20 грудня 2024 рокуСправа №160/14417/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 пояснення щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом та у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 21.09.2023 по 11.10.2023, з 17.01.2024 по 08.02.2024, з 09.02.2024 по 01.03.2024, з 11.04.2024 по 07.05.2024 перебування на стаціонарному лікуванні та за період перебування у відпустці 30 календарних днів з 11.10.2023 по 10.11.2023 р. У разі здійснення такої виплати надати до суду відповідні докази.
Зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду пояснення щодо обставин викладених у відзиві щодо проведених ВЧ виплат, а саме: здійснення виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 590% посадового окладу з 01 по 23 травня 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 08 діб 2022 року, 20 діб 2023 року, 30 діб 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, 14 діб за 2024 рік, здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. У разі отримання таких виплат надати до суду відповідні докази.
Ухвалою суду від 02.10.2024 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини та перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2024 р. № 174 “Про виплату додаткової винагороди за травень 2024р.» .
Витребувано у ОСОБА_1 пояснення щодо обставин викладених у відзиві щодо проведених ВЧ виплат, а саме: здійснення виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 590% посадового окладу з 01 по 23 травня 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 08 діб 2022 року, 20 діб 2023 року, 30 діб 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, 14 діб за 2024 рік, здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а також здійснення виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини та перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року витребувано від ОСОБА_1 або від його представника пояснення щодо обставин викладених у відзиві щодо проведених ВЧ виплат, а саме: здійснення виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 590% посадового окладу з 01 по 23 травня 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 08 діб 2022 року, 20 діб 2023 року, 30 діб 2024 року, здійснення виплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, 14 діб за 2024 рік, здійснення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, а також здійснення виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини та перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини. Продовжено строк зупинення провадження у справі до надання витребуваних судом доказів та пояснень.
11 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №160/14417/24 разом із якою надано уточнену позовну заяву, якою фактично зменшено розмір позовних вимог.
Так, в уточненому адміністративному позові позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.
Уточнена редакція позовної заяви обґрунтована тим, що починаючи з 22.08.2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 . З 09.09.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №144 від 23.05.2024 року солдата ОСОБА_1 , робітника підсобного 1 інженерного відділення 2 інженерного взводу 3 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 звільнено у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 23.05.2024 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів зі ним розрахунків щодо: нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 09.09.2023 р. - 23.05.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року; -виплати індексації за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024. Вважаючи, таку бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат протиправною, у зв'язку з чим порушені права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року поновлено провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року прийнято до розгляду уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії у справі №160/14417/24.
Позовні вимоги ОСОБА_1 прийнято до розгляду в наступній редакції:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.
Розгляд справи розпочато спочатку.
До суду від відповідача надійшов відзив на уточнену редакцію позовної заяви, в якому ВЧ зазначила, що згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2023р. позивача з 09 вересня 2023 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 10 вересня 2023 за нормою № 1 (каталог) і визнано таким, що з 09 вересня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом згідно тарифу (1) 2470,00 гривень на місяць, шпк - «солдат». Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2024 р. № 142 позивача звільнено з військової служби у відпустку за пп. «б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). З 21 травня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 22 травня 2024 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Основним питанням цього спору є можливість використання редакції нормативного правового акту, яка діяла до внесення в нього змін, що в подальшому були скасовані судовим рішення. За обставин цієї справи окремими положеннями Постанови №103 змінено окремі положення Постанови №704, однак в подальшому згадані положення Постанови №103 були скасовано. Скасування таких положень Постанови №103 призводить до анулювання їх дії, при цьому повністю нівелює їх вплив на положення Постанови №704. В свою чергу, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв'язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності. З дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом з цим, постановою КМУ від 12.05.2023 року №481, яка набрала чинності з 20.05.2023 року, змінено п. 4 Постанови №704, в зв'язку з чим з цієї пати і дотепер відповідна норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відповідні зміни протиправними не визнавалися, наразі Постанова №481 є чинною, обставин її суперечності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили позивачем не наведено. Виходячи з вищевикладеного, в період до 19.05.2023 року позивач мав право на обчислення грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня календарного року, а з 20.05.2023 року це право було припинено в зв'язку зі зміною правового регулювання: п. 4 Постанови №704 перестав містити норму, яка б відсилала до величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб і почав містити сталу величину - 1762 гривні. Таким чином, позовні вимоги до відповідача не підлягають задоволенню, на період з 09.09.2023 року (дата зарахування позивача до списків особового складу відповідача) до 19.05.2023 року (останній день дії п. 4 Постанови 704 в редакції, яка передбачала використання величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня календарного року». Щодо нарахування та виплати позивача індексації, то відповідач наголосив, що , індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 09.09.2023р. (на момент включення солдата ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 ) повинна виплачуватися тими військовими частинами, в яких ОСОБА_1 перебував на обліку, тобто за місцем штатної служби. В частині позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024р. по 23.05.2024 р. відповідач зазначив, що право на індексацію грошових доходів настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації - 103 %. Порядком визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним. Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12 липня 2024 року, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищення з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100%) х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) - індексація нараховується в серпні. ОСОБА_1 посадові оклади за період з 01.01.2024р. по 23.05.2024 р. не підвищувались. Враховуючи зазначене, у військовій частині НОМЕР_1 відсутній правовий обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію заробітної плати позивачу за період з 01.01.2024 р. по 23.05.2024р. Як наслідок, військова частина НОМЕР_1 діяла в межах чинного законодавства України, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині - індексація нараховується в серпні 2024 року. На цій момент ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене військовою частиною НОМЕР_1 проведений повний розрахунок по всім видам забезпечення з ОСОБА_1 .
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів зі ним розрахунків щодо:
- нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 09.09.2023 р. - 23.05.2024 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р. Грошове забезпечення позивача розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року;
- виплати індексації за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.
Вважаючи, таку бездіяльність відповідача щодо не проведення вищевказаних виплат протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови №103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 1 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У цій справі позивач в т.ч. оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023, яка набрала чинності з 20.05.2023, було внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, виклавши абз.1 постанови у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14".
Отже, п. 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
В свою чергу, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704.
При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду цієї справи постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» нечинною не визнавалась.
Виходячи з вищевикладеного, в період з 01.01.2023 року до 19.05.2023 року позивач мав право на обчислення грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня календарного року, а з 20.05.2023 року це право було припинено в зв'язку зі зміною правового регулювання.
Оскільки позивач з 09.09.2023 року був зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 , то відповідач правомірно у період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року нараховував позивачу грошове забезпечення, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році слід відмовити.
Не можуть бути задоволені судом і позовні вимоги в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не врегульована процедура та порядок нарахування індексації грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
Тому, до спірних правовідносин суд застосовує положення закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до статті 1 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 2 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Статтею 6 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Виключно цим Законом регулюються питання виключення об'єктів індексації грошових доходів населення, визначених статтею 2 цього Закону.
Статтею 4 закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлена державна гарантія, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
За змістом статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Згідно з абзацом першим пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, за рахунок яких здійснюється виплата грошового забезпечення.
Так, позивач наголошує, що відповідач - ВЧ НОМЕР_1 у період не виплатив йому індексації за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року.
З приводу зазначеного вище, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року заявлені до Військової частини НОМЕР_1 , однак, як було встановлено судом, лише з 09.09.2023 року позивача було зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, докази того, що позивач у період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року проходив військову службу та отримував грошове забезпечення від ВЧ НОМЕР_1 ані ОСОБА_1 , ані його представником до суду не надані.
Отже, судом не встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року, в зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути задоволені судом позовні вимоги в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.05.2024.
Як зазначалося вище, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), яким регулюються правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV.
Відповідно до п. 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та введення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, якою були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери і не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013 від 09.12.2015істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 п. 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«З 01.12.2015 замість «базового» місяця введено поняття «місяць, у якому відбулося підвищення» - у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймалося за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку №1078.
Вищенаведене зумовлює висновок суду про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Внаслідок внесених Постановою №1013 змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п. 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Суд зауважує, що посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України.
Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Отже, з набранням чинності Постановою №704 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Водночас, у ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX зазначено: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року».
Тобто, базовим місяцем для індексації доходів законодавцем визначено січень 2024 року.
Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Позаяк, за інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: у січні 2024 року індекс споживчих цін становив 100,4%, у лютому 2024 року100,3%, у березні 2024 року100,5%, у квітні 2024 року100,2%, у травні 2024 року 100,6%, у червні 2024 року 102,2%, з урахуванням абзацу першого пункту 5 Порядку №1078, підстави для виплати індексації грошового забезпечення у 2024 році також відсутні.
Індекс споживчих цін за наростаючим підсумком з січня по червень 2024 року перевищив 103% (103,8% - за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місць підвищення приймається 100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) і 104,3% - за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулось підвищення посадових окладів, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4%х100,3%х100,5%х100,2%х100,6%х102,2%) індексація нараховується в серпні.
Отже індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення) починаючи з серпня поточного року.
Проте, згідно з матеріалами справи відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2024 р. № 142 позивача звільнено з військової служби у відпустку за пп. «б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). З 21 травня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 22 травня 2024 року.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.05.2024, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.05.2024 року виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса