Справа № 420/28952/24
20 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 на “Будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди» за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході обстеження на місці встановлено, що об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам готового до експлуатації об'єкта, а саме: на об'єкті не виконані всі обсяги робіт без дотримання відповідних будівельних норм, стандартів і правил, що підтверджується фотофіксацією. Також, під час комісійного обстеження, зовнішнім оглядом встановлено, що відстань від об'єкту будівництва до існуючої одноповерхової будівлі домоволодіння, що розташоване на суміжній земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2 , орієнтовно складає 2,5 метрів. Тобто, об'єкт збудовано з порушеннями вимог п. 15.2.2 та табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», щодо протипожежних відстаней між будівлями, що суперечить ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». Таким чином, виявлені під час обстеження факти підтверджують наведення відповідачем недостовірних даних у поданій ним декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 на «Будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме щодо виконання всіх передбачених будівельним паспортом обсягів робіт без дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил.
Від відповідача ОСОБА_1 відзив на адміністративний позов не надходив, відповідно до ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами
Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 27,5 кв.м., житлова 12,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-23).
18 квітня 2019 року Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано ОСОБА_1 будівельний паспорт реєстраційний номер 01-07/132 на об'єкт будівництва: будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди (а.с. 24-61).
04 липня 2024 року складено акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси (а.с. 13-14).
Згідно Реєстру будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 на “Будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди» за адресою: АДРЕСА_1 , заявник - ОСОБА_1 (а.с. 62-69).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553.
Відповідно до п. 16, 17 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Таким чином, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових та позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою відповідного органу складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається ще й протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в паперовій формі, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня подання відповідних документів.
Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру будівельної діяльності в режимі реального часу з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюдненням цієї інформації на порталі електронної системи. У декларації про готовність об'єкта до експлуатації, заяві про видачу сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація: 1) ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (у декларації/заяві зазначається для об'єктів, щодо яких проведено технічну інвентаризацію після запровадження електронної системи та яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) до подання декларації/заяви); 2) реєстраційний номер технічного паспорта закінченого будівництвом об'єкта в Реєстрі будівельної діяльності (у разі, якщо проведення технічної інвентаризації є обов'язковим); 3) реєстраційний номер результатів контрольного геодезичного знімання в Реєстрі будівельної діяльності (у разі видачі сертифіката); 4) номер черги будівництва/пускового комплексу, який приймається в експлуатацію, - у разі прийняття в експлуатацію черги будівництва/пускового комплексу.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
З матеріалів справи вбачається, що головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради із залученням працівників Одеської міської ради проведено комісійне обстеження стосовно дотримання норм містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Керчинська, 116, за результатами якого складено акт від 04.07.2024 року, в якому зазначено, що за результатами обстеження встановлено, що влаштовані зовнішні стіни будинку в рівні другого поверху та конструкція даху, відсутні віконні та двірні блоки, не здійснено внутрішнє та зовнішнє оздоблення, та не встановлено відповідні комунікації. Об'єкт не готовий до експлуатації. На момент обмеження будівельні роботи не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутня. Доступ до об'єкта відсутній, власник або його уповноважена особа відсутні. Зовнішнім оглядом встановлено, що відстань від об'єкту будівництва до існуючої одноповерхової будівлі, що розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. 10-а Суворовська, 12, орієнтовно складає 2,5 м. Згідно п. 6.1.40 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках. Відповідно п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у табл. 15.2, а саме 8 метрів. Враховуючи викладене, об'єкт, що обстежується, збудований з порушеннями вимог п. 15.2.2 та табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», щодо протипожежних відстаней між будівлями, що суперечить ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (а.с. 13-14).
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження призначення та проведення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради перевірки, в порядку визначеному Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, матеріали справи не містять.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження видачі Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради наказу про проведення перевірки, повідомлення відповідача про проведення перевірки, пред'явлення та вручення службових посвідчень та направлення для проведення перевірки відповідачу ОСОБА_1 .
При цьому, в акті обстеження від 04.07.2024 року вказано, що за результатами обстеження встановлено, що влаштовані зовнішні стіни будинку в рівні другого поверху та конструкція даху, відсутні віконні та двірні блоки, не здійснено внутрішнє та зовнішнє оздоблення, та не встановлено відповідні комунікації.
В той же час, у вказаному акті також зазначено, що на момент обмеження будівельні роботи не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутня. Доступ до об'єкта відсутній, власник або його уповноважена особа відсутні.
Будь-яких доказів на підтвердження способу встановлення посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не здійснення внутрішнього оздоблення, та не встановлення відповідних комунікації за відсутності доступу до об'єкта, суду не надано.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства у сфері будівництва та надані відповідачем матеріали фотофіксації, оскільки вказані матеріали не містять жодних відомостей про те, який безпосередньо об'єкт зафіксований на них, за якою адресою, коли саме, за яких підстав та ким були здійснена вказана фотофіксація (а.с. 70-72).
При цьому, 13.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 303, якою припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні».
Пунктом 2 постанови № 303 визначено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
19.05.2023 року Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України прийнято наказ №424 “Про проведення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) на період воєнного стану», яким Департаменту просторового планування територій та архітектури забезпечити: - протягом 5 робочих днів від дати отримання звернення від фізичних чи юридичних осіб, органів державного архітектурно-будівельного контролю, правоохоронних органів стосовно необхідності здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) направлення запиту з відповідними матеріалами до ДІАМ для надання письмового обґрунтування щодо наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави та необхідності проведення відповідного позапланового заходу (далі - обґрунтування проведення позапланового заходу) або відсутності підстав для нього; - протягом 5 робочих днів від дати отримання обґрунтування проведення позапланового заходу ДІАМ підготовку проекту наказу Мінінфраструктури про погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду); - протягом 3 робочих днів від дня підписання наказу направлення копії наказу Мінінфраструктури про погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) до ДІАМ та до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю (у разі необхідності). Сектору зовнішніх комунікацій забезпечити протягом 2 робочих днів від дня підписання наказу Мінінфраструктури про погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) оприлюднення його на офіційному вебсайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавчо встановлено алгоритм дій, при яких дозволяється проведення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) на період воєнного стану.
Згідно ч. 2 ст. 39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення. Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.
В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у поданій декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 зазначено недостовірні дані, які, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, позивачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 року по справі № 640/1990/22 вказав, що виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об'єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, ознаками якого є, зокрема: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.
При цьому, наявність порушень, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларацій, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 року по справі № 826/9275/17, від 13.12.2018 року по справі № 522/6212/17, від 22.01.2019 року по справі № 826/17907/17, від 12.12.2024 року по справі № 320/13573/21.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що посадові особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради під час проведення обстеження (перевірки) діяли у спосіб, що передбачений законодавством України, в тому числі у визначеному чинним законодавством порядку встановили факт здійснення самочинного будівництва. Тобто, позивачем не доведено наявність підстав для скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 на “Будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди» за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, буд. 116.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 “Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника, на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. ").
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовної заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 12.07.2024 № ОД101240628551 на “Будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці житлового будинку та господарської споруди» за адресою: АДРЕСА_1 , - в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.