20 грудня 2024 рокуСправа № 140/1805/24 пров. № А/857/10740/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року (суддя Волднінер Ф.А., м.Луцьк), -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФ-1) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ-1 від 01.02.2024 №907580141035 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - Рішення; Закон №889-VIII відповідно);
зобов'язати ГУПФ здійснити переведення та виплату пенсії по віку позивачу відповідно до Закону №889-VIII з дати звернення (29.01.2024) з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинським управлінням ДКСУ у Волинській області від 29.01.2024 за №03-50/5 та №03-50/6 (далі - Довідка №№5, 6 відповідно).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
В доводах апеляційних скарг відповідачі вказують, що право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону №889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону №3723-XII, а оскільки позивачці до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону вона не має.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що а ні «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФ та з 01.03.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
29.01.2024 позивач звернулася із заявою до ГУПФ про перехід на пенсію по Закону №889-VIII, до якої долучила Довідки №№5, 6 відповідно.
01.02.2024 ГУПФ-1 прийняло Рішення про відмову в перерахунку пенсії-перехід на пенсію згідно до Закону №889-VIII. У зазначеному Рішенні відповідач вказав, що в ході розгляду поданих документів встановлено, що ОСОБА_1 раніше отримувала пенсію за віком згідно Закону №3723-XII та 01.03.2019 перейшла на пенсію за віком згідно статті 26 Закону №1058-ІV. Відповідно до пункту 13 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV призначена раніше пенсія згідно із Законом №3723-XII, поновлюється у старому розмірі, перерахунки в новому розмірі згідно наданих нових довідок не передбачені чинним законодавством. Враховуючи вищевикладене, вирішено відмовити у переході на пенсію згідно Закону №889-VIII як недоцільному.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-XII.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 15.08.2019 у справі №676/6166/17, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
При цьому, позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, стаж роботи на державній службі становить понад 20 років, що підтверджується розрахунком стажу.
Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 65 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання мала загальний страховий стаж 37 років 7 місяців 15 днів, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року).
Отже, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника).
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Крім того, а ні «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22.
За таких обставин безпідставним є висновок ГУПФ-1 про відсутність у позивача права на перехід пенсію державного службовця, а Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У свою чергу, вимоги позивачки зобов'язати ГУПФ обрахувати їй пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної в Довідках №№5, 6, є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Таку позицію викладено Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22.
При цьому, дії зобов'язального характеру щодо переведення та виплати пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУПФ-1.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2024 року по справі №500/1216/23.
Відтак, до задоволення підлягають вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Рішення і зобов'язання ГУПФ-1 здійснити переведення та виплату пенсії по віку позивачу відповідно до Закону № 889-VIII з дати звернення про перехід на інший вид пенсії - 29.01.2024.
Доводи апеляційних скарг у певних частинних є підставними та свідчать про неповне з'ясування судом всіх обставин справи та не вірне тлумачення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову у певній його частині з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення - 29.01.2024, з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Володимир-Волинським управлінням Державної казначейської служби України Волинської області від 29.01.2024 за №03-50/5 та №03-50/6 скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення - 29.01.2024.
В задоволені решти позову відмовити.
В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич