cправа № 947/40224/24
провадження № 1-кс/947/17055/24
про відмову у задоволенні скарги
19.12.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_3 на постанову старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області від 13.11.2024 року про відмову в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на нерухоме майно та заборону проведення будь-яких дій з ним у кримінальному провадженні № 12013170200000578 від 22.07.2013 року,
Відповідно до поданої скарги, предметом оскарження є постанова старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_4 від 13.11.2024 року про відмову в задоволенні клопотання.
В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_3 зазначає, що 11.11.2024 року вона звернулася до детектива ТУ БЕБ в Одеській області із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно та заборону проведення будь-яких дій з ним, у кримінальному провадженні № 12013170200000578 від 22.07.2013 року. Постановою детектива від 13.11.2024 року у задоволенні клопотання директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_3 було відмовлено. На думку ОСОБА_3 винесена постанова є необґрунтовано, належним чином невмотивованою, відповідно до чого підлягає скасуванню.
Детектив ТУ БЕБ в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв по суті скарги чи з процесуальних питань суду не надавав. Заперечень проти задоволення скарги до суду також не надходило.
Неявка детектива ТУ БЕБ в Одеській області до суду не перешкоджає розгляду скарги по суті, на підставі наявних у слідчого судді матеріалів.
В ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 22 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема Главою 26, визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Об'єктом оскарження на підставі Глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 просить скасувати постанову старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області від 13.11.2024 року про відмову в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на нерухоме майно та заборону проведення будь-яких дій з ним, що на її думку, відповідно до ст. 303 КПК України, є підставою для оскарження.
В свою чергу, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до зазначеної норми КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог статті 220 КПК, згідно з якою клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідна бездіяльність може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.
В той же час, належне процесуальне реагування полягає у виконанні слідчим процесуальної дії відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема, прийняття відповідного рішення у передбаченій КПК України формі - вмотивованій постанові.
ОСОБА_3 було подано до детектива клопотання, в якому остання просила накласти арешт у кримінальному провадженні № 12013170200000578 від 22.07.2013 року. Матеріалами скарги, поданої ОСОБА_3 , підтверджується, що старшим детективом Підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_4 13.11.2024 року клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто та в межах визначеного ст. 220 КПК України - винесено вмотивовану постанову про відмову в задоволенні клопотання. Про результати розгляду клопотання ОСОБА_3 повідомлено, копію постанови отримано, що підтверджено заявником у скарзі.
Отже, детектив не допустив бездіяльності, яка б підпадала під ознаки, перелічені у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, та могла б оскаржуватись заявником.
Разом з тим, оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту частиною 1 статті 303 КПК України не передбачено.
В Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування" зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК передбачене право на оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а не будь-яких процесуальних дій, для проведення яких учасник кримінального провадження вносив клопотання слідчому. З огляду на зазначене слідчі судді обґрунтовано відмовляють у відкритті провадження, якщо скарга зумовлена прийняттям постанови про відмову у проведенні дій, які не можуть бути віднесені до категорії слідчих (розшукових).
З наведеного вбачається, що подана скарга не підпадає під випадки оскарження рішення детектива, що перелічені також і у п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Визначений ст. 303 КПК України перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого і прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, є вичерпним і розширеному застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи, що дана постанова не є постановою про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, вона не може бути оскаржена слідчому судді в порядку, визначеному ст. 303 КПК України, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.
При цьому, звертається увага скаржника на наступне.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України).
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач (частина перша статті 171 КПК України).
Отже, КПК України чітко регламентовано процесуальний порядок накладення арешту на майно, як застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Регламентуючими процесуальними нормами прокурор, слідчий не наділені правом самостійно накладати арешти на майно. Вирішення таких питань віднесено виключно до повноважень слідчого судді, суду на підставі клопотання прокурора, слідчого за погодженням з прокурором. В свою чергу заінтересована сторона - учасник кримінального провадження має право ініціювати таке питання перед прокурором, слідчим.
Керуючись частиною 4 статті 304 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги директора ВКПФ «ВЯЧЕСЛАВА» ОСОБА_3 на постанову старшого детектива ТУ БЕБ в Одеській області від 13.11.2024 року про відмову в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на нерухоме майно та заборону проведення будь яких дій з ним у кримінальному провадженні № 12013170200000578 від 22.07.2013 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1