20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22020/23
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ВПО, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комісія щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь), про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради № 411 від 10.08.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023 року;
- зобов'язати Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023 року з урахуванням висновків суду і прийняти рішення про перерахунок призначеної ОСОБА_1 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України з урахуванням: 1) опосередкованої вартості спорудження житла згідно з наказом Мінрегіону на день винесення рішення суду; 2) витрат, пов'язаних з купівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законодавством податків і зборів, у розмірі 3 відсотки від розміру грошової компенсації;
- зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити дії щодо виплати призначеної (перерахованої) ОСОБА_1 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідачів подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі 420/22020/23 скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ВПО, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради, третя особа - Комісія щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь), про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради від 10.08.2023 №411 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023. Зобов'язано Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023 з урахуванням висновків Суду, зроблених у цій постанові. В іншій частині позову відмовлено. Відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про відшкодування з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правової допомоги в сумі 5000 грн.
17.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України надійшла заява про ухвалення окремої ухвали, яка зареєстрована судом 19.09.2024 р., в якій представник просить визнати поважними причини пропуску строку на подання цієї заяви і поновити строк; згідно ч.6 ст.383 КАС України ухвалити окрему ухвалу в порядку ст.249 КАС України, в якій визнати протиправним і скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради від 02.09.2024 № 505; вказати Міській комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов'язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023 з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, чинного на дату такого перерахунку.
Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання постанови КАС Верховного Суду відповідач (Комісія) прийняв рішення від 02.09.2024 № 505 і здійснив перерахунок призначеної позивачу компенсації на основі наказу Мінрегіону від 09.03.2023 р. № 139. Разом з цим, відповідач проігнорував той факт, що після прийняття цього наказу Мінрегіон неодноразово змінював показники опосередкованої вартості житла: 1) Наказ від 17.05.2023 № 408; 2) Наказ від 27.07.2023 № 647; 3) Наказ від 02.11.2023 № 1010 (наразі чинний).
Слідуючи правовій позиції, зазначеній у постанові КАС Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у цій справі, заявник вважає, що відповідач повинен був при виконанні цієї постанови перераховувати розмір компенсації беручи до уваги наказ Мінрегіону не той, що був чинним на дату звернення позивача, а той, що є останнім чинним станом на дату перерахунку. Тобто, на думку заявника, відповідач повинен був здійснювати перерахунок на підставі наказу Мінрегіону від 02.11.2023 № 1010, а не від 17.05.2023 № 408.
Позивач стверджує, що перерахунок компенсації на підставі наразі вже нечинного наказу Мінрегіону призводить до того, що розмір компенсації є заниженим буквально з тих самих підстав, з яких була заниженою компенсація, виплачена позивачу 28.12.2021: адже її розмір не перерахований у відповідності до останнього наказу Мінрегіону.
За наведених вище обставин, на думку заявника, відповідач, приймаючи рішення від 02.09.2024 №505 на виконання постанови Верховного Суду від 20.08.2024 року у справі №420/22020/23, не взяв до уваги зазначені в цій постанові висновки і помилково (протиправно) здійснив перерахунок призначеної позивачу компенсації з урахуванням наказу Мінрегіону від 17.05.2023 №408 попри те, що цей наказ вже тоді не був чинним.
19.09.2024 року представник позивача звернувся до суду з заявою, яка зареєстрована судом 20.09.2024 р., яка по суті є доповненням до його заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України. У вказаній заяві позивач зазначив, що в дійсності останнім чинним станом на дату прийняття відповідачем свого рішення від 02.09.2024 був наказ Мінрегіону від 31.07.2024 № 764. Крім того, наполягаючи на протиправності дій відповідача, здійснених на виконання рішення суду, позивач наголосив на неврахуванні при повторному розгляді заяви показника ПЗ: «ПЗ - витрати (гривень), пов'язані з купівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законодавством податків і зборів, розмір яких не перевищує 3 відсотки розміру грошової компенсації.». Тому, вказує, що постанова Верховного Суду не може вважатися виконаною відповідачем коректно і повному обсязі, оскільки вчинені відповідачем дії, а саме рішення від 02.09.2024 р., суперечать висновкам в ній.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчиненими суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №420/22020/23 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення повністю заяви.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що із практики КАС ВС слідує, що подати позовну заяву про оскарження дій, вчинених СВП щодо виконання рішення суду, можна лише у тих випадках, коли такі дії становлять собою «новин спір». Проте, на думку апелянта, у поточній справі ухвалення відповідачем рішення від 02.09.2024 не становило собою "нового спору", оскільки подаючи позов позивач наполягав на тому, що відповідач зобов'язаний здійснювати перерахунок розміру призначеної йому компенсації з урахуванням кожного нового наказу Мінрегіону до повної виплати компенсації. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, погодився з такою позицією позивача. При цьому Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу лише частково і відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати компенсацію спираючись на наказ Мінрегіону від 09.03.2023 р. № 139 саме з тих причин, що: (1) станом на дату ухвалення Верховним Судом постанови цей наказ вже не був чинним (в силу прийняття Мінрегіоном нових наказів); (2) Верховний Суд не міг передбачати наперед, який наказ Мінрегіону буде чинним на дату перерахунку розміру компенсації. Тому, на думку апелянта, питання про те, який наказ Мінрегіону мав враховуватися відповідачем при проведенні перерахунку охоплювався предметом спору у поточній справі, оскільки відповідає підставам первинного позову у цій справі. Виходячи з цього правомірність рішення відповідача від 02.09.2024 мала вирішуватися в порядку статті 383 КАСУ і можливість подання окремого позову про його скасування за наведеною практикою Верховного Суду виключається. Адже за цією практикою касаційного суду законність дій, вчинений відповідачем на виконання постанови суду у справі 420/22020/23, не може бути предметом окремого позову. Вказує, що суд першої інстанції вказаного не врахував і фактично ухилився від змістовної оцінки законності рішення відповідача від 02.09.2024 обмежившись вказівкою про те, що питання про правильність застосування у ньому наказу Мінрегіону від 09.03.2023 р. № 139 виходить за межі поточної справи.
08 листопада 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 року Міською комісією з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023 року щодо перерахунку грошової компенсації та прийнято Рішення №505 від 02.09.2024 року (копія вказаного рішення додана до заяви від 19.09.2024 року).
Так, за результатами повторного розгляду заяви позивача від 26.07.2023 року на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 року, Комісією вирішено: здійснити перерахунок грошової компенсації призначеної рішенням комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації м. Маріуполь від 07.11.2018 р. № 24 та призначити грошову компенсацію у розмірі 2 867 054,40 грн.
Перерахунок грошової компенсації було здійснено на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 09.03.2023р. № 139 “Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» наступним чином:
89,82 * 21 280 * 1,5 = 2 867 054,40 грн., де 21 280 - вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) в Донецькій області станом на 01.01.2023 року.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням від 02.09.2024 року №505 з підстав застосування саме наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 09.03.2023р. № 139, а не наказу про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, чинного на дату такого перерахунку, та неврахування при повторному розгляді заяви показника ПЗ.
У постанові від 20.08.2024 року Верховний Суду дійшов висновків, що при прийнятті комісією рішення про призначення внутрішньо переміщеній особі грошової компенсації, розмір останньої розраховується за встановленою Порядком №280 формулою, до якої в обов'язковому порядку включаються всі складові, зазначені у пункті 17 Порядку №280. Разом з тим, при зміні будь-якої складової формули розрахунку грошової компенсації, зокрема, зміни розміру опосередкованої вартості спорудження 1 кв.метра загальної площі житла, яка змінюється залежно від прийняття чергового наказу Мінрегіону, грошова компенсація в цілому підлягає перерахунку без звернення внутрішньо переміщеної особи, за умови якщо відповідна компенсація не була виплачена чи виплачена не у повному обсязі.
При цьому колегія суддів зазначила, що за загальним правилом, визначеним у пункті 16 Порядку виплати грошової компенсації № 280 у разі якщо на момент виплати грошової компенсації внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у її складі не було враховано останню зміну опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла, визначеної Мінрегіоном, яка відбулась після розрахунку комісією розміру грошової компенсації, така виплата не може вважатись такою, яка виплачена у повному обсязі та підлягає безумовному перегляду (актуалізації) уповноваженим органом (місцевими органами соціального захисту населення) за місцем перебування такої особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що рішенням Комісії м. Маріуполя від 07.11.2018 №24, вперше призначено відповідну виплату ОСОБА_1 . Розмір цієї виплати неодноразово змінювався через підвищення показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
Останнє рішення Комісії м. Маріуполь №85 було прийнято 27.09.2021, в якому грошова компенсація позивачу була розрахована у розмірі 2 056 114,53 грн. Фактичний перерахунок та зарахування цієї суми на спеціальний банківський рахунок позивача відбувся 28.12.2021.
Відповідно до наказу Мінрегіону від 16.12.2021 №337 з 01.10.2021 показник граничної вартості збільшився та складав для Донецької області 15887,00 грн замість попереднього 15261,00 грн.
З врахуванням того, що до моменту виплати позивачу компенсації, встановленої рішенням Комісії м. Маріуполь від 27.09.2021 №85, з'явилася підстава для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами Комісією м. Маріуполь (наказ Мінрегіону від 16.12.2021 №337), варті уваги доводи позивача про те, що сума компенсації мала бути переглянута з урахуванням нового показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Тому нарахування і виплата 28.12.2021 позивачу коштів у розмірі 2056114,53 грн не може вважатися виплатою позивачу відповідної компенсації у повному обсязі, тому доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
Отже, зважаючи на те, що Комісія м. Маріуполь мала імперативний обов'язок з перегляду суми компенсації за нововиявленою обставиною, але при цьому позивачу не було донараховано суму компенсації, з врахуванням всіх показників, наведених у пункті 17 Порядку №280 і станом на дату звернення позивача до Комісії м. Одеси у останньої були відповідні повноваження щодо донарахування, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині необхідності скасування рішення Комісії м. Одеси від 10.08.2023 №411 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023.
З урахуванням фактичних обставин та положень законодавства, колегія суддів вважала, що належним способом захисту порушеного права у цій справі буде зобов'язання Комісії м. Одеси повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2023, з урахуванням висновків Суду, зроблених у цій постанові.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заявив порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішуючи питання визнання протиправними дій відповідача в порядку статті 383 КАС України, суд надає оцінку таким діям саме в межах встановлених конкретним рішенням суду порядку та способу його виконання. Суд першої інстанції зазначив, що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 року по справі №420/22020/23 відповідачем виконана, а питання перерахунку грошової компенсації на підставі наказів Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що прийняті після виникнення спірних правовідносин, виходять за межі розгляду даної справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Апеляційний суд наголошує, що положення ст.383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Аналізуючи вищезазначені норми права, колегія зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Як свідчать обставини справи, у даній справі право на перерахунок грошової компенсації позивача за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, розглядалось в розрізі правомірності прийняття рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при виконавчому комітеті Одеської міської ради № 411 від 10.08.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошової компенсації відповідно до його заяви від 26.07.2023 року.
Відповідно до заяви від 26.07.2023 року (т.1 а.с.36-37) ОСОБА_1 просив: провести перерахунок грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, яка виплачена не в повному обсязі на підставі наказу Міністерства розвитку громад на території України від 09.03.2023 № 139 “Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» та Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280 “Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, зі змінами.
Саме таким чином, як вказано у заяві, і було розглянуто її на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 року по справі №420/22020/23.
В заяві представник заявника зазначає, що відповідач повинен був при виконанні цієї постанови перерахувати розмір компенсації беручи до уваги наказ Мінрегіону не той, що був чинним на дату звернення позивача, а той, що є останнім чинним станом на дату перерахунку.
Тобто, відповідач повинен був здійснити перерахунок на підставі наказу Мінрегіону від 02.11.2023 р. № 1010.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки питання застосування саме вказаного наказу не було предметом розгляду при вирішенні даної справи.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що судове рішення не може бути ухвалене на майбутнє, стосується лише конкретних спірних правовідносин та періоду їх плину.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заявник у вказаній заяві не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, а доводи апеляційної скарги не спростовують відповідний висновок суду.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик