20 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8024/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В. при секретарі судового засідання Гловацькій М.О., розглянувши адміністративну справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 20632802)
до відповідача: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Театральна, буд. 6/7, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43315529)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.12.2024 року по ВП №74619392 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що спірна постанова державного виконавця є протиправною, незаконною та має бути скасована, оскільки ним виконано рішення суду у справі 340/4819/22, а саме - здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату, яка виникла в результаті такого перерахунку. Водночас, можливість виплати заборгованості, яка виникла у зв'язку з проведенням зазначеного перерахунку, у позивача на час винесення спірної постанови відсутня через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету.
Ухвалою суду від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 14 год. 00 хв. 20 грудня 2024 року (а.с.20). Ухвалу доставлено в електронний кабінет відповідача 17.12.2024 року (а.с. 26)
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
18.12.2024 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
20.12.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог (а.с. 31-42)
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив.
Згідно частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2024 року уповноваженою особою відповідача відкрито виконавче провадження №74619392 (а.с. 41).
Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 року у справі 340/4819/22, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок пенсії на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» від 07.07.2021 №5171 з урахуванням усіх видів грошового забезпечення та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Листом від 05.04.2024 року №1100-0901-5/21731 позивачем повідомлено відповідача про виконання рішення суду у ВП 74619392, а саме - на підставі рішення суду у справі 340/4819/22 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , повідомлено, що нарахована сума виплат у розмірі 225574,07 грн. буде виплачена в порядку черговості, при надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с.15-16). Надано докази перерахунку пенсії та розрахунку на доплату (а.с. 13-14).
Постановою державного виконавця від 05.12.2024 за невиконання рішення суду накладено штраф на боржника (позивач у даній справі) у розмірі 5100 грн (а.с. 42).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем ініційовано розгляд даної справи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до приписів статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Згідно вимог статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту статей 63, 75 Закону №1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов'язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв'язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2021, справа № 640/11833/19.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про часткове виконання ним рішення суду у справі 340/1573/21, а саме - про здійснення перерахунку пенсії стягувачу, нарахування різниці між фактично виплаченими та належними до сплати коштами.
У частині сплати різниці між фактично виплаченими та належними та сплати коштами позивачем повідомлялось про відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, з наданням відповідного документального та правового обґрунтування такої обставини.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем (боржником) повідомлено орган ДВС про причини неможливості виконання рішення суду у вказаній частині, з наданням відповідного обґрунтування своїм доводам.
У свою чергу, державний виконавець, виносячи спірну постанову, не навів жодних доказів фактичної можливості виконання боржником рішення суду за наведених ним обставин, не надав належної оцінки доводам позивача щодо неможливості виконання ним рішення суду у спірній частині у встановлені строки.
Про такі обставини та відповідні їм докази державним виконавцем також не повідомлено й суд.
Отже, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено без належного мотивування, відповідні дії державного виконавця проведені не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та у даному випадку призвели до порушення права боржника (позивача у цій справі), що вказує на протиправність таких дій та відповідного рішення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийняття ним постанови, яка є предметом оскарження у цій адміністративній справі, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття такого рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 20632802) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Театральна, буд. 6/7, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мохна Світланою Олександрівною від 05.12.2024 (ВП № 74619392).
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО