Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
20 грудня 2024 року Справа №200/8753/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Україна, 01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622) про
визнання протиправною та скасування постанови від 01.08.2024 року ВП № 74767527 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 200/5417/23, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 19.03.2024 року,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 17.12.2024 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
З КП «ДСС» суддею встановлено, що у позивача наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» та ухвалу суду від 17.12.2024 доставлено до електронного кабінету позивача 17.12.2024 об 18:07.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Позивач посилається на те, що 02.12.2024 вона звернулась до виконавчої служби з питання стану виконавчого провадження і повідомлення про рішення, які були прийняти державним виконавцем.
Вказала, що на звернення офіційної відповіді не отримала. З 16.12.2024 позивач не отримала відповіді від виконавчої служби, вирішила скористатись можливістю дізнатись про стан виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження та 16.12.2024 дізналась, що в виконавчому провадженні винесена постанова про його закінчення і ознайомилась з її текстом після чого звернулась до суду. Вважає, що її поведінку не можна вважати пасивною.
Позивач зазначила, що була позбавлена можливості вжити вищезазначені заходи раніше, оскільки розраховувала на добросовісність виконання, з урахуванням введення на території України воєнного стану змушена була вживати заходи щодо евакуації з м.Селидове, евакуації свого майна, а тому не мала можливості з поважних причин скористатись доступом до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві, суддя зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України №1404-VІІІ “Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні приписи викладені у пункті 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Десятиденний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу десятиденного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивач в позовній заяві просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.08.2024 року.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем вказано, що вона дізналась про порушення своїх прав з Автоматизованої системи виконавчого провадження 16.12.2024року.
Позовна заява подана позивачем 16 грудня 2024 року за допомогою системи “Електронний суд», тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Суд не вважає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки посилання на те, що позивач дізналась про порушення своїх прав та інтересів 16.12.2024, не впливає на переривання установленого процесуального десятиденного строку та не спростовує обізнаність позивача про здійснення виконавчого провадження.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мала реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо здійснення виконавчого провадження у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у встановлений кодексом десятиденний строк.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Також суд зауважує, що отримання позивачем інформації про винесення постанови про закриття виконавчого провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду посилається на те, що вона була позбавлена можливості вжити вищезазначені заходи раніше, оскільки розраховувала на добросовісність виконання, з урахуванням введення на території України воєнного стану змушена була вживати заходи щодо евакуації з м.Селидове, евакуації свого майна, а тому не мала можливості з поважних причин скористатись доступом до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Стосовно таких посилань позивача на те, що вона не мала об'єктивної можливості своєчасно звернутись до адміністративного суду із позовом у зв'язку із збройною агресією російської федерації та введенням в Україні воєнного стану, суд зазначає таке.
За змістом статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 цієї Конституції, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 вищевказаного Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За правилами статті 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Тобто, у період дії правового режиму воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Отже, Донецький окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист, навіть в умовах воєнного стану, а також роз'яснив на своєму офіційному веб-сайті, доступ до якого є безперешкодним, безперервним і безоплатним, відповідну інформацію щодо способів комунікації, подання документів, режиму та особливостей роботи суду в умовах воєнного стану тощо.
Суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду відсутні посилання на підтверджені доказами конкретні обставини, які б свідчили про те що введення воєнного стану в Україні дійсно не давало можливості у встановлений процесуальним законом строк звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для нього спосіб, у тому числі засобами дистанційного зв'язку.
Узагальнюючи усе вищевикладене, суд констатує, що після введення в Україні військового стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації Донецький окружний адміністративний суд не припиняв своєї роботи, продовжував отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечував реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду, як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв'язку, інших засобів дистанційної комунікації. Отже, сам собою факт введення воєнного стану не позбавили позивача можливості звернутись з позовом до адміністративного суду у встановлений законодавством десятиденний строк.
Суд враховує те, що в доданій до позовної заяви копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2024 №74767527 та у супровідному листі від 16.04.2024 №74767527/6-20.1 вказано адресу стягувача : АДРЕСА_3 .
Також позивачем до позовної заяви, додано її лист від 02.12.2024 на адресу державного виконавця з проханням повідомити про прийняте рішення щодо виконавчого провадження на адресу позивача: АДРЕСА_3 .
Крім того, як вбачається з автоматизованої системи діловодства адміністративного суду у справі №200/5417/23 наявний лист відповідача №74767527/6-20.1, датований 01.08.2024, про надсилання постанови про закриття провадження у справі: Державній судовій адміністрації, Донецькому окружному адміністративному суду та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Тому, посилання позивача на вжиття заходів щодо евакуації з м.Селидове, евакуації свого майна суддя не вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки з 16.04.2024 - на момент відкриття виконавчого провадження в вищевказаних документах адреса позивача (стягувача) вказана АДРЕСА_3 , крім того позивачем не надано до суду документів які б свідчили про період евакуації майна з м.Селидове.
Щодо посилання позивача на добросовісність виконавця, суддя зазначає, що позивач не був позбавлений можливості самостійно дізнатись про стан виконавчого провадження.
Щодо посилання неможливості скористатись доступом до Автоматизованої системи виконавчого провадження суддя зазначає, що доказів на підтвердження цього позивачем не надано.
Інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, доказів, які б свідчили про поважність причин такого пропуску, не надано.
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Україна, 01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.08.2024 року ВП № 74767527 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 200/5417/23, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 19.03.2024 року - повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов