ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" грудня 2024 р. справа № 300/2735/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в частині припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради поновити, починаючи з вересня 2023 року виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особами для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та її малолітні діти- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у с. Вовчинці Івано-Франківської області та як внутрішньо переміщені особи отримували соціальну допомогу на проживання. Однак, відповідач з 01 вересня 2023 року припинив виплату раніше призначеної ОСОБА_4 та її малолітнім дітям - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вказавши на те, що на депозитному рахунку у позивача є депозит на суму понад 100 000 грн, а тому виплату допомоги призупинено масовим перерахунком. Також її повідомлено про те, що задля вирішення проблемних питань з виплати допомоги для внутрішньо переміщених осіб Мінсоцполітики запровадило централізацію призначення, нарахування та виплати ЄІССС,а технічна можливість продовження виплати на дітей у даному програмному забезпеченні станом на 19.12.2023 управлінням соціального населення не надана.Позивач уважає, що дії відповідача в частині припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протиправними, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом прав своїх малолітніх дітей.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.Пунктом 3 вказаної ухвали встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Зобов'язано відповідача надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.(а.с.17).
Відповідачем примірник ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024, отримано 25.04.2024. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судового рішення від 16.04.2024.
Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13) та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).
ОСОБА_1 та її малолітні діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , євнутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками№2615-7001594891,№2615-7001594971, №2615-7001595010 від 27.10.2022 (а.с.9, 10, 11).
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», від 11.07.2023 №709 з 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 та її малолітнім дітям - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання як внутрішньо перемішеним особам.
На звернення ОСОБА_1 про поновлення виплати допомоги на проживання сина та доньки, як внутрішньо переміщеним особам, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради відповіддю №Л/8454/1 від 26.12.2023 повідомив про те, що відповідно до пункту 2 Постанови №709 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності згаданої постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень. Станом на 13 вересня 2023 року за результатами верифікації Мінфіну на рахунку ОСОБА_1 кошти в сумі більш ніж 100 тисяч гривень. Тому виплату допомоги призупинено масовим перерахунком. Також її повідомлено про те, що задля вирішення проблемних питань з виплати допомоги для внутрішньо переміщених осіб Мінсоцполітики запровадило централізацію призначення, нарахування та виплати ЄІССС, а технічна можливість продовження виплати на дітей у даному програмному забезпеченні станом на 19.12.2023 управлінням соціального населення не надана
Уважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати сину та доньці допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам,позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону №1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).
Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
При цьому, згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
У зв'язку з набранням чинності 22.03.2022 Постановою №332, якою був затверджений Порядок №332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 №505 (далі - Постанова №505).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22, та в силу приписів частини п'ятоїстатті 242 КАС Українивраховується при вирішенні цієї справи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року (день звернення позивача 08.04.2022).
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 (далі - Порядок).
Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (пп. 3 п. 7 Порядку).
Згідно з пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.
Абзацом другим частини першої статті 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб'єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов'язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Аналізуючи положення ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України суд прийшов до висновку про те, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками №2615-7001594971, №2615-7001595010 від 27.10.2022, згідно яких зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Оскільки діти позивача є самостійними суб'єктами даних правовідносин та мають спеціальний статус - «внутрішньо переміщена особа», а їх права, пов'язані з цим статусом та не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у їхніх батьків, крім того наявність у них довідок про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб №2615-7001594971, №2615-7001595010 від 27.10.2022 свідчать про протиправність дій вчинених відповідачем щодо позбавлення дітей виплати допомоги з 01.09.2023 та в свою чергу порушують їх інтереси згідно із пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно 6) розсудливо;7)дотриманням зокрема з рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах «ПайнВеліДевелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності», ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону (тобто встановлена законом норма щодо права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Саме наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. Умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі, якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) ЄСПЛ наголосив, що перша і найбільш важлива вимога ст. 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства».
Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов'язки («Колишній король Греції та інші проти Греції», заяви №25701/94).
У рішенні по справі "Будченко проти України" від 24.07.2014 року ЄСПЛ зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника становить втручання у право власностізгідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Водночас у рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» ЄСПЛ вказав, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (рішення у справі «Шпачекs.r.o.» проти Чеської Республіки», Nє26449/95, п. 54, від 09.11.1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Суду як джерело права.
Відтак, з огляду на наведене, дії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, як суб'єкта владних повноважень, що полягають у припиненні виплати допомоги на проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 є протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату допомоги на проживання з дня незаконного припинення виплати вказаного виду допомоги.
З урахуванням встановлених обставин справи, висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №161/12308/22, встановлених обставин справи та наданих судустаттею 245 КАС Україниповноважень, суд дійшов висновку про те, що взаємопов'язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_5 , ОСОБА_3 допомоги на переміщення внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023; зобов'язати відповідача поновити виплату з 01.09.2023 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що передбачена Порядком №332;
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 01.04.2024 №19.
Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в частині припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради поновити, починаючи з 01 вересня 2023 року виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особами для малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04054346) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_3 ;
відповідач: Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04054346), адреса: вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ, 76004.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.