20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4721/24 пров. № А/857/27313/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року, головуючий суддя - Григорук О.Б., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, ГУПФУ в Кіровоградській області, в якому просила визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у призначенні пенсії та скасувати рішення від 29.04.2024 року №092950013555 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 22.05.2024 пенсію за віком з врахуванням до загального страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки: з 20.04.1994 року по 15.06.1995 року, з 16.06.1995 року по 21.02.1998 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач рішенням від 29.04.2024 року №092950013555 протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, оскільки безпідставно не зарахував до загального страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки: з 20.04.1994 року по 15.06.1995 року, з 16.06.1995 року по 21.02.1998 року. Звертає увагу на те, що за рік до досягнення пенсійного віку, 18.07.2023 року позивач зверталася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в м. Коломия з метою попереднього розрахунку страхового стажу. Згідно рішення від 25.07.2023 року страховий стаж позивача згідно із наданими документами про стаж, а також даними персоніфікованого обліку становить 32 роки 0 місяців 26 днів при необхідних 31 рік у 2024 році. При цьому до стажу були зараховані спірні періоди.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.04.2024 року №092950013555 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди робіт згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : з 20.04.1994 року по 15.06.1995 року, з 16.06.1995 року по 21.02.1998 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 22.05.2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Головного управління від 29.04.2024 № 092950013555 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийнято згідно норм чинного законодавства.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 06.10.1998 року позивач змінила прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.04.2024 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29.04.2024 року №092950013555, за результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Встановлено, що вік заявника 60 років. Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців 9 днів.
За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ):
- з 20.04.1994 року по 15.06.1995 року, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації;
- з 16.06.1995 року по 21.02.1998 року, оскільки відсутня дата наказу при прийнятті на роботу, а також дата звільнення (21.02.1998 року) не відповідає даті наказу на звільнення (04.06.1998 року). В наданих для підтвердження архівних витягах від 25.03.2021 року №04-01/Ф10 та №04-01/Ф11 зазначене ім'я та по батькові ( ОСОБА_4 , Мар. Мих.), не відповідає паспортним даним заявниці.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.09.1981 року позивач працювала у періоди:
- з 20.04.1994 року на посаді на посаді контролер-касир ІІІ категорії у ДП "Темп" (запис №11) (наказ № 15 від 20.04.1994 року);
- 15.06.1995 року звільнена з роботи по переводу в Спілку селян "Вільна Україна" (наказ № 6 від 15.06.1995 року) (запис № 12);
- 15.06.1995 року прийнята Спілкою селян "Вільна Україна" Коломийського району на роботу по переводу на посаду продавець в магазин "Темп" (наказ № 11) (запис № 13);
- 21.02.1998 року звільнена за власним бажанням (рішення правління протокол № 7 від 04.06.1998 року) (запис № 14).
Згідно архівного витягу від 25.03.2021 року №04-01/Ф-10 із протоколу № 11 засідання правління спілки селян "Вільна Україна" від 29.12.1995 року прийнято на роботу ОСОБА_5 . Мих. - по переводу продавцем магазину "Темп" з 15.06.1995 року (а.с.34).
Відповідно до архівного витягу від 25.03.2021 року №04-01/Ф11 із протоколу № 8 засідання правління спілки селян "Вільна Україна" від 15.07.1998 року звільнено з роботи, за власним бажанням, в зв'язку з припиненням трудової діяльності ОСОБА_6 з 21.02.1998 року (а.с.35).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не впливала на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В пункті 2.2 Інструкції №58 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із п.2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
З матеріалів справи слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ): з 20.04.1994 року по 15.06.1995 року, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу; з 16.06.1995 року по 21.02.1998 року, оскільки відсутня дата наказу при прийнятті на роботу, а також дата звільнення (21.02.1998 року) не відповідає даті наказу на звільнення (04.06.1998 року). В наданих для підтвердження архівних витягах від 25.03.2021 року № 04-01/Ф10 та № 04-01/Ф11 зазначене ім'я та по батькові ( ОСОБА_4 , Мар. Мих.), не відповідає паспортним даним заявниці.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів, посаду на якій позивач працювала, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені однією печаткою під записом про звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що недоліки записів у трудовій книжці не може бути підставою для незарахування спірних періодів до його страхового стажу та позбавлення його права на пенсійне забезпечення.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд вказав, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що дані трудової книжки позивача не містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів до страхового стажу позивача, що враховується при призначенні пенсії.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №300/4721/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич