Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2024 року Справа №200/8220/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14.06.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 14.06.2022 року по 20.05.2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, за період з 14.06.2022 року по 20.05.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, за період з 14.06.2022 року по 20.05.2023 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.
Заявлені позивачем вимоги стосуються нарахування і виплати грошового забезпечення за період військової служби з 14.06.2022 року по 20.05.2023 року (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки).
При цьому позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами, які стосуються періоду часу після 19.07.2022 року, оскільки на спірні правовідносини, що мали місце з 19.07.2022 року, розповсюджуються строки звернення до суду з позовом, визначені статтею 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX.
Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху через визнання неповажними зазначених у клопотанні позивача причин пропуску строку звернення до суду з позовом, надано строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням причин пропуску строку та підстав, з яких позивач вважає ці причини пропуску строку поважними) стосовно позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем подано заяву, в якій він просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
В обґрунтування заяви позивач посилається, зокрема, на введення на території України воєнного стану, а також на те, що він є учасником бойових дій (у тому числі брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України) і проходив військову службу з 14.06.2022 року по 07.06.2023 року.
При цьому позивач зазначає, що під час звільнення з військової служби ним не було одержано від відповідача письмового повідомлення про суми, які нараховані та виплачені при звільненні, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до відповідача із запитом щодо надання такої інформації, але відповіді на цей запит не одержав.
Серед іншого, позивач у заяві посилається на складні сімейні обставини та наявність хворої доньки, яка проходить лікування і потребує постійного догляду.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При визначенні початку строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати, звернулась до вповноваженої особи із заявою щодо надання відповідної інформації. В такому разі особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав, при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що грошове забезпечення (складовими частинами якого є грошова допомога для оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) є щомісячною виплатою, його розмір щомісяця відомий особі, яка його отримує. Отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати та про те, як вона була обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, тощо.
Таким чином, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95).
Таким чином, з огляду на викладене, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Поважними причинами визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду вже були визнані неповажними ухвалою від 02.12.2024 року.
У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, зокрема, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 18.01.2023 року у справі № 160/21195/21, від 16.02.2023 року у справі № 640/4426/22, від 16.02.2023 року у справі № 640/7964/21, від 27.03.2023 року у справі № 160/14362/21, тощо.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).
Суд зауважує, що позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення ще з 07.06.2023 року, проте із заявою щодо надання інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за спірний період він звернувся до відповідача лише у лютому 2024 року (після спливу більше 7-ми місяців з дати виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення), а з даним позовом звернувся до суду лише у листопаді 2024 року (після спливу 1,5 року з моменту його виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення та після спливу 8-ми місяців з моменту направлення заяви відповідачу).
Зазначені у заяві доводи позивача із посиланням на сімейні обставини жодним чином не спростовують наведеного вище та не можуть бути враховані судом в якості підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, враховуючи викладене, розглянувши заяву позивача, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період військової служби з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовну заяву в частині вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період військової служби з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вказаний період), повернути позивачу без розгляду.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
Визнати неповажними викладені у заяві позивача причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом у частині вимог, які стосуються нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період військової служби з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року), - повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви у частині позовних вимог не позбавляє позивача права повторного звернення з цим позовом у відповідній частині вимог до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала складена і підписана 18 грудня 2024 року в порядку письмового провадження.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч