Справа № 522/7611/24
Провадження № 2/522/4856/24
20 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії у розмірі 3828 грн 53 коп. та сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову позивач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 11.01.2014 року та отримує пенсію за віком. 13.05.2024 заявницею повідомлено про отримання пенсії за віком до лютого 2022 року в російській федерації. Також при зверненні зазначено, що пенсійну справу з України до російської федерації переведено 11 років тому. За результатами розгляду звернення за екстериторіальним принципом рішенням №155250026427 від 17.01.2023 заявниці призначено пенсію за віком. Проаналізувавши документи, долучені до звернення за призначенням пенсії встановлено, що до страхового стажу помилково (безпідставно) зараховано стаж роботи відповідно трудової книжки, оскільки прізвище “ ОСОБА_2 » в трудовій книжці не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ». На підставі аналізу проведених перерахунків, пенсійну справу приведено у відповідність до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії у сумі 3828,53 грн за період з 01.01.2024 по 30.04.2024. З метою досудового врегулювання спору, ПФУ направив повідомлення відповідачці про виникнення переплати пенсії та способи її погашення, однак, кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто.
Ухвалою суду від 03 червня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено вказану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судові засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.
Від позивача представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій просить справу розглянути за її відсутністю.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачкою відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачки, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 20 грудня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідно до протоколу індивідуального перерахунку за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 , виникла переплата пенсії ОСОБА_1 у розмірі 3 828, 53 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом № №1500-0504-8/56349 від 12.04.2024 повідомлено ОСОБА_1 про виникнення переплати пенсії за період з 01.01.2024 по 30.04.2024 у розмірі 3 828, 53 грн. та просило надати заяву щодо згоди на утримання переплати пенсії або суму переплати внести добровільно на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно із змісту позовної заяви ОСОБА_1 суму переплати пенсії у добровільному порядку не повернуто.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положеннями статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути і тоді майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Зазначені висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 517/186/17 та від 28 березня 2018 року у справі № 173/166/17.
При цьому, в статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, відповідно до частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Обов'язковою ознакою, необхідною для стягнення надміру виплаченої пенсії, по-перше є, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача, зловживання з його боку або усвідомлення набувачем подання ним в органи пенсійного фонду недостовірних даних.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Судом установлено, що рішенням №155250026427 від 21.03.2024 проведено перерахунок пенсії відповідачки та розмір пенсійної виплати встановлено в сумі 2661, 00 грн.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що переплата пенсії стала наслідком безпосередньо рахункової помилки.
Водночас відсутні докази, які б свідчили про те, що ця помилка виникла з вини відповідача ОСОБА_1 , або що вона вчинила будь-які зловживання чи подала ПФУ недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.
Зазначене може свідчити про неналежне виконання службовими особами, відповідальними за обчислення, нарахування пенсії та здійснення контрольних функцій, своїх посадових обов'язків.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 524/2025/17 (провадження № 61-31104св18).
З огляду на те, що на підставі досліджених доказів суд не встановив факту недобросовісного отримання відповідачкою ОСОБА_1 пенсійних коштів у розмірі 3828,53 грн, що помилково нараховані позивачем, дана сума не підлягає поверненню, з урахуванням вимог статті 1215 ЦК України.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Юлія КОВТУН