Справа № 560/13729/24
іменем України
20 грудня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати прийняти рішення про звільнення зі служби за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за сімейними обставинами) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII попри надання йому усіх необхідних документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачем поданий рапорт на звільнення з військової служби, який був зареєстрований через систему електронного документообігу СЕДО 16.09.2024, розглянутий 18.09.2024. З наданою відповіддю позивач був ознайомлений 19.09.2024. Також зазначає, що до рапорту були долучені документи, які на думку відповідача не дають позивачу право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Вказує на те, що позивач не надав належні докази прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про надання позивачем соціальних послуг з постійного догляду за ОСОБА_2 .
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку №531 розгляд рапорту військовослужбовця у паперовому вигляді всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
За приписами підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Пункт 4 Положення №1317 передбачає, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії поняття «постійного догляду» відсутнє. Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається/здійснюється догляд, а друге - коли/протягом якого часу надається такий догляд. Водночас, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, тобто постійно.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 за № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Досліджуючи підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» п. 3 ч. 5 статті 26 Закону № 2232-XII, суд звертає увагу на неузгодженість термінів, визначених нормативно-правовими актами стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного/стороннього догляду та який орган має право видавати цей документ.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 дійшов висновку, що ЛКК закладу охорони здоров'я мають право приймати/видавати, зокрема:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 за № 667.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України, яку проходить у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся з рапортом на ім'я командира інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 з проханням клопотати перед вищим керівництвом про його звільнення з військової служби на підставі п.п "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х.
До рапорту ОСОБА_1 надав такі документи: копію паспорта ОСОБА_1 , картки платника податків, військового квитка, контракту про проходження військової служби від 26.06.2019, паспорта дружини, картки платника податків (дружини), свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження синів, довідок про взяття на облік, довідки до акта огляду МСЕК від 29.03.2024, пенсійного посвідчення по інвалідності, висновку ЛКК №470 від 13.06.2024, акт встановлення догляду №800 від 23.07.2024.
Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 від 04.09.2024 був зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 через систему електронного документообігу СЕДО 16.09.2024, що підтверджується відміткою з реєстраційним номером 13834 від 16.09.2024.
За наслідками розгляду рапорту відповідач 18.09.2024 прийняв висновок про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за № НОМЕР_2 , у якому зазначив, що позивачем не підтверджений факт здійснення догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Оцінивши подані позивачем до рапорту документи, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 надав документи, які дійсно підтверджують потребу в догляді дружині позивача, якій встановлена інвалідність ІІ групи. Водночас вказано на те, що не підтверджений факт того, що саме позивач здійснює догляд за ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ№940940 від 29.03.2024 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності до 01.04.2027, причина інвалідності загальне захворювання, визначені протипоказання важкої фізичної праці.
Згідно з висновком №470 Хотинської багатопрофільної лікарні Хотинської міської ради від 13.06.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендоване отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 13.06.2025, підписаний та завірений печатками членів комісії КНП Хотинської багатопрофільної лікарні та містить посилання на те, що він виданий за формою, яка визначена МОЗ України. Цим висновком також підтверджується те, що ОСОБА_2 була оглянута ЛКК лікарні, їй встановлений діагноз та зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду. Висновок підписаний та завірений печатками членів комісії КНП Хотинської багатопрофільної лікарні (а. с. 18)
У матеріалах справи міститься акт №800 встановлення факту здійснення догляду від 23.07.2024 (копія), виданий директором Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" від 1995 №57 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 10.09.2022) на підставі звернення особи, яка потребує догляду. Цим актом встановлений факт здійснення догляду за ОСОБА_2 та визначена особа, яка здійснює догляд: ОСОБА_1 . Акт підписаний начальником відділу контролю за наданням соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення, заступником начальника відділу контролю за наданням соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення, іншою особою, яка може засвідчити достовірність даних, викладених у акті.
На думку суду, висновок лікарсько-консультативної комісії №470 від 13.06.2024 про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, а також інформація акту №800 від 23.07.2024 встановлення факту здійснення догляду, виданого органом соціального захисту населення, в сукупності та за відсутності доказів протилежного підтверджують те, що позивач є особою, яка здійснює догляд за непрацездатним членом сім'ї, що є особою з інвалідністю 2 групи.
Відповідачем не доведено належними доказами те, що дружина позивача - особа з інвалідністю, що потребує постійного стороннього догляду, має інших працездатних осіб, що зобов'язані відповідно до закону її утримувати. Зважаючи на це, підстави відмови, наведені відповідачем у листі - відповіді від 18.09.2024 на рапорт, не є обґрунтованими.
Що стосується доводів щодо бездіяльності Військової частини щодо нерозгляду рапорту, суд встановив, що на час звернення до суду відповідачем надана відповідь від 18.09.2024, тоді як докази направлення інших рапортів суду не надані.
Відтак, судом не встановлено і належними доказами не доведено протиправної бездіяльності відповідача, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
З огляду на зазначене вище, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, що потребує постійного стороннього догляду за відсутності інших осіб, які здійснюють такий догляд) та вирішити його з урахуванням висновків суду, відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправними підстави відмови, наведені Військовою частиною НОМЕР_1 у листі - відповіді від 18.09.2024 №1772/13951, наданому на рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.09.2024 про звільнення з військової служби на підставі вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, що потребує постійного стороннього догляду за відсутності інших осіб, які здійснюють такий догляд) та вирішити його з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 грудня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.С. Козачок