20 грудня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/7000/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1) від 04 квітня 2024 року № 111250002357 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача 1 зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 01 січня 1994 року по 30 вересня 1995 року та з 01 січня 1999 року по 30 червня 1999 року на посаді голови фермерського господарства Білого Сергія Федоровича до страхового стажу, який дає йому право на призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний період роботи позивача на посаді голови ФГ підтверджується трудовою книжкою, у якій є записи про відповідний трудовий стаж, зокрема, за спірні періоди з відомостями, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58. Жодних обґрунтованих заперечень щодо зазначених в трудовій книжці записів щодо спірного стажу відповідачем в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено. Таким чином, спірний період роботи позивача має бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки підтверджений даними трудової книжки, тобто в порядку, визначеному законодавством.
Ухвалою судді від 05.11.2024 відкрито провадження, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.19).
Представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно наданих позивачем до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки про стаж) загальний страховий стаж було враховано повністю та який складає 27 років 5 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії. До страхового стажу позивача зараховані всі періоди: до 01.01.2004 року на підставі наданих до заяви документів про стаж, з 01.01.2004 згідно даних
персоніфікованого обліку (а.с.23-25).
Ухвалою суду від 20.11.2024 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2) (а.с.37).
Представник відповідача 2 також подав відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки загальний страховий стаж позивача становить 27 роки 05 місяців 19 днів. Отже, позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки у нього відсутня одна із обов'язкових умов для призначення пенсії, а саме недостатньо страхового стажу. При цьому, представник звернув увагу суду на те, що позивач був керівником ФГ Білого Сергія Федоровича і мав забезпечити зберігання документів, шляхом передачі їх в архів, а також своєчасну сплату страхових внесків (а.с.39-41).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені сторонами у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2024 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.50-60).
Вказану заяву, за принципом екстериторіальності, було розглянуто відповідачем 1, який рішенням від 04.04.2024 року № 111250002357 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років) (а.с.9).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Дане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (також - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено, за результатами розгляду заяви позивача від 28.03.2024 року відповідач 1 прийняв рішення (а.с.9) про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність у позивача достатнього страхового стажу, а саме 29 років. Водночас, відповідач 1 зазначив, що підтверджений стаж роботи позивача становить 27 років 05 місяців 19 днів.
Однак, у своєму рішенні відповідач 1 не вказав, які конкретно періоди були зараховані до страхового стажу позивача, а які ні.
Лише з розрахунку страхового стажу позивача, наданого відповідачем 1 на адвокатський запит адвоката Васильченко З.С. № 35 від 01.06.2024 (зареєстрований 03.06.2024 за № 30616/8), встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди: з 01.01.1994 року по 30.09.1995 року; з 01.01.1999 року по 30.06.1999 року (а.с.7, зворотній бік а.с.7).
Отже, спірним питанням у цій справі є протиправність дій відповідача щодо не включення до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1994 року по 30.09.1995 року; з 01.01.1999 року по 30.06.1999 року.
Судом встановлено, що 13.04.1992 зареєстровано фермерське господарство Білого Сергія Федоровича (код ЄДРПОУ 06686085) (а.с.57).
Згідно до запису № 11 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.10.1984 року, позивач 15.04.1992 року прийнятий у ФГ ОСОБА_1 на посаду голови СФГ (наказ № 1 від 15.04.1992 року) (а.с.59-60).
Так, у спірний період економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (далі - Закон № 2009-XII).
Згідно до статті 28 Закону № 2009-XII особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Закон № 2009-XII втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973-IV).
За правилами частини 3 статті 34 Закону 973-IV час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Отже, страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно до частини 1, 2, 10, 12 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, за змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе саме підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17 та інших, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також, Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 дійшов висновку, що позивач (який у спірний період перебував на посаді директора) не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Як зазначалось судом, позивач 15.04.1992 прийнятий у ФГ ОСОБА_1 на посаду голови СФГ, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 08.10.1984 року (а.с.59-60).
Будь-яких зауважень пенсійного органу до записів, що містяться у такій трудовій книжці, не встановлено.
Однак, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, до страхового стажу позивача не було зараховано періоди: з 01.01.1994 року по 30.09.1995 року; з 01.01.1999 року по 30.06.1999 року (зворотній бік а.с.7).
При цьому, відповідачі не надали суду належних письмових доказів на підтвердження не сплати ФГ ОСОБА_1 страхових внесків за вищевказаний спірний період.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, пенсійний орган, у випадку виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;
- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, відповідач 1, маючи цілу низку повноважень, не вчинив жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію, поклавши весь тягар відповідальності на останнього.
Таким чином, оскільки відповідач 2 не перевірив факт не сплати страхових внесків, ця обставина є невстановленою, а тому висновки про не зарахування спірного періоду роботи позивача у ФГ ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії є передчасними, таких обставин не було встановлено і судом, у зв'язку з чим рішення від 04.04.2024 № 111250002357 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону № 1058-IV чітко визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Згідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 року "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою було передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021 року.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як встановлено, заяву позивача від 28.03.2024 року про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві з прийняттям рішення від 04.04.2024 року № 111250002357.
Таке рішення, в свою чергу, за результатами судового розгляду визнано протиправним та скасовано.
Тому, за вказаних обставин, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
В даному випадку, часткове задоволення позовних вимог пов'язано із встановленням відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, а тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.
При зверненні до суду з позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн (а.с.16), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 04.04.2024 року № 111250002357.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2024 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК