20 грудня 2024 року № 320/9179/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» (08132, Київська обл, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294897) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 22.09.2020 № 86 про накладення штрафу в сумі 47 230 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА».
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що нормами законодавства не передбачено додаткового фасування товару перед продажем, оскільки оплачена споживачем плодоовочева продукція відпускається в ару споживача або за його бажанням в поліетиленові кульки, інший пакувальний матеріал. Відтак, вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а прийнята постанова про накладення штрафу - протиправною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 12.10.2020 (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 04.03.2024 №104 р/ка.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/9179/20 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про обґрунтованості прийнятого ним рішення, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття. Зауважив, що в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, відповідачем були встановлені обставини реалізації позивачем нефасованих харчових продуктів (які в умовах надзвичайної ситуації визнаються діючим законодавством як незахищені), що є порушенням законодавства про харчові продукти.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі службової записки від 08.04.2020 про порушення оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти, наказу від 09.04.2020 № 62, направлення від 09.04.2020 № 1273, 09.04.2020 року Головним правлінням Держпродспоживслужби у м. Києві було здійснено інспектування ТОВ «ФОРА» за адресою: вул. Печенізька, 1/7, м. Київ (з проведенням відеофіксації).
За результатами інспектування Головним управлінням складено акт від 09.04.2020 № 1662-2 та протокол від 17.08.2020 № 70, відповідно до яких встановленого порушення: вимоги до обігу об'єктів санітарних заходів не дотримуються, проводиться обіг нефасованих харчових продуктів, а саме: овочів, фруктів, цитрусових. Харчові продукти не захищені від будь-якого забруднення на всіх стадіях обігу, що заборонено в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, та створює загрозу для життя та/або здоров'я людини, чим порушено частини першої та другої статті 37; пунктів 3 частини першої статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі Закон № 771), за що передбачена відповідальність пунктом 1 частини 1 статті 65 Закону № 2042.
На підстав пункту 3 частини четвертої статті 11, керуючись частиною першою статті 67 Закону № 2042, Головним управлінням було прийнято Рішення від 10.04.2020 року № 23 про тимчасове припинення обігу нефасованих харчових продуктів шляхом самообслуговування - овочі, фрукти, цитрусові на потужності ТОВ «ФОРА» за адресою: м. Киів, вул. Печенізька, 1/7, в термін 10 робочих днів з дня вручення даного рішення, для усунення загрози для життя та/або здоров'я людей.
03.09.2020 відповідачем було направлено позивачу повідомлення № 04.2/13888 про розгляд справи 22.09.2020 о 14:00 годині.
22.09.2020 року відбувся розгляд справи та встановлено порушення гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, що створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини, за результатами якого було прийнято оскаржувану постанову №86 та накладено штраф у розмірі 47 230 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно абз.1 п.1 ч.4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.04.2017 №209 Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, а саме: забезпечує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю) за здоров'ям та благополуччям тварин, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів.
За абз.2, абз.3, аб3.5, аб3.21 п.1 ч.4 Положення, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за тваринами, харчовими продуктами, іншими об'єктами санітарних заходів, пов'язаними з продуктами тваринного походження; діяльністю суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, перевезення, зберігання, реалізацію органічної продукції (сировини); проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях, які використовуються для виробництва та/або обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках та за місцем проведення ярмарок; координує діяльність установ ветеринарної медицини з організації та проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормових добавок, преміксів та кормів, забезпечує проведення ветеринарно-санітарних заходів щодо перевірки безпечності харчових продуктів.
Абзац 10 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) дає визначення, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ч 4 ст. 18 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» (далі - Закон №2042) ,заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом
випадках.
Відповідно до п. 31 ч. 1 статті 1 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», фасований харчовий продукт - будь-яка і представлена кінцевому споживачеві та закладам громадського харчування окрема одиниця, що складається з харчового продукту та упаковки, в яку вміщено цей продукт до того, і як його пропонувати для продажу, незалежно від того, повністю чи частково упаковка і покриває харчовий продукт, але в будь-якому разі таким чином, щоб її вміст не можна було змінити, не відкривши або не пошкодивши при цьому упаковки. Зазначений термін не поширюється на харчові продукти, що упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача (нефасовані харчові продукти).
Згідно з ч. 1 статті 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», з урахуванням винятків, передбачених цим розділом для фасованих харчових продуктів, обов'язковою для надання є така інформація: 1) назва харчового продукту; 2) перелік інгредієнтів; 3) будь-які інгредієнти або допоміжні матеріали для переробки, які наведені у додатку № 1 до цього Закону або походять з речовин чи продуктів, наведених у додатку № 1 до цього Закону, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті, навіть у зміненій формі; 4) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених цим Законом; 5) кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання; 6) мінімальний термін придатності або дата "вжити до"; 7) будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби); 8) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження імпортера; 9) країна походження або місце походження - у випадках, передбачених статтею 20 цього Закону; 10) інструкції з використання - у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового продукту; 11) для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД); 12) інформація про поживну цінність харчового продукту.
Відповідно до ч. 6 статті 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», під час обігу фасованих харчових продуктів у скляних ємностях, призначених для повторного (багаторазового) використання, маркування яких виконане незмивними фарбами або позначками безпосередньо на самій ємності і його неможливо видалити, які у зв'язку з цим не мають етикетки, кільцеподібних елементів пакування, обов'язковою для надання є лише інформація, передбачена пунктами 1, 3, 5, 6 і 12 частини першої цієї статті.
Отже, законодавством визначено, що фасований харчовий продукт складається з харчового продукту та упаковки, в яку його вміщено, і повинен супроводжуватися обов'язковою інформаціє про такий харчовий продукт, яка зазначається на скляних ємностях, упаковці або тарі. При цьому, харчові продукти, які упаковуються в місцях продажу, у тому числі на прохання споживача, вважаються нефасованими харчовими продуктами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», забороняється обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів.
Згідно з п. 80 ч. 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою:
захисту життя або здоров'я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;
захисту життя або здоров'я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;
захисту життя або здоров'я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;
уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.
Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров'я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.
Відповідно до п. 2 ч. 2статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», забороняється обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти непридатні до споживання.
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів.
Відповідно до п. 43 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини.
Стаття 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» закріплює гігієнічні вимоги до харчових продуктів. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
11 березня 2020 року Постановою № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.
Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Так, відповідно до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня, приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.
В свою чергу, керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано розпорядження від 25 березня 2020 року № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні HC» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб».
Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 березня 2020 року № 2 (далі - Вимоги), заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).
Суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб'єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.
Отже, оператори ринку несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про харчові продукти, у межах господарської діяльності, яку вони здійснюють на відповідній території у період дії пункту 3 вищезазначених Вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Відповідно, якщо у період дії вказаних обставин харчові продукти реалізувалися шляхом самообслуговування, без упаковки виробника або в нефасованому, неупакованому вигляді, вони вважаються незахищеними від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», за що відповідальність визначена на рівні п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин».
Обґрунтовуючи заявлений позов ТОВ «Фора» вважає, що на період карантину, введеного з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», не вимагається фасування товарів (овочі, фрукти, цитрусові) перед продажем.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає вказані твердження позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Пункт 24 статті 2 Кодексу цивільного захисту населення дає чітке визначення надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих та постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Станом на 09.04.2020 року діяв пункт 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т. ч. на автозаправних комплексах станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про заходи з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься в Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахам небезпечних інфекційних хвороб» від 25.03.2020 № 2 (у редакції розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 04.04.2020 № 12) заборонено продаж незахищених продуктів харчування, дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти, упаковані виробником, напоїв, герметично закритих виробником пляшках або інших ємностях.
Відповідно до ст.75 Кодексу цивільного захисту України, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки
постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.
Згідно з п.6 ст.75 Кодексу, ніхто не має права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
У п.8 ст.75 Кодексу зазначено, що розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб'єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.
Отже, з вищенаведеного вбачається обов'язковість виконання прийнятого КМУ нормативно-правового акту щодо заборони продажу незахищених продуктів харчування.
Крім того, твердження позивача що норми Закону № 771/97-ВР є загальними гігієнічними вимогами поводження з харчовими продуктами суд вважає необґрунтованими, оскільки на час умов спалаху COVID 2019 року постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами, на території України з 17.03.2020 по 24.04.2020 було оголошено карантин та введені обмежувальні заходи.
Так, відповідно до пункту 20 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами. затверджених наказом Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 № 185, суб'єкт господарської діяльності при здійсненні продажу продовольчих товарів повинен керуватися та дотримуватися вимог Законів України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію, "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів. затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, цими Правилами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють торговельну діяльність.
Суд зауважує, що вимога про те, що операторам ринку заборонено продаж незахищених продуктів харчування, визначена пунктом 3 Вимоги, повністю узгоджується із положеннями ст.ст. 37,49 Закону № 771/97-ВР, які закріплюють гігієнічні вимоги до харчових продуктів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 Закону №771/97-ВР оператори ринку дотримуються таких вимог : харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та /або обігу.
Суд звертає увагу, що при реалізації харчових продуктів у відкритому, нефасованому вигляді, з вільним доступом покупців до товару та можливістю безпосереднього контакту споживачів з незахищеним продуктом харчування, не забезпечує їх захист від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу. Вказані обставини створюють умови для безпосереднього забруднення харчових продуктів.
Як свідчать матеріали справи, плодово-овочеві продукти ТОВ «ФОРА» за адресою: вул. Печенізька, 1/7, м. Київ реалізовувались без упаковки виробника, в нефасованому, неупакованому вигляді, а відтак були незахищені від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 ст. 49 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Оператори ринку несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про харчові продукти, у межах господарської діяльності, яку вони здійснюють на відповідній території у період дії пункту 3 визначених Вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Таким чином, в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, сам факт реалізації позивачем нефасованих харчових продуктів (які в умовах надзвичайної ситуації визнаються діючим законодавством, як незахищені) є порушенням законодавства про харчові продукти, оскільки позивачем таким чином створюється загроза для життя та/або здоров'я людини.
Суд наголошує, що наявність пакетів для індивідуального пакування, одноразових пакетів, антисептичних засобів для обробки рук, про які зазначає позивач, не унеможливлюють забруднення харчових продуктів під час їх реалізації в умовах надзвичайної ситуації.
До того ж, відповідачем було прийнято Рішення від 10.04.2020 № 23 про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів, яке не оскаржувалось позивачем в судовому порядку та є чинним. Зазначені обставини підтверджують не лише факт існування порушень, викладених в Рішенні від 10.04.2020 № 23, а і визнання їх з боку позивача, оскільки останній вживав заходи для їх усунення, що підтверджується листом позивача від 13.04.2020 №3.
Щодо тверджень позивача про невідповідну кваліфікацію перевіряючих, суд зазначає наступне.
В направленні від 09.04.2020 № 1273 зазначений перелік посадових осіб Головного управління, які мають право на здійснення інспектування, зокрема, Кіт Алла Анатоліївна. Також, в направленні зазначено, що ця посадова особа є державними ветеринарним інспектором та державним інспектором.
Пункти 7 та 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», визначають зміст поняття державного ветеринарного інспектора та державного інспектора.
Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» визначає права державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів.
Стаття 12 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» визначає вимоги до посадових осіб компетентного органу та його територіальних органів.
Так, посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями та користуються правами і виконують обов'язки державних службовців.
Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов'язані регулярно підвищувати кваліфікацію в порядку. визначеному Законом України "Про державну службу".
Суд не приймає до уваги посилання позивача на Лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2601-26-24-294 від 1.04.2020 року, оскільки Лист датовано 11.04.2020 року, у той час як інспектування ТОВ «ФОРА» відбувалось 09.04.20202 року, тобто до винесення вказаного листа.
До того ж, в останньому абзаці Листа зазначено, що «листи Мінекономіки мають інформативний характер та не встановлюють правових норм».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головним управлінням під час інспектування у ТОВ «ФОРА» було дотримано усі вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про основний принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», в зв'язку із чим постанова Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 22.09.2020 № 86 про накладення штрафу в сумі 47 230 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА» є законною і обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасуванню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (08132, Київська обл, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294897) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.