12 грудня 2024 рокуСправа № 460/6118/24 пров. № А/857/26463/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення коштів у рахунок відшкодування шкоди, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (суддя Гресько О.Р., м.Рівне, повний текст складено 20 вересня 2024 року),
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в якому просило:
визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії для ПАТ у 2024 році протиправною;
зобов'язати НКРЕКП встановити для позивача економічно обґрунтований тариф, у відповідності до затвердженої Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання» 09.12.2023 №2339 (далі - Постанова №9) структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік; стягнути на користь ПАТ за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 43904000 грн, без ПДВ, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих протиправною бездіяльністю НКРЕКП за не встановлення економічно обґрунтованих тарифів за розподіл електричної енергії за період з 01.01.2024 по 30.01.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що НКРЕКП не встановлено для позивача економічно обґрунтований тариф на розподіл електричної енергії на 2024 рік, який би забезпечував покриття економічно обґрунтованих витрат на здійснення діяльності та отримання прибутку, а судом першої інстанції належним чином не надано оцінку відповідним доводам позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перегляд тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та оцінка економічної обґрунтованості тарифів, які зафіксовані в прийнятій відповідачем Постанови № 2339 (у тому числі зі змінами) може бути надана судом лише в межах розгляду позову про оскарження такої Постанови, а відтак належним способом захисту порушених прав внаслідок дії таких тарифів є оскарження постанов із можливістю відшкодування заподіяних збитків, що, однак, не є предметом даного позову.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Господарський кодекс України (далі - ГК) серед засобів державного регулювання господарської діяльності передбачає регулювання цін і тарифів. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку (стаття 12).
Відповідно до статті 191 ГК державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI).
В свою чергу, позивач належить до суб'єктів природних монополій, отже, дія цього Закону поширюється і на спірні правовідносини.
Відповідно до статті 8 цього Закону державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Частинами другою і третьою статті 15 цього Закону визначено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання під час державного регулювання цін:
Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Ці гарантії поширюються на усіх суб'єктів господарювання, щодо яких застосовується державне регулювання цін, зокрема і на позивача.
Однак, позивач вважає, що ці гарантії щодо нього застосовані не були.
У статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Згідно статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, в тому числі, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
За змістом статті 14 Закону №1540-VIII рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
За змістом пункту 3.5 «Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення», затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364 (далі - Процедура № 364), НКРЕКП може звернутися до ліцензіата з метою отримання у визначений НКРЕКП строк додаткових письмових обґрунтувань та пояснень щодо наданих матеріалів, які необхідні для підтвердження розрахунків тарифів та вирішення спірних питань, що виникли при розгляді заяви про встановлення тарифів.
Розгляд заяви призупиняється на строк проведення експертизи розрахунків і обґрунтувань ліцензіата, передбаченої пунктом 3.4 цього розділу, а також на строк, передбачений абзацом першим цього пункту, про що НКРЕКП письмово повідомляє ліцензіата.
Якщо ліцензіат не надав додаткових пояснень та обґрунтувань на звернення НКРЕКП у визначений строк, розгляд заяви призупиняється до дня надходження зазначених пояснень та обґрунтувань.
За приписами пункту 4.1 Процедури № 364 зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви щодо встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 розділу ІІ цієї Процедури, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви.
Відповідно до вимог пункту 4.2 Процедури № 364 зміна тарифів може проводитись за обставин, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, а саме у випадках:
1) зміни обсягів послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, урахованих при встановленні діючих тарифів;
2) зміни в установленому порядку інвестиційної програми ліцензіата;
3) зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих складових структури тарифів з причин, які не залежать від ліцензіата, а саме збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, податків, зборів, платежів, підвищення або зниження цін (тарифів) на реагенти, паливно-енергетичні ресурси, придбання води в інших суб'єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб'єктами господарювання, курсу валют за наявності зобов'язань по запозиченнях (кредитах, позиках) міжнародних фінансових організацій;
4) невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення зі структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на планований період;
5) недотримання ліцензіатом структури витрат згідно зі статтями, затвердженими в тарифах на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, а також використання коштів, отриманих за рахунок діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, не за цільовим призначенням;
6) наявності в діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності ліцензіата.
У відповідності до пункту 2.1 «Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 (далі - Порядок) для встановлення тарифів ліцензіат подає до НКРЕКП заяву за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, і такі документи у друкованій та електронній формах.
Пунктом 2.2. цього Порядку передбачено, що для перегляду тарифів при переході на стимулююче регулювання ліцензіат подає до НКРЕКП заяву (за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку), документи, визначені у пункті 2.1 цього Порядку, та додатково такі документи:
1) звіт про незалежну оцінку активів, проведену відповідно до Методики оцінки активів суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 12.03.2013 № 293, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2013 за № 522/23054, та зведену інформацію, підготовлену на базі звіту про незалежну оцінку активів, яка має містити дані щодо вартості активів ліцензіата до застосування коефіцієнтів фізичного зносу та оптимізації, дані щодо середньозваженого фізичного зносу активів ліцензіата та загального коефіцієнта завантаження і оптимізації активів, а також дані щодо довжини ліній (по трасі/по колу) за рівнями напруги, загальної кількості та потужності підстанцій високої та окремо низької напруги із зазначенням середньозважених показників за вартістю заміщення (відтворення) цих активів, фізичного зносу та коефіцієнта оптимізації для кожної такої групи активів;
2) рецензію звіту про незалежну оцінку активів, зроблену рецензентами, які працюють в органі державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності;
3) копію звіту про аудит фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності діяльності ліцензіата, проведений незалежним аудитором за останній календарний рік (подається при наданні матеріалів на встановлення тарифів на 2020 рік та в подальшому);
4) копію порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами господарської діяльності та наказу про його затвердження;
5) розрахунок регуляторної бази активів, яка сформована на дату переходу на стимулююче регулювання, з урахуванням пунктів 2.2 та 2.3 розділу II «Порядку визначення регуляторної бази активів суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики», затвердженого постановою НКРЕКП від 11.07.2013 № 899 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.2013 за № 1221/23753; далі - Порядок №899);
6) розрахунок базових рівнів операційних контрольованих витрат та операційних неконтрольованих витрат за діяльністю з розподілу електричної енергії (у друкованій та електронній формах);
7) план заходів із забезпечення підвищення достовірності даних для здійснення моніторингу якості послуг (зокрема, шляхом створення систем реєстрації відключень в електричних мережах 6 - 150 кВ) (у друкованій та електронній формі).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку для уточнення тарифів ліцензіат подає до НКРЕКП заяву (за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку) та документи, визначені у пункті 2.1 цієї глави, у друкованій та електронній формах з уточненням даних на прогнозний рік регуляторного періоду, на який встановлюються тарифи.
Пунктами 3.1. та 3.2 Порядку передбачено, що заява про перегляд тарифів та додані до неї відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 глави 2 цього Порядку документи подаються до НКРЕКП не пізніше ніж за 90 днів до початку регуляторного періоду, з якого будуть встановлюватися тарифи.
Заява про уточнення тарифів та додані до неї відповідно до пункту 2.3 глави 2 цього Порядку документи подаються до НКРЕКП за 90 днів до початку кожного року регуляторного періоду.
Згідно пунктів 1.4-1.7 Процедури № 364, розрахунки тарифів виконуються заявником відповідно до вимог чинного законодавства та надаються до НКРЕКП разом із заявою.
Рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях у формі відкритих слухань шляхом всебічного та повного з'ясування позицій усіх учасників засідань, які проводяться після розгляду наданих заявником документів, аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними підрозділами НКРЕКП та підготовки їх пропозицій, і оформлюються постановами НКРЕКП.
До рішення про встановлення тарифів додається структура тарифів.
Частиною четвертою статті 17 Закону № 1540-VIII встановлено, що порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб'єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.
У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.
З вищенаведеного випливає, що законодавцем встановлена процедура визначення розміру тарифів на надання комунальних послуг та їх структури шляхом подання ліценціатом відповідних заяв з підтверджуючими документами, за наслідком чого у регулятора виникає обов'язок проведення аналізу економічної обґрунтованості сформованих ліцензіатом статей витрат у структурі тарифів ( в тому числі з метою недопущення необґрунтованого зростання тарифів до споживачів) шляхом прийняття відповідних постанов, які можуть бути оскаржені ліцензіатами з дотриманням законодавчо встановленого строку.
На засіданні НКРЕКП, яке проводилося у формі відкритого слухання, та на підставі заяви ПАТ про встановлення тарифів, а також розрахункових документів, що використовувалися від час проведення таких розрахунків, підприємству встановлювалися тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання шляхом прийняття Постанови, відповідно до якої:
Установлено позивачу:
1) на період з 01.01.2024 по 31.03.2024 (включно) тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні: для першого класу напруги - 243,49 грн./МВт*год (без врахування податку на додану вартість); для другого класу напруги - 1 344,41 грн./МВт*год (без врахування податку на додану вартість);
2) структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2024 рік згідно з додатком.
На засіданні НКРЕКП, яке відбулось 12.03.2024, у формі відкритого слухання, прийнято рішення щодо продовження дії чинних тарифів для Ліцензіатів.
Так, пунктом 3 постанови НКРЕКП від 12.03.2024 №487 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» вирішено цифри та слово « 31 березня» замінити цифрами « 30 червня».
Крім того, на засіданні НКРЕКП, яке відбулося 26.06.2024 у формі відкритого слухання, прийнято рішення щодо продовження дії чинних тарифів для Ліцензіатів.
Так, пунктом 3 постанови НКРЕКП від 27.06.2024 №1188 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» вирішено у підпункті 1 пункту 1 Постанови із застосуванням стимулюючого регулювання» слова та цифри «на період з 01.01.2024 по 30.06.2024 (включно) виключити».
В той же час, позивач не заперечує обставину прийняття НКРЕП Постанови, якою встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії, натомість стверджує, що НКРЕП встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії на такому рівні, який не покриває витрати підприємства на надання вказаних послуг, отже позивач висловлює свою незгоду із встановленими НКРЕП тарифами на послуги з розподілу електричної енергії, вважаючи їх економічно необґрунтованими.
Поряд з цим, встановлення тарифу з розподілу електричної енергії відповідно до наведених вище правових норм є виключними повноваженнями відповідача - Регулятора, які реалізуються шляхом прийняття відповідного рішення на засіданні Регулятора, як колегіального органу, у формі відкритого слухання за результатами вивчення та опрацювання поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про встановлення або перегляду тарифу документів (стаття 14 Закону № 1540-VIII).
Одночасно положеннями чинного законодавства передбачено обов'язок суб'єкта господарювання обґрунтовувати кожну статтю витрат, передбачену у структурі тарифу, що пропонується для перегляду.
В розрізі викладеного, апеляційний суд погоджується з тим, що перегляд тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та оцінка економічної обґрунтованості тарифів, які зафіксовані в прийнятій відповідачем Постанові № 2339 (у тому числі зі змінами) може бути надана судом лише в межах розгляду позову про оскарження Постанови, оскільки тарифи встановлюються відповідними постановами, а відтак належним способом захисту порушених прав внаслідок дії таких тарифів є оскарження постанов із можливістю відшкодування заподіяних збитків, що, однак, не є предметом даного позову. Доказів ініціювання позивачем у законодавчо встановлений строк процедури оскарження Постанови, у тому числі з урахуванням змін (у разі незгоди з рівнем тарифів з розподілу електричної енергії ) по встановленню тарифів з розподілу електричної енергії на 2024 рік, матеріали справи не містять.
При цьому, бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов'язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, і це призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №320/5970/17 зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб'єкта владних повноважень існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави вважати, що НКРЕКП безпосередньо та без будь-яких об'єктивних причин не вживалося передбачених законодавством заходів в ході своєї діяльності.
Поміж тим, доводи позивача-апелянта зводяться до незгоди з рівнем тарифу з розподілу електричної енергії, що був встановлений на 2024 рік, оскільки останній не забезпечував відшкодування фінансових витрат підприємства, внаслідок чого виникла заборгованість в різниці тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, та з чим позивач пов'язує допущену відповідачем бездіяльність від встановлення підприємству економічно необґрунтованих тарифів за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, тобто нижчих, ніж просив позивач у заявці, внаслідок чого ПАТ зазнало збитків.
Водночас, положеннями діючого законодавства «компенсація заборгованості з різниці в тарифах» не є збитками, які можуть бути відшкодовані в порядку статей 1166, 1173 ЦК.
Положеннями розділу IV Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 № 236, встановлено, що при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки включається планований прибуток, який визначається з урахуванням необхідності фінансування компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III цього Кодексу.
Отже, законодавством врегульований порядок компенсації витрат ліцензіатів саме шляхом включення їх до складу витрат структури тарифу, а не через відшкодування збитків в порядку визначеному Цивільним кодексом України.
Відтак, зважаючи на те, що в межах розглядуваної справи позивачем не підтверджено бездію відповідача відносно позивача в частині прийняття рішення про встановлення економічно обґрунтованих тарифів на розподіл електричної енергії, оскільки НКРЕКП таке рішення було прийнято у вигляді Постанови, яку не оскаржено і як вказано вище належним способом захисту порушеного права позивача буде саме оскарження вказаної Постанови, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення клопотання скаржника про проведення судово-економічної експертизи, так як в розглядуваному випадку вона є недоцільною. З цих же причин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 17.07.2024, якою у задоволенні клопотання ПАТ про призначення експертизи відмовлено.
Наведені вище висновки суду першої інстанції є повними та вичерпними, а відповідні доводи апелянта - надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування наведених вимог законодавства.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» залишити без задоволення. а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року.