20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/30126/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області від 24.11.1998, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області від 24.11.1998, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , та має повні 55 років. У зв'язку із чим, 14.08.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але 28.08.2023 року за №0600-0211-8/89848 отримала повідомлення про відмову у призначенні пенсії, виходячи з того, що документально підтверджений період проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення становить 4 роки 7 місяців 8 днів, при цьому початкова величина зниження не встановлюється, що дає право зниження віку лише на 2 роки, тобто, право на призначення пенсії за віком набудеться після досягнення 58 років, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що документально підтверджений факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що в сумі складає 04 роки 07 місяців 08 днів, при цьому початкова величина зниження не встановлюється, що дає право позивачу на зниження пенсійного віку лише на 2 роки.
Відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було подано до суду клопотання про залучення у якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення відповідачем Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено.
Головнt управління Пенсійного фонду України в Житомирській області своїм правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 23.03.1994.
14.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За наслідками розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення від 22.08.2023 №0644250007761, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за відсутності необхідного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та необхідного страхового стажу.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.08.2023 №0600-0211-8/89848.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 4 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років вік виходу на пенсію зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту четвертого частини другої статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
При цьому, суд зазначає, що в силу вимог пп. 5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно довідки від 14.08.2023 №2964, що видана відділом реєстрації місяця проживання Коростенської міської ради, ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в м. Коростень Житомирської області з 30.08.1986 по 25.09.1989 та з 03.02.2022 по теперішній час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 23 липня 1991 р. №106, м. Коростень віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Разом з тим, позивач вказує, що відповідно до диплому серії НОМЕР_4 , виданого 22.07.1986 в період з 01.09.1985 по 21.07.1986 навчалася в Коростенському середньому професійно-технічному училищі №16, яке розташоване в м. Коростень.
Суд звертає увагу, що диплом про освіту серії серії НОМЕР_4 від 22.07.1986, в якому зазначений період навчання ОСОБА_1 у Коростенському середньому професійно-технічному училищі №16, є документом, який підтверджує здобуття позивачем освіти за професією та отримання відповідної кваліфікації. Однак, диплом не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
За таких обставин суд вважає, що диплом про освіту серії серії НОМЕР_4 від 22.07.1986 та зазначена в ньому інформація про період навчання ОСОБА_1 не можуть підтверджувати факт її постійного проживання в м. Коростень Житомирської області, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Щодо посилання позивача про період роботи в Коростенському заводі «Жовтнева кузня» з 06.08.1986 по 16.08.1989 суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 06.08.1986 прийнята машиністом крану в Коростенський завод «Жовтнева кузня» та звільнена з посади 16.08.1989.
Однак, період роботи в Коростенському заводі «Жовтнева кузня» охоплюється періодом проживання в м. Коростені, відповідно до довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради від 14.08.2023 №2964 з 30.08.1986 по 16.08.1989.
Тобто, до періоду проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення підлягає зарахуванню період роботи в в Коростенському заводі «Жовтнева кузня» м. Коростень з 06.08.1986 по 29.08.1986(період не включений в довідку про проживання), що становить 24 дні.
Початкова величина зниження пенсійного віку щодо позивач не застосовується, оскільки документально не підтверджено, що ОСОБА_1 постійного проживала або постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Суд вказує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, в ході судового розгляду суд встановив наявність документального підтвердження проживання позивача з 30.08.1986 по 25.09.1989 та з 03.02.2022 в зоні гарантованого добровільного відселення та додатково період роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 06.08.1986 по 29.08.1986, що на момент розгляду відповідачем заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку становить становить 04 роки 08 місяців 02 дні.
Будь-яких додаткових документів, які б підтверджували проживання або роботу у вказаний період на території зони гарантованого добровільного відселення позивачем надано не було.
Таким чином, на думку суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області правомірно дійшло висновку про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20490012) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
20.12.24