплата індексації, право на яку за позивачем визнано у судовому рішенні №460/16075/21.
У даному випадку, позивач після отримання відповідних виплат звернувся до відповідача із заявою щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу за затримку виплати грошового забезпечення за судовими рішеннями у справі №460/16075/21 за період з 01.01.2016 по 30.06.2023, у якій також вказано про скерування заяви попередньо від 08.08.2024, відповідь на яку ненадано відповідачем.
29.09.2024 відповідачем скеровано лист позивачу, у якому серед іншого вказано про те, що підстави для виплати компенсації доходів відсутні, заява від 08.08.2023 надійшла військовій частині надійшла та опрацьована 13.09.2023.
Колегія суддів вважає, що саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати/бездіяльність щодо відповіді на заяву, свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Оскільки позивач, після одержання відповіді відповідача від 23.09.2023 вже 19.10.2023 звернувся з цим позовом до суду для захисту порушеного права, строк звернення до суду ним не пропущено.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №460/24470/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк