20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3606/24 пров. № А/857/16423/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 140/3606/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
суддя в 1-й інстанції О.А. Лозовський,
дата ухвалення рішення 27.05.2024,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007 від 02.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач переміщував через митний кордон України товар - дитяче взуття вагою 44,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США у вигляді супроводжуючого багажу з Республіки Польща в Україну. На підтвердження вартості товару позивачем було подано інвойс №148 від 27.09.2023, де зазначено, що продавцем товару є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC.CO-OPERATION CO., LTD (китайська компанія імпортер), а покупцем - ОСОБА_1 , яка придбала товар «Children's shoes that cover the ankles Mix» (дитяче взуття, що закриває щиколотку), кількістю 56 пар, вартістю за одиницю 1,39 доларів США та загальною вартістю 77,84 доларів США.
Позивач зауважує, що не здійснює комерційну діяльність та придбала взуття для власних потреб. Вона не вибирала і не могла вплинути на те, який документ їй було видано при отриманні свого товару, а тому єдиним належним документом який підтверджує реальну вартість товару є Invoіce №148 від 27.09.2023. Із транзитної декларації (Т1) №23PL301010NU66FG95 вбачається, що відправником товару є POL - CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (2) (ТОВ «ПОЛ-ЦЕЛ» склад і митне агентство), місце завантаження Хелм (S17), місце розвантаження Володимир Волинський (S18), а одержувачем ОСОБА_1 (графа 5), здійснювала перевезення дитячого взуття автомобілем з д. н. з НОМЕР_1 дитячого взуття, а саме: «Взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва - Китай». Оскільки, в Invoіce №148 від 27.09.2023 зазначена уся необхідна інформація, яка дає можливість ідентифікувати товар, встановити його вартість, відомості про дату складання документа, особу яка придбала товар, назву підприємства, від імені якого складено документ, відтак даний інвойс, а також супровідний документ Т1 було надано митному органу для підтвердження вартості дитячого взуття.
Однак, 02.10.2023 Волинською митницею винесене рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007, відкоригувавши вартість задекларованого дитячого взуття із 1,39 доларів за одиницю до 16,46 доларів США, відповідно за загальна вартість змінилась із 77,84 доларів США на 921,79 доларів США, у зв'язку із чим позивач був змушений сплатити завищену суму митних платежів, вказану в уніфікованій митній квитанції МД-1 №033481 в сумі 4588,22 грн. У графі 18 вказаного рішення зазначено: «Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023)».
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що він надав митному органу митну декларацію від 28.09.2023, інвойс від 27.09.2023 №148 та супровідний документ Т1 №23PL301010NU66FG95 для підтвердження вартості товару.
В той же час в оскаржуваному рішенні митний орган формально обмежився лише посиланнями на норму законодавства України, без жодного обґрунтування конкретної ситуації, що фактично створює для пересічного громадянина становище правової невизначеності; у спірному рішенні не зазначено, з яких саме підстав митний орган прийняв рішення про визначення вартості товарів, не вказано та необґрунтовано, чому наявні документи не дають можливості визначити вартість товару, чому вони не є достатніми для митного оформлення товару та чому відповідач не взяв їх до уваги. Вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Крім того, зазначає, що інформація з автоматизованої інформаційної системи не може бути безумовним джерелом для визначення митної вартості товару. Митний орган вказав лише номер та дату митної декларації (№UA101040/2023/8700 від 11.09.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №140/3606/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що спірне рішення відповідач прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України (далі - МК України).
Позивач вважає, що наведені обставини для прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданому під час митного оформлення інвойсу №148 від 27.09.2023, яким визначено найменування, ціну та ідентифікаційні ознаки товару, реквізити сторін, умови поставки.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що митний орган формально обмежився лише посиланнями на норму законодавства України, без жодного обґрунтування конкретної ситуації, що фактично створює для пересічного громадянина становище правової невизначеності.
Самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів, а вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з посиланням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Також, рішення повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
Митний орган у своєму рішенні невірно відобразив положення ч. 1 ст. 368 МК України, посилаючись на редакцію ч. 1 цієї статті МК України, чинної до 19.07.2022, а суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Чинна редакція ч. 1 ст. 368 МК України визначає документи, які підтверджують фактурну вартість товарів для цілей їх оподаткування при переміщенні (пересиланні) через митний кордон України. Такими документами є касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, інші документи, які містять відомості про вартість таких товарів.
Законодавець розширив перелік документів, які підтверджують фактурну вартість товарів для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України.
Таким чином, положення чинної редакції ч. 1 ст. 368 МК України надає можливість громадянам при переміщенні (пересиланні) через митний кордон України підтверджувати фактурну вартість товарів рахунками-фактурами (інвойсами), що узгоджується із пунктом 3 ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, чинне законодавство не забороняє громадянам здійснювати купівлю товарів в іноземних суб'єктів господарювання, які є учасниками міжнародної торгівлі, для особистих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Разом з тим, продавець товару іноземна компанія-імпортер WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (Китай), здійснюючи міжнародну торгівлю, використовує у господарській діяльності інвойси.
Також, суд першої інстанції вказує на те, що інвойс є комерційним документом (рахунком), а тому, на думку суду, такий документ використовується між учасниками міжнародної торгівлі, які є суб'єктами господарювання.
Наявність поданого позивачем на підтвердження фактурної вартості товарів комерційного інвойсу №148 від 27.09.2023 жодним чином не змінює комерційну мету продавця товару, яка полягає в отриманні прибутку від такої діяльності, однак не підтверджує такої мети в покупця товару.
Окрім цього, митним органом під час прийняття рішення не дотримано вимог ч. 4 ст. 368 МК України, оскільки не наведено наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, внаслідок чого безпідставно здійснено визначення вартості товарів на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.
МК України містить чіткий порядок дій митного органу у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів у поданих документах, однак за обставин цієї справи відповідач у спірному рішенні про такі докази не вказав та таких доказів суду не надав, що свідчить про недотримання порядку прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому, інформація з автоматизованої інформаційної системи не може бути безумовним джерелом для визначення митної вартості товару. До того ж, митний орган вказав лише номер та дату митної декларації (№UA101040/2023/8700 від 11.09.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
Зауважено, що вартість задекларованого дитячого взуття, була відкоригована на основі абсолютно іншого товару, який зовсім не збігається із задекларованим (товар з іншого матеріалу, іншої текстури, жіноче взуття, не дитяче взуття, не зазначено відомості про торговельну марку та виробника тощо).
Відтак різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Окрім цього, із наведеного розрахунку вартості товарів в спірному рішення слідує, що таку вартість визначено митним органом з урахуванням ваги товарів (20,53 дол. США/кг), а не кількості пар взуття, як розраховано в поданому інвойсі. Такий розрахунок вартості не є співмірним, що не відображає вартості порівнюваного взуття за одиницю, а визначає лише його вартість за кілограм ваги.
Апелянт просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №140/3606/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
18.07.2024 та 12.08.2024 від відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу. Вказав, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючих обставинах справи, при цьому, рішення Волинського окружного адміністративного суду є законним та обґрунтованими та таким, що винесене у відповідності до норм матеріального та процесуального права на основ всебічного з'ясування усіх обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Апелянт не враховує, що поняття інших документів роздрібної торгівлі застосовано митним органом саме при формулюванні обставин прийняття рішення №UA205110/2023/000007 «… не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості».
Митницею, проаналізувавши схему ввезення на митному посту «Устилуг» такого ж (ідентичного/аналогічного) товару взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва Китай…», встановлено, що цей товар переміщувався шляхом використання одного - двох… транспортних засобів, з використанням 4-8… громадян України виключно пенсійного віку (1947-1964 р.р.). з позиції відповідача, вказане дало підстави припускати, що механізм подріблення партій товару використовувався саме з комерційною метою та ухилення від сплати митних платежів. Продавцем товарів згідно з усіма поданими комерційними інвойсами є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (китайська компанія імпортер), покупцями - громадяни України.
Зауважив, що інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб.
Перелік документів, які можуть підтвердити фактурну вартість законодавцем перераховано в ч. 1 ст. 368 МК України, при чому, вживаний в п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) у цьому переліку відсутній.
Відповідач стверджує про неналежність документу - комерційного інвойсу, поданого позивачем для підтвердження фактурної вартості товару та, як наслідок - обґрунтованого сумніву щодо достовірності заявлених відомостей про фактурну вартість товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Оскільки позивач не є підприємцем, вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості наданим інвойсом.
З огляду на вищевикладене, не можна погодитись з твердженням апелянта, що митним органом під час прийняття рішення не дотримано вимог ч. 4 ст. 368 МК України, оскільки не наведено наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів.
У зв'язку з наявністю інформації в митного органу щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023) митним органом самостійно відповідно до вимог цього Кодексу прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007 від 02.10.2023, що узгоджується з ч. 4 ст. 368 МК України.
Вказане беззаперечно свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони митниці при коригуванні заявленої декларантом вартості та реальну можливість здійснити перевірку правильності проведеного розрахунку ціни.
З огляду на вищевикладене, вважає, що митним органом належними та допустимими доказами доведено, що рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів від 02.10.2023 №UA205110/2023/000007 є обґрунтоване та винесене у відповідності до норм чинного законодавства.
Просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шумського Б.А. залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №140/3606/24 - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі,суд першої інстанції виходив з того, що гр. ОСОБА_1 подала Волинській митниці митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару: дитяче та підліткове взуття вагою 44,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США.
Таким чином, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Здійснюючи митний контроль, відповідач встановив, що у транспортному засобі, НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , окрім товару, який переміщувався ОСОБА_1 , переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний 7 громадянам, в т. ч. водію. Вказані обставини підтверджені актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду.
Таким чином, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість, оскільки загальна кількість товару (дитяче та підліткового взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 392 пари та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс від 27.09.2023 №148 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
Оскільки в даному випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений частиною першою статті 368 МК України.
Також суд зауважив, що позивач не надав ні митному органу, ні суду жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб.
Суд першої інстанції не взяв до уваги наданий позивачем лист компанії POL-CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny, відповідно до якого дана компанія підтвердила митне оформлення ОСОБА_1 транзиту товарів з Республіки Польща, вартість товару згідно інвойсу від 27.09.2023 №148, видачу товару зі складу за транзитною декларацією Т1, де відправником зазначено компанію WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC, оскільки доказів взаємозв'язку зазначеної компанії з компанією-продавцем не подано.
З огляду на встановлені обставини, які свідчать про непідтвердження позивачем заявленої фактурної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були достатні правові підстави для прийняття письмового рішення про самостійне її визначення, відповідно до приписів частини четвертої статті 368 МК України, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару за МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023.
На думку суду першої інстанції, відповідач належними та допустимими доказами довів, що рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів від 02.10.2023 №UA205110/2023/000007 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством.
З врахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак і про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.09.2023 на митному посту «Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно якої задекларовано товар - взуття підліткове вагою 44,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США (а. с. 11).
Для підтвердження вартості товару до вказаної митної декларації позивачем було долучено інвойс №148 від 27.09.2023 та супровідний документ Т1 23PL301010NU66FG95 від 27.09.2023.
28.09.2023 посадовими особами Волинської митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому зазначено, що під час проведення повного митного огляду т. з. р. н АС6606BH встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття дитяче 224 пар та підліткове 168 пар на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва Китай, загальною кількістю 392 пари: загальною вагою 314,3 кг (брутто). Подано товаросупровідні документи: експортну декларацію 23PL301010NU66FG95 від 27.09.2023 та інвойси №144, №145, №146, №147, №148, №149, №150 від 27.09.2023 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 544,88 дол. США. Товар відповідає наданим до митного контролю ТСД. Сторонніх вкладень не виявлено.
02.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007, згідно якого митним органом задекларований позивачем товар визначено як «взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «JONG COLF», код товару 640419900, та визначено вартість товару за одиницю - 16,46 доларів США, загальну вартість товару визначено - 921,79 доларів США (33708,57 грн) (а. с. 11).
У графі 18 оскаржуваного рішення від 02.10.2023 №UA205110/2023/000007 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: «Відповідно до п. 1 ст. 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 №ЄЄ.34526 від 02.10.2023)».
Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння митним органом з ОСОБА_1 митних платежів відповідач склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія ЄС №033481 від 02.10.2023 та нарахував митні платежі на загальну суму 4588,22 грн (а. с. 13). Відповідно до копії чеку №5456 від 02.10.2023 позивач здійснила оплату зазначених митних платежів (а. с. 13 зворот).
17.10.2023 представник позивача - адвокат Шумський Б.А. подав до Волинської митниці адвокатський запит №18/17-10-23, в якому просив повідомити у зв'язку з чим винесено рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000007 та чому не було враховано поданий позивачем інвойс №148 від 27.09.2023 на підтвердження вартості, а також місця придбання товару.
Листом від 01.11.2023 №7.3-28-07/13409 Волинська митниця повідомила представника позивача про те, що відповідно до частини четвертої статті 368 глави 53 розділу XII МК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 «Про затвердження форми рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів» та у зв'язку з наявністю в митного органу інформації щодо рівня цін на подібні (аналогічні) та ідентичні товари прийнято письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Вказаний інвойс не було враховано на підтвердження вартості, а також місця придбання товару, оскільки він є комерційним документом, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 368 МК України. При цьому, з інформації, зазначеної в інвойсі, вбачається застосування умов поставки DAP згідно Інкотермс, що використовуються в зовнішній торгівлі. Інкотермс - це офіційні правила, що розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі, регулюють відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купівлі-продажу. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно Законом України «Про підприємництво». Разом з тим, наданий інвойс у паперовій формі не містить підписів уповноважених сторін та інформації щодо реквізитів для оплати товару та /або проведеної оплати (а. с. 16).
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача від 02.10.2023 №UA205110/2023/000007, звернувся до суду із цим позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 257 МК України).
Згідно з ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).
Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України.
Статтею 364 МК України установлено, що цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов'язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 365 МК України визначено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Частиною 1 ст. 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 МК України особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
При цьому, ч. 4 ст. 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Підсумовуючи викладене у сукупності, громадяни можуть ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінює, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України визначає Положення про митні декларації, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450.
Абзацом 2 пункту 8 цього Положення передбачено, що для письмового декларування громадянами особистих речей, інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, використовується митна декларація, зазначена в абзаці п'ятому пункту 2 цього Положення, відповідно до якого товари декларуються шляхом подання митному органу митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що ОСОБА_1 подала Волинській митниці митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, у якій зазначила про ввезення на митну територію України товару: взуття дитяче вагою 44,9 кг, кількістю 56 пар, загальною вартістю 77,84 доларів США.
Отже, подаючи таку декларацію, позивач зазначила мету ввезення товарів - для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
У листі Державної митної служби України 02.10.2012 №11.1/2-15.1/10958-ЕП «Щодо застосування окремих норм Митного кодексу України» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1215342-12#Text), адресованому начальникам митниць, зазначено, що при здійсненні митними органами митних формальностей щодо товарів громадян, слід враховувати кількість товарів, вартість та мету їх ввезення. У випадку ввезення громадянами товарів, які за своїми кількісними показниками не можуть відповідати меті щодо особистих, сімейних потреб, митне оформлення таких товарів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення розділу ХII Кодексу в такому випадку не застосовуються.
При здійсненні митного огляду відповідач встановив, що у транспортному засобі, НОМЕР_2 , окрім товару, який переміщувався гр. ОСОБА_1 , переміщувався також аналогічний товар приблизно в такій же кількості, належний водію та пасажирам. Вказані обставини підтверджені актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 під час проведення повного митного огляду.
Оцінюючи відповідні обставини у сукупності, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції про те, що доводи митниці про наявність сумніву у дійсній меті переміщення позивачем товарів та достовірності заявлених відомостей про їх фактурну вартість є обгрунтованими, оскільки загальна кількість товару (дитяче та підліткового взуття) згідно з актом огляду транспортного засобу становила 392 пари та декларування товару здійснювалось громадянами, що переміщувались в цьому транспортному засобі, в приблизній кількості кожною особою.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2023 №62 відповідно до ч. 4 ст. 368 глави 53 розділу ХІІ МК України затверджено Форму рішення про визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.
Відповідно до рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007 від 02.10.2023 обставинами його прийняття та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, є: відповідно до п. 1 ст. 368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023).
Тобто, спірне рішення митний орган прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено ч. 1 ст. 368 МК України.
Перевіряючи документи, які подані для підтвердження фактурної вартості задекларованого позивачем товару, митниця дійшла висновку, що поданий інвойс №148 від 27.09.2023 не підтверджує таку вартість, оскільки є комерційним документом, а позивач в свою чергу не є підприємцем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком митного органу, з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 53 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Своєю чергою, розділ VIII МК України регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами ч. 1 ст. 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, інвойс це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.
Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою. Позивач, у свою чергу, здійснив придбання партії товару (дитяче та підліткове взуття у кількості 56 пар), що не свідчить про його використання для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
Однак, у даному випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений ч. 1 ст. 368 МК України.
Доцільно зауважити, що позивач не надав ні митному органу, ні суду жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідними договірними зобов'язаннями, чого в даному випадку при здійсненні митного контролю встановлено не було. Крім того, позивач не підтвердив мету ввезення такої кількості товару саме для особистих чи сімейних потреб.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що в інвойсі №148 від 27.09.2023 зафіксовано умови поставки товару DAP Chelm за правилами Інкотермс, які встановлюють правила власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів, відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки та використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі.
DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце. У умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.
Після прибуття товару в країну призначення, митне очищення в країні-імпорті необхідно заповнити за його власними витратами та ризиками, включаючи всі митні збори та податки.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991 фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».
Оскільки позивач ОСОБА_1 не є підприємцем, що не спростовано при прийняті оскаржуваного рішення (вказана обставина визнається учасниками справи), вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості товару, що ввозився (дитячого взуття) наданим інвойсом.
Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою те, що в інвойсі №148 від 27.09.2023 відсутні підписи уповноважених сторін.
У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об'єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.
Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб'єктами міжнародної торгівлі.
За таких обставин, з урахуванням ч. 1 ст. 368 МК України, ОСОБА_1 зобов'язана для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів.
Відповідно до ч. 6 ст. 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
З огляду на вказане, інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб.
Товар, який ввозився ОСОБА_1 , а саме взуття підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове заявлений за кодом 6404199000.
Одночасно, у оскаржуваному рішенні, митний орган для визначення митної вартості товару прийняв до увагу за основу митну декларацію №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20,53 доларів США/кг.
З витягу митної декларації №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 видно, що код товару 6404199000 (тобто ідентичний тому, що ввозився ОСОБА_1 ).
Згідно додатком до Закону України «Про Митний тариф України» №2697-IX від 19.10.2022 до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано --- інше.
За таких обставин, суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1,39 доларів) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20,53 доларів), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митну вартість товарів, що ввозив позивач, митний орган обґрунтовано визначив відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари), що становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023).
Стосовно долученого до матеріалів справи листа «POL-CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny»», відповідно до якого дана компанія підтвердила митне оформлення ОСОБА_1 транзиту товарів з Республіки Польща, вартість товару згідно інвойсу №148 від 27.09.2023, видачу товару зі складу за транзитною декларацією Т1, де відправником зазначено компанію «WENZHOU INTERNATIONAL ECO. &TEC», суд першої інстанції правильно встановив, що доказів взаємозв'язку зазначеної компанії з компанією-продавцем не подано.
З огляду на встановлені обставини, які свідчать про непідтвердження позивачем заявленої фактурної вартості товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були достатні правові підстави для прийняття письмового рішення про самостійне її визначення, відповідно до приписів ч. 4 ст. 368 МК України, на підставі даних з автоматизованої інформаційної системи щодо ідентичного та подібного (аналогічного) товару за МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів, що рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000007 від 02.10.2023 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак і про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №140/3606/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк