Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 грудня 2024 року № 520/24505/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 основного розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , з лютого 2023 року з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) здійснити виплату недоплаченої частини пенсії ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , з лютого 2023 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність щодо непроведення перерахунку їй основного розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 24.09.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через канцелярію суду було подано клопотання про долучення доказів, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено із заробітної плати за всі періоди страхового стажу з 01.03.2003 по 31.01.2023 при страховому стажі 31 рік 6 місяців 24 дні. В той же час до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в російській федерації з 01.02.1994 по 08.01.2003 року. В матеріалах електронної пенсійної справи довідка про заробітну плату, отриману за періоди роботи з 01.02.1994 по 08.01.2003, відсутня. Також до позовної заяви по справі №520/24505/247 довідка про заробітну плату, отриману за періоди роботи з 01.02.1994 по 08.01.2003 не була надана позивачем. Отже, позивачем до заяви про призначення пенсії 08.02.2023 не було надано довідки про заробітну плату, отриману за періоди роботи з 01.02.1994 по 08.01.2003, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області призначення пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи з 01.02.1994 по 08.01.2003 не розглядалося.
Позивачем через канцелярію суду подано заяву в порядку ст.44 КАС України, в якій остання просить суд залишити клопотання відповідача без розгляду із посиланням на обставини того, що таке клопотання представником відповідача подано після спливу установленого ухвалою суду п'ятнадцятиденного строку для подання до суду відзиву на позов.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2023 року є пенсіонером і їй призначена довічна пенсія відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З лютого 2023 року, позивач отримує пенсійне забезпечення.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того що при обчислення пенсії їй не враховано заробітну плату за період роботи за межами України. Так її чоловік був військовослужбовцем, проходив службу як на території України, так і за її межами, тому вона була вимушена працювати в місцях проходження чоловіком служби, зокрема в російській федерації.
Отже, період роботи за межами України (з 1994 по 2003 роки) підтверджено записам у трудовій книжці, оформленій на ім'я позивача, серії НОМЕР_2 від 17.08.1984 року, копію якої долучено до матеріалів справи.
Так, зі змісту копії трудової книжки позивача вбачається, що остання містить в собі записи про роботу позивача, зокрема:
- запис №8 - 01.02.1994 року - прийнята вихователем групи продовженого дня;
- запис №9 - 01.09.1994 року - переведена завучем з позакласної виховної роботи та вчителем онк цієї школи;
- запис №10 - 01.09.1998 року - присвоєна ІІ категорія на підставі атестації за посадою вчителя;
- запис №11 - 05.9.2000 року - присвоєна І категорія за посадою;
- запис №12 - 08.01.2003 - звільнена за власним бажанням ст.31 КЗпП рф.
Позивачем вказано, що вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України. При цьому позивачем зазначено, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок) вона зібрала усі необхідні документи та передала їх до органів Пенсійного фонду України.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 14.05.2024 року повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із посиланням на обставини припинення з 01.01.2023 року російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що записи у її трудовій книжці оформлені у відповідності до діючого законодавства і не викликають сумніву в їх достовірності, а дія Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах на момент її роботи на території російської федерації в період з 1994 по 2003 роки розповсюджувалась на Україну як на Державу-члена Співдружності Незалежних Держав.
Крім того, позивачем вказано, що у березні 2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, проте у квітні 2023 року від Головного управління Пенсійної фонду України в Харківській області я отримала листа від 10.04.2023 року №8912-11101/Р-03/8- 2000/23, в якому їй було відмовлено в перерахунку пенсії.
Однак, у зв'язку із хворобою позивача остання не мала можливості звернутися до суду за оскарженням вказаної відмови.
Стосовно поданої до суду позивачем заяви в порядку ст.44 КАС України суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 24.09.2024 року, зокрема, зобов'язано відповідача надати до суду усі наявні у нього докази, що стосуються обставин, викладених в адміністративному позові позивачем; запропоновано відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали відзив до позову та докази на обґрунтування цього відзиву з дотриманням вимог ст. 162 КАС України. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Зазначену ухвалу суду було направлено до електронного кабінету відповідача та доставлено до останнього 25.09.2024 року о 04:05 годині, що підтверджується довідкою про доставку документа в електронний кабінет.
Представником відповідача до суду було подано клопотання про долучення доказів 14.10.2024 року із використанням системи «Електронний суд», тобто на дев'ятнадцятий день після отримання ухвали суду від 24.09.2024 року.
Враховуючи обставини того, що строк прострочення відповідачем терміну подання до суду витребуваних документів не є значним, суд вважає необґрунтованою заяву позивача в порядку ст. 44 КАС України, у зв'язку з чим така задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із визначенням, наведеним у ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно зі ст. 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Під час розгляду справи встановлено, що спір між сторонами виник з приводу допущення відповідачем протиправної, на думку позивача, бездіяльності щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 основного розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки.
В той же час зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що позивачу під час призначення пенсії не було враховано до страхового стажу період роботи в російській федерації з 01.02.1994 року до 08.01.2003 року та не враховано заробітну плату за вказаний період з огляду на відсутність довідки про заробітну плату, отриману за такий період.
Надаючи оцінку вказаному суд зазначає, що 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Зазначену Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно із ст. 5 Угоди, така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно із ч. 2-3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Положеннями ст. 7 Угоди визначено, що розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Враховуючи викладене, вище суд зазначає, що положення Угоди є свідченням того, що вихід російської федерації та у подальшому й України із вказаної Угоди жодним чином не тягне за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.
Також суд зазначає, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з вимогами п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 у редакції постанови правління від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Згідно із пп. 2 п. 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Під час розгляду справи встановлено, що період роботи позивача з 01.02.1994 року до 08.01.2003 року у Семенівській муніципальній середній загальноосвітній школі Камішинського району Волгоградської області російської федерації відповідачем не було враховано до страхового стажу позивача, як і не враховано отриману позивачем за вказаний період заробітну плату.
Однак, враховуючи викладені вище судом обставини та доводи, слід дійти висновку про те, що таке не зарахування позивачу вказаного періоду роботи до страхового стажу відбулось протиправно.
В той же час врахування під час обрахунку пенсії заробітної плати здійснюється відповідачем із урахуванням складеної у відповідності до норм діючого законодавства довідки про заробітну плату.
Як повідомлено суду представником відповідача, позивачем довідку про заробітну плату разом із заявою про перерахунок пенсії надано не було.
Таку довідку також позивачем не було надано і до суду.
Натомість позивачем у позовній заяві вказано, що факт її роботи у спірний період можуть підтвердити свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви також долучено пояснення вказаних осіб від 06.06.2024 року.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що нормами діючого законодавства не передбачено можливості підтвердження особою отриманої заробітної плати за певні періоди, в тому числі роботи за межами України, шляхом подання пояснень свідків такої роботи, а відтак зазначені доводи не можуть вважатися судом обґрунтованими та доведеними.
При цьому суд зазначає, що положеннями пункту 2.10 Порядку №22-1 чітко визначено, що не допускається установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків.
З огляду на відсутність у позивача довідки про отриману нею у період з 01.02.1994 року до 08.01.2003 року заробітну плату, відповідач, враховуючи норми діючого законодавства, позбавлений можливості врахувати таку заробітну плату для перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, позивачем для перерахунку пенсії не були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1, а отже у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 основного розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи за межами України з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки.
При цьому суд зазначає, що інша частина позовних вимог позивача є похідною від первинної, а отже задоволенню з огляду на висновки суду у цій справі також не підлягає.
В той же час, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача в частині не врахування до страхового стажу останньої періоду роботи з 01.02.1994 по 08.01.2003 роки, суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 згідно із приписами ч.2 ст.9 КАС України та зобов'язання відповідача врахувати зазначений період роботи позивача до страхового стажу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) період роботи за межами України з 01.02.1994 року до 08.01.2003 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.