(про відмову у забезпеченні позову)
20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/21881/24
категорія 106010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування довідки, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії від 04 листопада 2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та зобов'язати провести повторний медичний огляд з урахуванням всіх наявних медичних документів;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 будь які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь які дії, в тому числі пов'язані з прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, відправленням на військову службу під час мобілізації на особливий період до місць проходження військової служби та до місць проведення бойових дій - ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію визнання його непридатним з виключенням з військового обліку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь Відповідача, оскільки визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених вимог щодо вжиття ініційованих заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях щодо ймовірності здійснення представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів щодо позивача.
Суд звертає увагу, що ці аргументи ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.
Безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження в поданому позові є довідка військово-лікарської комісії від 04 листопада 2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію визнання його непридатним з виключенням з військового обліку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь Відповідача, оскільки визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Будь-яких документів, що підтверджують здійснення ІНФОРМАЦІЯ_5 активних мобілізаційних заходів по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено заборону вжиття заходів забезпечення адміністративного позову встановленням заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на не згоді з оскаржуваним діями відповідача та прогнозованих небажаних для позивача наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів заявника суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення уповноваженими органами дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію).
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева