(про відмову у відстроченні чи розстроченні виконання рішення суду,
зміні чи встановленні способу і порядку виконання судового рішення)
20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/8133/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України (Департамент з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги за 2020 рік у розмірі 8000 грн., передбаченою статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зобов'язано Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
До суду надійшла заява Міністерства юстиції України у якій воно просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 240/8133/21 від 20.02.2023, виданого Житомирський окружним адміністративним судом про зобов'язання Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. В обгрутнування заяви вказано, що абзацом десятим пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
З огляду на зазначене рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 240/8133/21 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України.
Розглянувши у порядку письмового провадження подану позивачем заяву, суд дійшов наступного висновку.
Заявник просить суд змінити суть зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до частин 1-3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу, порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відтак, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Отже, наведена норма пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що вищенаведені норми не дають чітких роз'яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці заявлених обставин.
При цьому, порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Оцінивши докази у їх сукупності, відповідно до положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.
Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
При цьому, державний виконавець мотивуючи подану заяви, посилається на лист Пенсійний фонд України, яким боржник повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа у справі №240/8133/21, оскільки невиплачена або відшкодована одноразова матеріальна допомога застрахованій особі в повному обсязі повернута Пенсійним фондом України до Міністерства соціальної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів.
Водночас, заявником не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду у даній справі за рахунок інших бюджетних програм Пенсійного фонду України. Також ані боржником, ані виконавцем не вказано, які дії вчинялись з метою виконання рішення суду від 05.08.2022 у справі № 240/8133/21, яке набрало законної сили та не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду, у розрізі вжитих заходів.
При цьому суд критично оцінює твердження про неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру в частині виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги за 2020 рік у розмірі 8000 грн., оскільки за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Тобто, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане, тим паче, боржником у даному випадку є орган влади.
Також суд враховує, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов'язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплачених коштів не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення .
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.08.20 в адміністративній справі № 240/8133/21 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійний фонд України (Департамент з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева