20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12617/24
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не здійснення дій згідно заяви судді у відставці ОСОБА_1 від 28.03.2024 року щодо зарахування в порядку вимог ч.2 ст.137, частини першої статті 69 Закону № 1402-VШ, ч.2 ст.127 Конституції України, правових висновків рішень КСУ від 26.03.2024 року у справах №3-р(ІІ)/2024 та № 11-р/2018 від 4 грудня 2018 року, додатково до стажу судді -5 років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та не здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити зарахування судді у відставці ОСОБА_1 до стажу судді - 5 років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від суддівської винагороди згідно довідки від 26.02.2020 р. № 334/02, виданої ТУ ДСА в Херсонській області з 19.02.2020 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі - 968,96 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку зі зміною законодавства у призначенні довічного грошового утриманні суддям у відставці, уповноважений орган (Херсонський міський суд Херсонської області або ТУ ДСА в Херсонській області) мав скласти оновлені довідки та відповідні накази і направити їх до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку в автоматичному порядку без будь-якої заяви судді у відставці, що також підтверджено роз'ясненнями ДСА від 05.11.2018 року. Згідно роз'яснень мінімально встановлений строк складав за вимогою закону - два роки, але з врахуванням того, що КСУ визнав цю норму неконституційною з підстав того, що на час прийняття Конституції України мінімально встановлений строк складав - три роки, то позивач має право на додатковий строк - 3 роки, що складає додатково до розміру щомісячного грошового утримання - 6%, які вона не отримує з вини ПФУ та уповноваженого органу, які не здійснили необхідні дії автоматично, як передбачено ч.4 ст.142 ЗУ №1402-VШ та Порядку № 3-1. 28.03.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою згідно Порядку №3-1 від 25.01.2008 року з проханням здійснити перерахунок стажу судді та до стажу роботи на посаді судді також зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та згідно з роз'яснень ДСА від 05.11.2018 року, що фактично впливає на розмір грошового утримання судді. Позивач не отримала відповідь на цю заяву. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням ОСОБА_1 на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року виходячи із 27 повних років суддівського стажу в розмірі 64 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачкою не дотримано порядок звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, тому заява ОСОБА_1 розглядалась відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Апелянт зазначає, що вказане звернення розглянуто апелянтом у відповідності до норм Закону України “Про звернення громадян» та листом від 26.04.2024 року № 3905-2923/С-02/8-2100/24 позивачці надано роз'яснення щодо пенсійного забезпечення. Вказує, що при обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, має враховуватись лише стаж роботи на посаді судді. З огляду на положення ст.116 Закону №1402, стаж роботи судді передбачений ст.137 Закону №1402, лише дає право судді подати заяву про відставку. Апелянт зазначає, що відповідно до Розрахунку та Довідки, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.09.2016 склав 25 роки 02 місяці 00 днів. Розрахунок та Довідка в судовому порядку не оскаржувались і на сьогодні залишаються чинними. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області апелянт зазначає, що з аналізу переліку наданих позивачці адвокатом послуг, вбачається невідповідність розміру гонорару з критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та не є співмірним зі складністю справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачкою до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 є суддею у відставці Херсонського міського суду Херсонської області, що підтверджено посвідченням судді у відставці № НОМЕР_3 .
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області з 16.09.2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Так, відповідно до протоколу 10927 від 26.09.2016 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 16.09.2016 року довічно, зарахований стаж судді 25 років 2 місяці 19 днів, загальний стаж (повний) 25 років 2 місяці 19 днів, загальний процент розрахунку утримання від заробітку - 90 %.
Відповідно до довідки від 21.09.2016 року № 03-22/10/2026, виданої Херсонським міським судом Херсонської області, стаж на роботі судді ОСОБА_1 складає - 25 років 2 місяці, а саме: 06.1991-03.1999 - народний суддя Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 03.1999-11.1999 - суддя, заступник голови Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 11.1999-02.2013 - суддя, голова Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 02.2013-04.2015 - суддя Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 04.2015 - 03.2016 - суддя, заступник голови Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 03.2016-09.2016 - суддя Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до розрахунку стажу вислуги років ОСОБА_1 , виданого Херсонським міським судом Херсонської області до стажу вислуги років, окрім вище переліченого стажу на посаді судді (25 років 2 місяці), включено періоди роботи: 19.08.1977 року -28.09.1977 року - секретар народного суду Комсомольського району м. Херсона; 12.05.1982 року - 24.06.1991 року - державний нотаріус Другої Херсонської нотаріальної контори, та стаж вислуги років становить 34 роки 05 місяців 05 днів.
Наведений вище періоди стажу позивача підтверджені записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 .
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 540/1854/20 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області відповідно до рішення 965220193034 від 17.06.2021 року про перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року вих. № 108 від 14.01.2021 року, в основному розмірі пенсії від заробітку - 60 %, страховий стаж (неповний) 25 років 2 місяці 19 днів.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та листом від 26.04.2024 року № 3905-2923/С-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило, що враховуючи норми ст. 137 Закону № 1402, підстав для зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді державного нотаріуса Другої Херсонської нотаріальної контори, немає.
Одночасно судами досліджено лист Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді».
Не погодившись із розрахунком стажу судді та, відповідно, визначного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу судді два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона у червні 1991 року.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати, зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Спірні у цій справі правовідносини регулюються, зокрема Законом №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі, у тому числі, - Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч.2 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Так, судами встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу було призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці з 16.09.2016 року відповідно до п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402, в розмірі 90 % від заробітку.
Згодом на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 540/1854/20 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області відповідно до рішення 965220193034 від 17.06.2021 року про перерахунок пенсії на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року вих. № 108 від 14.01.2021 року, позивачу перераховано щомісячне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 року в основному розмірі пенсії від заробітку - 60 %, відповідно ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при цьому страховий стаж (неповний) складає 25 років 2 місяці 19 днів.
Змістом спірних правовідносин є не зарахування до стажу судді 5 років роботи (професійної діяльності), що надавало право на призначення на посаду судді.
Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін з порушеного питання, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач була призначена на посаду судді Комсомольського районного народного суду м. Херсона у червні 1991 року вперше на підставі закону СРСР від 04.08.1989 року № 328-1 «Про статус суддів в СРСР».
Статтею 8 цього Закону було передбачено, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402, доповнений із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відтак, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було призначено на посаду суддів вперше згідно з вимогами, встановленими Законом СРСР від 04.08.1989 року № 328-1 «Про статус суддів в СРСР».
Щомісячне грошове утримання судді у відставці, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 22.12.2010 №23- рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на зарахування до стажу судді два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона у червні 1991 року.
В зв'язку з цим, розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці позивача, виходячи із стажу роботи на посаді судді повних 27 роки повинен становити 64 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 14 % (7 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
З урахуванням того, що положеннями абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу розмір стажу на посаді судді на два роки.
Що стосується доводів апелянта про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судами встановлено, що між адвокатом Кияшко О.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 06.03.2024 року, відповідно до умов якого адвокат надає замовнику правову допомогу: надання консультацій, представництво інтересів замовника у судових органах з усіма правами передбаченими КАС України щодо сторін у справі.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, Замовник сплачує Виконавцю авансу грошовій сумі 3000,00 згідно окремим додатком за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг прийняття участі у судових процесах судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі суду першої інстанції. Подання запитів до відповідних служб, з метою отримання доказів. Аванс сплачується на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору за наявності фінансової можливості.
Представник позивача надав суду детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого адвокатом було здійснено та надано наступні послуги:
Надана консультація замовнику - 1 година - 1000 грн за годину.
Підготовлена заява та подана в Порядку № 3-1 до Херсонського міського суду Херсонської області про видачу наказу про зарахування стажу та видачі оновленого розрахунку стажу - 1 година -1000 грн.
Подана заява від 28.03.2024 року на адресу ГУПФУ в Херсонській області з надання кодів перевірки та сертифікату кваліфікованого електронного підпису адвоката.
Надана консультація позивачу - 1 година - 1000 грн.
Погоджено із замовником вартість роботи адвоката щодо надання правової допомоги, написання позову, подання відповіді на відзив, клопотань та пояснень в суді першої інстанції …. в сумі 2000 грн за 1 годину роботи.
Підготовлено позовна заява та подана до суду через електронний суд з урахуванням обумовленої вартості - 2000 грн за годину роботи - витрачено 3,6 годин - 7000 грн.
Також представник позивача зазначив, що позивач сплатив аванс за підготовку позовної заяви в сумі 7000 грн, що підтверджується квитанцією № 5 від 10.04.2024 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що з аналізу переліку наданих послуг позивачці адвокатом, вбачається невідповідність розміру гонорару критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч. 9 ст. 139 КАС України та не є співмірними зі складністю справи.
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у детальному описі наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, суд доходить висновку, що фактично представник позивача просить відшкодувати витрати на підготовку позовної заяви, що є неминучими та реальними витратами на правову допомогу, які належать відшкодуванню за рахунок відповідача, але з урахуванням категорії даної справи та те, що позовну заяву було задоволено частково, суд дійшов висновку, що загальний розмір понесених витрат в сумі 7000 грн є завищений та належить зменшенню до 3000 грн.
Дослідивши матеріали справи, а також додані документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи є 3000,00 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик