20 грудня 2024 рокуСправа № 380/9350/24 пров. № А/857/15968/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року (суддя Мартинюк В.Я., м.Львів), -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправними дії щодо відмови здійснити без обмеження максимальним розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення від 22.09.2020 №62/21-554-10:
з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром з нарахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713), а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром з нарахуванням та виплатою підвищення пенсії, передбаченого пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168) та обчисленого без застосуванням максимального розміру пенсії, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром з нарахуванням та виплатою підвищення пенсії, передбаченого пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) та обчисленого без застосуванням максимального розміру пенсії, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
зобов'язати здійснити без обмеження максимальним розміром, у тому числі в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо):
з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.10.2023 року перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, з нарахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до вимог Постанови №713, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в моїй пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, з нарахуванням та виплатою підвищення пенсії, передбаченого пунктами 1, 2 Постанови №168 та обчисленого без застосуванням максимального розміру пенсії, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат;
з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, з нарахуванням та виплатою підвищення пенсії, передбаченого пунктами 1, 2 Постанови № 185 та обчисленого без застосуванням максимального розміру пенсії, а також провести виплату недоотриманих пенсійних виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2023 року з обмеженням максимального розміру. Зобов'язано ГУПФ з 01.10.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити повністю.
В апеляційній скарзі позивач в частині відмови у позові, серед іншого вказує, що відмову зобов'язати відповідача здійснювати перерахунок та виплату пенсії в повному обсязі без будь-яких обмежень розміром, у тому числі в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо), виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного наявною в пенсійній справі позивача довідкою про розмір грошового забезпечення №62/21-554-10 від 22.09.2020, суд першої інстанції взагалі не обґрунтував, а мої доводи щодо вимушеної необхідності включення до позову вимог, які вже задоволено судовими рішеннями, а також потреби зазначення про незастосування до пенсії обмеження максимальним розміром в подальшому в разі проведення перерахунків пенсії (зокрема, в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії тощо) не взято до уваги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Згідно перерахунку пенсії за вислугу років з 01.04.2024 року на підставі рішення суду, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (18889,11*0,140); ОСНП 2023 (21533,59*0,1970); ОСНП 2024 (23033,59*0,0796), підсумок пенсії (з надбавками) позивача складає 26533 грн. 59 коп.; з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610 грн. 00 коп. (від основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення).
Згідно цього ж перерахунку позивачу нараховано 2000 грн згідно Постанови № 713.
Відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №118, Постановою №168 та Постановою №185, проте обмежив її максимальним розміром, а саме: десятьма прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
При здійсненні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обмежило перераховану пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 де зроблені наступні висновки, а саме: «Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року. Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України. Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами при здійсненні її перерахунку».
Таким чином, колегія суддів вважає, що при перерахунку позивачу пенсії відповідач здійснив нарахування пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановами №168, №185, проте безпідставно обмежив розмір пенсії до виплати.
Стосовно здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №168, Постановою №185, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така індексація проведена відповідачем у межах чинного законодавства (перерахунок пенсії з 01 квітня 2024 року), що свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині, а відтак і безпідставність позовних вимог. Вказана вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Також, стосовно здійснення перерахунку пенсії виходячи з розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення, з нарахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн відповідно до вимог Постанови №713, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, що з згаданого перерахунку пенсії позивача з 01.04.2024 позивачу нараховується та виплачується пенсія з урахуванням основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та з урахуванням доплати відповідно до Постанови №713 у розмірі 2000 грн.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич