19 грудня 2024 року № 320/46362/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, в якому просить:
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 №15-д/в «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем наказу від 16.09.2024 №15-д/в «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани», оскільки станом на час порушення дисциплінарного провадження усі недоліки у сфері організації роботи щодо антикорупційної діяльності буди усунені. Окрім того, позивачем наголошено на тому, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Однак, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідачем не було встановлено обставин порушення, часу, місця, способу, форми вини, наслідків та причинного зв'язку, а викладені в оскаржуваному наказі порушення стосуються приписів нормативних актів без прив'язки до обставин та відповідних доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з Державної міграційної служби України належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ.
На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2024 відповідачем подано до суду витребувані судом матеріали.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив про правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого внаслідок незадовільних результатів перевірки стану організації позивачем роботи з питань запобігання та виявлення корупції в УДМС в Івано-Франківській області. Під час визначення виду стягнення дисциплінарною комісією враховано характеру проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Відповідач вважає, що оскаржуваний наказ повністю відповідає вимогам, які встановлені частиною другою статті 77 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Наказом Державної міграційної служби України від 14.06.2012 №400-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області.
Наказом Державної міграційної служби України від 16.09.2024 №15-дв на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
Вказаний наказ прийнятий у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягав у невиконанні та неналежному виконанні своїх посадових обов'язків, передбачених пунктом 1 Розділу 3 Посадової інструкції начальника УДМС в Івано-Франківській області, підпунктом 1 пункту 5, підпунктами 1, 2 та 23 пункту 12 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом ДМС від 18 липня 2011 року №28 (в редакції наказу ДМС від 07 травня 2021 року №70), пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушення вимог частини третьої статті 13-1 та статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 4 розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27 травня 2021 року №277/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2021 року за №914/36536, підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДМС від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми Державної міграційної служби України на 2023-2025 роки», пунктом 5 наказу ДМС від 18 січня 2022 року №6 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», в апараті ДМС, територіальних органах ДМС, підприємствах та установах, що належать до сфери управління ДМС», пункту 1.1, 1.2 доручення Голови ДМС від 09 жовтня 2018 року №Д/143/1-18, що полягає в неналежній організації роботи за напрямком запобігання та виявлення корупції.
Із матеріалів дисциплінарної справи позивача вбачається, що Наказ від 16.09.2024 №15-дв прийнятий на підставі подання дисциплінарної комісії, в якому, з посиланням на вищевказані нормативні акти вирішено прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».
У поданні також зазначено недоліки, які були виявлені за результатами перевірки роботи позивача:
- незабезпечення гарантій незалежності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його роботу шляхом не забезпечення гарантій незалежності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його роботу шляхом незабезпечення окремим службовим приміщенням уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції, що в свою чергу, унеможливлює належне виконання Вимог до захисту анонімних каналів зв'язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.04.2020 №127/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 22.04.2020 за №370/34653;
- у неналежному спрямуванні, координації та контролю за діяльністю уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (працівника, що виконує обов'язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області, а саме, незабезпечення подання УДМС в Івано-Франківській області звітної інформації за III та IV квартали 2023 року та І та ІІ квартали 2024 року;
- у неналежному забезпеченні функціонування в Управлінні внутрішніх каналів повідомлення, через які викривач здійснює повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
Позивачем зазначено, що на час порушення дисциплінарного провадження усі недоліки у сфері організації роботи щодо антикорупційної діяльності були усунені, однак під час прийняття оскаржуваного наказу вказаних обставин враховано не було. Окрім того, позивач акцентує увагу на тому, що дисциплінарна комісія не врахувала наявності заперечень щодо відсутності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а питання дисциплінарної відповідальності вирішено без урахування належних та допустимих доказів, що підтверджується змістом осаржуваного наказу.
Не погоджуючись з викладеними вище обставинами, та вважаючи висновки уповноваженого органу протиправними щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
У свої діяльності позивач керується Законом України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», та іншими нормативними актами.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у Законі України «Про державну службу», відповідно до яких державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Засади дисциплінарної відповідальності державної службовців визначені у главі 2 цього Закону.
Як установлено частиною першою статті 64 Закону №889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону №889-VIII).
Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону №889-VIII, відповідно до якої державний службовець з-поміж іншого, зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України (пункти 1, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону №889-VIII).
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Як визначено частиною другою статті 62 Закону №889-VIII, державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком, серед іншого, є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
У розумінні цієї норми під посадовими обов'язками розуміються ті, які покладаються на державного службовця у зв'язку з обійманням ним конкретної посади у певному органі, та службові обов'язки, які покладаються на нього у зв'язку із набуттям статусу державного службовця. Безпосередні посадові обов'язки кожного державного службовця визначаються у посадовій інструкції.
З аналізу наведених норм слідує, що дисциплінарний проступок - це протиправна винна поведінка (дія або бездіяльність) державного службовця, яка підпадає під ознаки одного з правопорушень, передбачених частиною другою статті 65 Закону. Об'єктом дисциплінарного проступку є службовий обов'язок. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця як обов'язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності. Наслідком таких дій є завдання шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому працює державний службовець. Керівники державної служби є суб'єктами дисциплінарної відповідальності, а з огляду на важливість виконуваних ними організаційно-управлінських завдань та функцій, рівень їхньої відповідальності є вищим порівняно з підлеглими їм державними службовцями.
Складовими дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків) є дії або бездіяльність працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника службових обов'язків; вина; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) та порушенням або ж неналежним виконанням покладених на працівника обов'язків.
Частиною першою статті 68 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Згідно з частинами першою, десятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців конкретизовано Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039). Така процедура передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи (пункт 2 розділу І Порядку №1039).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
Водночас стаття 73 Закону №889-VIII, якій за змістом відповідає пунктом 24 Порядку №1039, передбачає, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Частина друга статті 73 Закону №889-VIII, пункт 25 Порядку №1039 визначають зміст дисциплінарної справи.
Відповідно до пункту 31 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Згідно з пунктом 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Отже, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
За приписами пункту 35 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб'єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб'єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.
За правилами, встановленими статтею 75 Закону, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Згідно з положеннями частин другої - четвертої статті 67 Закону №889-VIII обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного визначення провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого характеру дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).
Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п'ята статті 74 Закону №889-VIII).
За вимогами частини одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII, пункту 36 Порядку №1039 суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За змістом частини другої статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Аналіз наведених положень Закону №889-VIII, Порядку №1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом № 889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.
При цьому, об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 822/46/18.
Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Стосовно правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2024 у справі №320/11315/22 вказав, що така правова оцінка повинна фокусуватися, насамперед, на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Пунктом 5 частини другої статті 63 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, підставою для видачі оскаржуваного наказу є подання дисциплінарної комісії від 02.09.2024
Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани послугувало те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено вину у вчиненні дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягав у невиконанні та неналежному виконанні своїх посадових обов'язків, передбачених пунктом 1 Розділу 3 Посадової інструкції начальника УДМС в Івано-Франківській області, підпунктом 1 пункту 5, підпунктами 1, 2 та 23 пункту 12 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом ДМС від 18 липня 2011 року №28 (в редакції наказу ДМС від 07 травня 2021 року №70), пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушення вимог частини третьої статті 13-1 та статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 4 розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27 травня 2021 року №277/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2021 року за №914/36536, підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДМС від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми Державної міграційної служби України на 2023-2025 роки», пунктом 5 наказу ДМС від 18 січня 2022 року №6 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», в апараті ДМС, територіальних органах ДМС, підприємствах та установах, що належать до сфери управління ДМС», пункту 1.1, 1.2 доручення Голови ДМС від 09 жовтня 2018 року №Д/143/1-18, що полягає в неналежній організації роботи за напрямком запобігання та виявлення корупції.
Разом з тим, з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.09.2024 №15-дв , а також подання дисциплінарної комісії, вбачається, що відповідачем не зазначено які наслідки мали місце в результаті вчинених ОСОБА_1 дій .
Відповідачем не доведено під час проведення дисциплінарного провадження, що самі факти описані в поданні спричинили негативні наслідки.
Враховуючи частину п'яту статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 140/2819/19, суд дійшов висновку, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Тобто, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані зокрема Законом №889-VІІ, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.
Дисциплінарна комісія під час прийняття рішення про наявність у позивача дисциплінарного проступку не встановила: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження, зокрема: ступінь вини, характер і тяжкість вчиненого проступку, наявність шкоди; чи містять дії позивача ознаки дисциплінарного проступку, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою позивача; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений.
В оскаржуваному наказі зазначено кваліфікацію вчиненого дисциплінарного проступку, однак у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому саме полягає вчинене позивачем порушення, не наведено суті невиконання ним посадових обов'язків.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Також, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Верховний Суд уже наголошував на тому, що будь-які фактори не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з'ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського (постанова від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20).
Отже, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що відповідачем не наведено які саме порушення здійснено позивачем, а лише зазначено, що ним порушено низку норм нормативно-правових актів які встановлюють його посадові обов'язки, без конкретизації порушень та не зазначено, які настали наслідки в зв'язку з такими порушеннями, суд вважає, що наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 №15-д/в «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Оскільки позов задоволено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 №15-д/в "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.