Номер провадження: 33/813/3035/24
Номер справи місцевого суду: 509/910/23
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Карташов О. Ю.
20.12.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Карташов О.Ю., розглянувши клопотання особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 03.12.2024 року засобами поштового зв'язку направив на адресу Овідіопольського районного суду Одеської області апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі стосовно нього за відсутності в його діях складу правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року. Клопотання обґрунтовано тим, що про існування постанови йому стало відомо тільки “позавчора», коли його спинили співробітники поліції та повідомили про те, що “в нього позбавлення». ОСОБА_1 зазначає, що в заяві від 20.04.2023 року яку він подав до суду вже вказував, що про існування протоколу відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП йому стало відомо лише 20.04.2023 року, оскільки протокол в його присутності складено не було. В зазначеній заяві просив суд надати час на захист та надати копію відеодиску, в видачі якого було відмовлено. Також просить звернути увагу, що розписка яка є в матеріалах справи, повідомлення про розгляд, написана не його почерком та підписана не його підписом. ОСОБА_1 наголошує, що копію постанови йому не було надіслано й досі. З огляду на викладене, він змушений просити суд поновити строк оскарження постанови, який пропущений не з його провини.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання, апеляційний суд, дійшов наступного висновку.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, або ознайомлення з матеріалами справи, а з моменту винесення постанови.
В той же час, за правовим змістом зазначених норм КУпАП, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений особі, яка подала апеляційну скаргу, тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилається на те, що про існування протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього, йому стало відомо лише 20.04.2023 року, суд розглянув справу без його участі та повідомлення, копію постанови судом першої інстанції йому надіслано не було, і взагалі про її існування йому стало відомо «позавчора» від співробітників поліції.
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 участі у судовому розгляді справи не приймав, однак, ОСОБА_1 був беззаперечно обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується поданням до суду заяви від 20.04.2023 року, в якій було зазначено, що про існування протоколу останньому стало відомо в день подання заяви.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд наголошує, що з часу коли ОСОБА_1 стало відомо про протокол про адміністративне правопорушення та з часу ухвалення оскаржуваного рішення пройшло більше року, при цьому, особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не вчинено жодних дій, направлених на те, щоб дізнатися стан розгляду справи щодо нього.
Твердження на які ОСОБА_1 посилається як на підстави поновлення строку ґрунтуються на припущеннях і не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки він протягом строку понад один рік не цікавився станом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього та не звертався до суду з відповідним запитом.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
При прийнятті рішення щодо поновлення строку, суди зобов'язані вказувати підстави поновлення строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» від 14.10.2003).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, окрім не отримання копії постанови та не обізнаності розгляду справи, не вказується.
Вказані обставини свідчать про відсутність перешкод для подачі апеляційної скарги у встановлений законом строк, а доводи ОСОБА_1 не містять посилань на такі обставини, які б дійсно об'єктивно могли завадити йому своєчасно подати апеляційну скаргу. Будь-яких інших посилань на поважність причин надто значного пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі не навів, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення апеляційної скарги, не позбавляє особу яка подала апеляційну скаргу права звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому необхідно конкретизувати причини, які не дозволили йому своєчасно у встановлений законом строк оскаржити постанову суду з долученням належних та достатніх доказів.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті, тому інші доводи апеляційної скарги, що не стосуються причин поновлення строку на апеляційне оскарження, не перевіряються.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов