20 грудня 2024 року № 320/10046/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81б, код ЄДРПОУ 41356563), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 листопада 2023 року №215дп-23 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області" та скасувати наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №770к від 30 листопада 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани до прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 .
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення ґрунтується на неперевірених доказах, з порушенням процесуального строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Лисці І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 суддею Лиска І.Г. було заявлено самовідвід у справі №320/10046/24 та передано справу до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/10046/24 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А., відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рішення, дії або бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК. Якщо за результатами розгляду скарги встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Перевіркою було встановлено неналежне здійснення процесуального керівництва прокурором у кримінальному провадженні, що в подальшому стало підставою для закриття кримінального провадження та уникнення особою кримінальної відповідальності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом від 30 листопада 2023 року №770к, керуючись пунктом 8 частини першої, частиною другою статті 11 та пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», за неналежне виконання службових обов'язків застосовано до прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (пункт 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Наказ був прийнятий на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 листопада 2023 року №215дп-23.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 листопада 2023 року № 215дп-23 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання службових обов'язків при здійсненні процесуального керівництва кримінального провадження, що призвело до закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 та 2 ст.131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VI).
Згідно зі ст.44, 77 Закону №1697-VII тільки за комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.43 Закону №1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав,як невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
Відповідно до ч.4 та 10 ст.46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.
Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону №1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи.
Повідомлення про час та місце проведення засідання Комісії, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.
Згідно із ч.3 ст.47 Закону №1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:
1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;
2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;
3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (ч.5 ст.47 Закону №1697-VII).
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (ч.6 ст.47 Закону №1697-VII).
Згідно ч.1, 3 ст.48 Закону №1697-VII рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Комісія за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в ч.1 ст.49 Закону №1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
В свою чергу, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27.04.2017 всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення).
Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.
Так, відповідно до ст.3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об'єктивності.
Частиною 2 ст.16 Закону №1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами п.3 ч.4 ст.19 Закону №1697-VII прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 ст.25 Закону №1697-VII визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення.
Частина 1 ст.7 КПК України встановлює загальні засади судочинства та передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться законність, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя.
Стаття 9 КПК України регламентує таку загальну засаду судочинства як законність та встановлює такі обов'язки прокурора під час кримінального провадження - неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч.1 та 2 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.
У частині третій цієї статті наведені критерії для визначення розумності строків кримінального провадження.
Як сторона обвинувачення, прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та наділений достатніми повноваженнями для забезпечення виконання завдань кримінального провадження (ст.36 КПК України).
Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою вказаної статті.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.09.2018 у справі №800/513/17 та Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 року у справі №640/7008/20, службовими обов'язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували обставини здійснення позивачем нагляду за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №120220951600000101.
Так, слідчим відділенням поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020095160000101 від 19 вересня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
09 вересня 2020 року керівником Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області було призначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, старшим якої визначено прокурора ОСОБА_1 .
Під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні прокурором 27 квітня 2021 року винесено постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення та визначення підслідності.
Окрім того, 13 січня 2022 року керівником Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області прокурора Юхмана Л.Я. визначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні Nє 12022091160000012 за частиною першою статті 296 КК України.
17 січня 2022 року позивач об'єднала матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12020095160000101 та № 12022091160000012 в одне провадження № 12020095160000101.
23 січня 2022 року ОСОБА_1 погодила в об'єднаному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 КК України, яке того ж дня було вручено підозрюваному.
11 березня 2022 року слідчим, якою здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, винесено постанову про зупинення досудового розслідування з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 280 КПК України, та одночасно оголошено в розшук підозрюваного, який, відповідно до мотивувальної частини постанови, переховувався від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме. Вказану постанову прокурор ОСОБА_1 погодила.
Як вбачається із постанови про зупинення досудового розслідування від 11 березня 2022 року, прокурор ОСОБА_1 особисто її погодила власним підписом. Проте, 25 квітня 2022 року позивач скасувала зазначену постанову слідчого про зупинення досудового розслідування, як незаконну.
У вказаній постанові ОСОБА_1 зазначила, що постанова про зупинення досудового розслідування від 11 березня 2022 року винесено передчасно та не проведено у кримінальному провадженні усіх слідчих дій та є незаконною.
Таким чином, позивач, скасувавши постанову про зупинення досудового розслідування, яку ж особисто погодила, підтвердила незаконність своїх дій.
Слідчим суддею Долинського районного суду Івано-Франківської області за наслідками розгляду скарги захисника підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020095160000101 на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування з огляду на її скасування прокурором, було винесено ухвалу про залишення такої скарги без розгляду.
На наступний день, 26 квітня 2022 року, слідчим знову винесено постанову про зупинення досудового розслідування та одночасно оголошено в розшук підозрюваного з тих же підстав, що й попереднього разу.
Вказану постанову прокурор Юхман Л.Я. також погодила.
10 травня 2022 року позивачем було відновлено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Того ж дня, слідчим було подано клопотання керівнику Калуської окружної прокуратури про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців.
Поряд з цим, ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2022 року у справі № 343/2022/20 задоволено скаргу захисника підозрюваного та скасовано постанову органу досудового розслідування від 26 квітня 2022 року про зупинення досудового розслідування.
За результатами розгляду вищезазначеного клопотання слідчого керівником Калуської окружної прокуратури 18 травня 2022 року винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 21 червня 2022 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2022 року, якою скасовано постанову органу досудовог розслідування про зупинення досудового розслідування.
Як встановлено матеріалами перевірки, прокурором Юхман Л.Я. листом від 17 травня 2022 року № 101-20 повідомлено сторони кримінального провадження про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження у порядку статті 290 КПК України.
Доступ до матеріалів досудового розслідування стороні захисту було надано 03 червня 2022 року. Після ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування, прокурором Юхман Л.Я. було затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 та вручено йому примірник акта.
Обвинувальний акт із відповідними додатками позивач направила до Долинського районного суду Івано-Франківської області 03 червня 2022 року супровідним листом.
Після отримання обвинувального акта Долинським районним судом Івано-Франківської області призначено та проведено відповідне підготовче засідання, під час якого сторона захисту подала до суду клопотання про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 КК України, на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Під час судового засідання Юхман Л.Я. заперечувала проти закриття кримінального провадження, пояснила, що строк досудового розслідування на момент звернення до суду з обвинувальним актом не закінчився з огляду на неодноразове зупинення досудового розслідування стороною обвинувачення та продовження керівником окружної прокуратури строку досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 21 червня 2022 року. А відтак, просила суд відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного та призначити справу до судового розгляду.
Проте судом було констатовано, що з урахуванням факту скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та вимог частини п'ятої статті 219 КПК України, згідно з якими строк з дня винесення такої постанови до дня її скасування слідчим суддею включається до строків досудового розслідування, передбачених цією статтею, станом на 11 травня 2022 року пройшло 65 днів, що є більшим ніж два місяці встановленого частиною третьою статтею 219 КПК України строку досудового розслідування з моменту повідомлення особі про підозру.
Окрім цього судом вказано, що недотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування, встановлених статтею 219 КПК України, є грубим порушенням основних засад кримінального провадження, що унеможливлює після закінчення таких строків здійснення будь-якої процесуальної діяльності щодо розслідування обставин вчиненого кримінального правопорушення. В іншому випадку кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування має визнаватися незаконною, а отримані докази - недопустимими.
Відповідно суд дійшов висновку, що постанова керівника Калуської окружної прокуратури Франківської області від 18 травня 2022 року про продовження строків досудового розслідування до трьох місяців та подальші процесуальні дії, зокрема, затвердження обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні, винесені поза межами строків досудового розслідування, встановлених частиною третьою статті 219 КПК України.
Відтак, ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2022 року у справі № 343/828/22 задоволено клопотання сторони захисту та закрито кримінальне провадження Nє 12020095160000101.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач оскаржила його 12 грудня 2022 року в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора судом апеляційної інстанції 27 лютого 2023 року постановлено ухвалу, згідно з якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2022 року - без змін.
Так, Івано-Франківський апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи щодо спливу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції позивачкою 19 квітня 2023 року було подано касаційну скаргу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Постановою суду касаційної інстанції від 06 червня 2023 року зазначене рішення Івано-Франківського апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
У постанові колегія суддів зазначила, що процесуальні рішення прокурора про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування за своєю правовою природою є аналогічними з ухвалами слідчих суддів, якими скасовуються такі постанови про зупинення досудового розслідування. Таким чином, у разі скасування прокурором постанови про зупинення кримінального провадження, строк із дня винесення відповідної постанови слідчого до дня її скасування прокурором включається у строки досудового розслідування.
Після скасування 25 квітня 2022 року прокурором постанови слідчого про зупинення досудового розслідування від 11 березня 2022 року, цей строк (з 11 березня до 25 квітня 2022 року) повинен бути включений у строк досудового розслідування.
Отже, 25 квітня 2022 року є датою, яка вже міститься поза двомісячним строком досудового розслідування з моменту повідомлення особі про підозру, який закінчився 23 квітня 2022 року.
Окрім цього колегія суддів звернула увагу, що сторона обвинувачення мала процесуальні можливості швидше ухвалити постанову про скасування незаконного зупинення кримінального провадження. Однак, такі дії вчинено аж через півтора місяця після зупинення досудового розслідування (11 березня 2022 року - постанова про зупинення, 25 квітня 2022 року - постанова про скасування). Окрім швидшого реагування на незаконні процесуальні рішення у відповідному кримінальному провадженні, що дозволило б не пропустити стороною обвинувачення спливу строків досудового розслідування, кримінальний процесуальний закон містить положення про можливість продовження строків досудового розслідування.
У підсумку, як встановлено відповідачем, такі діяння та бездіяльність ОСОБА_1 призвели до закриття судом кримінального провадження на підставі п.10 статті 284 КПК України та створили передумови для уникнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 КК України.
Водночас, матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що попри встановлення факту порушення строків досудового розслідування, під час підтримання публічного обвинувачення у суді першої інстанції прокурор Юхман Л.Я. заперечувала щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування та надалі безпідставно послідовно відстоювала необґрунтовану правову позицію в апеляційному і касаційному судах.
Таким чином, усвідомлюючи відсутність іншої, аніж закриття судом кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, судової перспективи, позивач упродовж тривалого часу (аж до винесення Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду 06 червня 2023 року відповідної постанови) вчиняла процесуальні дії, які завідомо не могли забезпечити виконання завдань кримінального провадження, що позбавляло ці дії процесуального змісту й по суті було невиправданою тяганиною, безцільним витрачанням ресурсів органів прокуратури та суду.
З огляду на встановлені обставини, Комісія дійшла висновку про те, що прокурором Юхман ЛЯ. умисно було порушено вимоги статті 19 Закону № 1697-VII, статей 2, 7, 28, 36. 219, 283 КПК України, тобто нею вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №1697-VII, відтак були наявні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, КДКП 15 листопада 2023 року було ухвалено рішення № 215дп-23 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани.
Суд вважає за потрібне зазначити, що судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів полягає у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, додержання Комісією відповідної процедури дисциплінарного провадження, а також оцінці об'єктивності дослідження доказів у справі, додержання принципу рівності перед законом та безсторонності, якості викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
У межах розгляду таких справ суд надає правову оцінку оскаржуваному рішенню виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану
Комісії юридичну оцінку доказам, зібраним під час процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора на предмет їх достатності.
Розглядаючи справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, суд не наділений повноваженнями заміняти відповідний дисциплінарний орган і змінювати, в тому числі підстави притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, міру покарання на більш м'яке або скасовувати його з підстав недоведеності вини особи.
Суд в цій частині може надати оцінку лише з позиції чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Так, за результатами розгляду справи судом встановлено, що Комісією вимоги Закону №1697-VII дотримані належним чином, процедура здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення не порушені, а вчиненому позивачем проступку надана правова оцінка.
Крім того, суд звертає увагу, що у поданому адміністративному позові, позивач акцентувала увагу на відсутності порушень з її боку, як прокурора під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, тобто фактично не була згода із висновками Комісії по суті проведеного дисциплінарного провадження, аніж з самою процедурою проведення дисциплінарного провадження.
Щодо доводів позивача про відсутність в її діях ознак триваючого правопорушення та спливу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону №1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 надано тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення», яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Верховний Суд, досліджуючи питання строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора за неналежне виконання прокурором службових обов'язків зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються, або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Триваючі правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
Таким чином, днем обчислення річного строку для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення буде день належного виконання ним установленого обов'язку або день припинення правопорушення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_1 належать до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку слід вважати 23 березня 2022 року, тобто день до якого прокурор мала забезпечити надходження обвинувального акту до суду, а завершення - 19 квітня 2023 року, день подання нею касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року щодо закриття вищевказаного кримінального провадження.
Таким чином, вчиняючи діяння, ОСОБА_1 перебувала у стані триваючого, безперервного порушення вимог та положень через невиконання свого обов'язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що має разовий характер.
Отже, з огляду на той факт, що днем вчинення (припинення) дисциплінарного правопорушення є 19 квітня 2023 року, встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності на час ухвалення спірного рішення (15 листопада 2023 року) не сплинув.
Твердження позивача про порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження, а саме ухвалення спірного рішення поза межами визначеного частиною четвертою статті 46 Закону № 1697-VII строку, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 46 Закону №1697-VII та пункту 99 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів, після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі.
Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються статтями 46, 77 Закону № 1697-VII та Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Згідно з частинами дев'ятої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Отже, визначені абзацом 1 частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності під час винесення висновку, а ніяк не розповсюджуються на виготовлення висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Вказані норми узгоджуються з пунктами 101 та 106 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Суд зауважує, що визначені частиною дев'ятою статті 46 закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а ніяк не розповсюджуються на підготовку висновку та розгляд його на засіданні Комісії, який відповідно до статті 47 цього Закону відбувається на засіданні Комісії.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що дисциплінарна скарга до Комісії надійшла 29 червня 2023 року, остання перевірочна дія голови Комісії датована 24 липня 2023 року, а саме отримано пояснень від ОСОБА_1 , тобто в межах строку проведення перевірки, передбаченого частиною дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII, який закінчувався 29 серпня 2023 року.
16 жовтня 2023 року головою Комісії складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який з матеріалами дисциплінарного провадження було передано на розгляд Комісії.
Відповідно до пункту 108 Положення про відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу, яке призначається не пізніше ніж через місяць після надходження висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. У разі неможливості прийняття органом рішення протягом місяця, цей строк може бути продовжений органом, але не більше як на місяць.
Комісією висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 розглянуто на засіданні 15 листопада 2023 року, тобто визначений термін для розгляду висновку на засіданні Комісії не порушено.
Таким чином, доводи позивача щодо порушення Комісією положень абзацу 1 частини дев'ятої статті 46 Закону № 1697-VII під час ухвалення спірного рішення є необґрунтованими.
Отже, за результатами розгляду справи суд вважає, що у рішенні від 15 листопада 2023 року №215дп-23 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області" Комісія навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
В зв'язку із чим, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15 листопада 2023 року №215дп-23 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області" є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню вимога про скасування наказу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №770к від 30 листопада 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани до прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 , як похідна вимога.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.