Справа № 420/29772/24
19 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку статті 287 КАС України в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язанння вчинити певні дії-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд:
- постанову Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №51837353 про стягнення виконавчого збору від 11.08.2016 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 73922,80 грн виконавчого збору - визнати протиправною та скасувати;
- зобов'язати Суворовський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчого провадження №54098954.
Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 14.10.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей 287 КАС України. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №51837353 в частині, що стосуються спірного питання та зупинено провадження по справі №420/29772/24 до отримання витребуваних судом письмових доказів.
08.11.2024 від Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист на виконання ухвали суду в частині надання матеріалів виконавчого провадження №51837353, в якому зазначено, що виконати вищезазначену ухвалу суду немає можливості у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження №51837353 знищено. Відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Додатково зазначено, що боржником в межах виконавчого провадження №54098954 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51837353 від 11.08.2016 в сумі 73922,80 не сплачено. Так, 16.06.2017 заступником начальника відділу Гончаренко А.В. у порядку пункту 7 частини 1статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану №54098954.
Ухвалою від 03.12.2024 поновлено провадження у справі №420/29772/24 та призначено судове засідання на 11.12.2024 о 14 годині 30 хвилин.
11.12.2024 учасники справи у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.
За приписами частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №51837353 з примусового виконання виконавчого листа №1519/2-6796/11 від 12.122.2011, виданого Малиновський районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 739228,05 гривень. Позивач зазначає, що вказаний борг було погашено перед ОСОБА_2 до моменту відкриття виконавчого провадження. Надалі, від Стягувача у вказаному ВП до органу ДВС надійшла заява про повне фактичне виконання ОСОБА_1 по вказаній справі та боржником у ВП №51837353 виконавчого листа у зв?язку із чим Стягувач просив закінчити виконавче провадження №51837353. Так, 31.05.2017 виконавче провадження №51837353 було закінчено на підставі постанови заступника начальника відділу Суворовського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Гончаренка Андрія Віталійовича. Також постановою від 31.05.2017 №51837353 було постановлено виокремити постанову про стягнення виконавчого збору від 11.08.2016 року в окреме виконавче провадження №54098954 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 мав сплатити виконавчий збір у розмірі 73922,80 грн. Позивач вказує, що незважаючи на закриття виконавчого провадження, відомості про боржника - ОСОБА_1 повторно з'явились в Єдиному реєстрі боржників.
Відтак, позивач вважає, що відповідачем протиправно було винесено постанову від про стягнення виконавчого збору 351837353 від 11.08.2016, оскільки відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини 1 статті 39 цього Закону та, як наслідок, не було виключено відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників.
Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 14.10.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом двох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Проте, у встановлений ухвалою суду строк відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Постановою заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 03.08.2016 на підставі заяви про примусове виконання від 02.08.2016 відкрито виконавче провадження №51837353 з примусового виконання виконавчого листа №1519/2-6796/11 від 12.12.2011 виданого Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 739228,05 грн. В постанові зазначено, що боржнику необхідно самостійно виконати рішення у 7-денний строк з моменту винесення постанови.
11.08.2016 заступником начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП № 51837353 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 73922,80 грн.
31.05.2017 заступником начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51837353 у зв'язку з тим, що надійшла заява стягувача - ОСОБА_2 щодо повного фактичного виконання вимог виконавчого листа №1519/2-6796/11 від 12.12.2011 Малиновського районного суду м.Одеси. Цією ж постановою постановлено вивести постанову про стягнення виконавчого збору від 11.08.2016 в окреме виконавче провадження.
09.06.2017 заступником начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54098954 з виконання постанови №ВП51837353 виданої 11.08.2016 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси виконавчий збір 73922,80 грн.
Надалі, в ході проведення виконавчих дій відносно боржника, перевіркою майнового стану за адресою АДРЕСА_1 було встановлено відсутність ліквідного рухомого майна належного боржнику на яке можливо звернути стягнения у рахунок погашення боргу, згідно інформаційної довідки з Державного рестру прав власності на нерухоме майно, за боржником перухомого майна не заресстровано, відповідно до інформації ДФС України, боржник як підприємець не обліковується, рахунки відсутні, згідно до інформації ПФУ боржник як пенсіонер не обліковується, пенсію не отримує, автотранспортні засоби яки належать боржнику на праві власності знаходяться у заставі ПАТ КБ «Надра». Враховуючи наведене, постановою заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.06.2017 виконавчий документ - постанову №ВП51837353 від 11.08.2016 повернуто стягувачу.
08.08.2024 адвокат Лях Роман Миколайович звернувся до Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №54098954.
Листом №135619 від 14.08.2024 відповідач повідомив, що надати більш детальну інформацію або/чи копії матеріалів виконавчого провадження не надається можливим, оскільки вказане провадження було знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Позивач вважаючи, протиправною постанову Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №51837353 про стягнення виконавчого збору від 11.08.2016 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 73922,80 грн, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За приписами пункту 1, пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Отже, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно частини 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За приписами частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини 1, 2 статті27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Аналізуючи наведені правові норми, суд вважає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. При цьому, в межах одного виконавчого провадження може бути стягнено суму виконавчого збору лише пропорційно фактично стягнутим грошовим коштам.
Відповідно до вимог статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Верховним Судом від 28.02.2019 р. у справі № 819/1116/17 визначено, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Також суд зазначає, що з аналізу норм Закону № 1404-VIII вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Згідно частини 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
На підставі наведеного, суд вважає, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження №51837353 відкрито на виконання виконавчого листа №1519/2-6796/11 Малиновського районного суду м.Одеси від 12.12.11 на підставі заяви про примусове виконання від 02.08.2016 щодо стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 739228,05 грн.
Вказаний виконавчий документ не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Суд зазначає, що позивач не оскаржував, зокрема, у судовому порядку, постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2016 ВП №51837353, тобто таке рішення є чинним.
Разом з тим, позивач у позовній заяві вказує, що ним було виконано рішення ще до відкриття постанови про виконавче провадження від 03.08.2016 ВП №51837353 та додає розписку ОСОБА_2 від 01.08.2016 про сплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 739228,05 грн.
Так, з приводу доводів позивача про самостійне виконання ним рішення суду до винесення постанови про відкриття виконачого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладений обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю, серед іншого, про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Вище суд вже наводив положення частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до яких виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, позивач як боржник має визначені Законом № 1404-VІІІ процесуальні механізми для подальших дій в межах виконавчого провадження для вирішення питання наявності чи відсутності підстав для сплати виконавчого збору, проте для цього він повинен належно виконувати свої обов'язки як сторона у виконавчому провадженні та своєчасно інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду, надавати йому відповідні докази.
Якщо державний виконавець встановить факт самостійного виконання вимог виконавчих документів до прийняття ним постанов про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскаржених постанов стягуватися не буде.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на розписку ОСОБА_2 від 01.08.2016 про сплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 739228,05 грн, оскільки матеріалів виконавчого провадження №51837353 постанова про відкриття провадження з виконання виконавчого листа №1519/2-6796/11 Малиновського районного суду м.Одеси від 12.12.11 винесена на підставі заяви про примусове виконання від 02.08.2016.
Також, позивачем не надано доказів про надіслання такої розписки ним або стягувачем до Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси або інших заяв, які б свідчили про повне виконання рішення боржником до відкриття виконавчого провадження.
Крім того, заява стягувача щодо повного фактичного виконання вимог виконавчого листа №1519/2-6796/11 від 12.12.2021 надійшла до Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси після винесення спірної постанови, про що свідчить постанова про закриття виконавчого провадження №51837353 від 31.05.2017. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано.
Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник спір, на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу та на час винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №ВП51837353 від 11.08.2016 у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за таким виконавчим документом. Відтак, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документу та одночасно стягнуто виконавчий збір.
Щодо вимоги позивача виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчого провадження №54098954, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у зв'язку із закінчення виконавчого провадження №51837353 постанову про стягнення виконавчого збору від 11.08.2016 виведено в окреме провадження.
Так, заступником начальника відділу Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54098954 з виконання постанови №ВП51837353 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси виконавчого збору у розмірі 73922,80 грн.
Надалі, постановою заступником начальника відділу Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.06.2017 у даному провадженні, виконавчий документ повернуто стягувачу, на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач вказує, що відповідачем протиправно не виключено відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників у зв'язку з відсутністю підстав для відкриття виконавчого провадження №54098954.
Однак, позивач в межах даної справи не оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження №54098954.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 1статті 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256, затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. (далі - Положення №2432/5).
Відповідно до пункту 2 Положення №2432/5 автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з частиною 5 статті 9 Закону №1404 відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 7 статті 9 Закону №1404 визначено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до пункту 6 Розділу ХІ Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;
про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Таким чином, частина 7 статті 9 Закону №1404 та пункт 6 Розділу ХІ Положення №2432/5 вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Як було встановлено судом, виконавче провадження №54095954 було повернено стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Отже, виконавче провадження №54095954 було повернено з підстави, не передбаченої частиною 7 статті 9 Закону №1404 та пунктом 6 Розділу ХІ Положення №2432/5, відтак не передбачає виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 287, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язанння вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень частини 6 статті 287 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
.