Ухвала від 10.12.2024 по справі 487/1428/21

Номер провадження: 11-кп/813/284/24

Справа № 487/1428/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про повторне дослідження доказів під час розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150030003389 від 11 грудня 2020 року,

встановив:

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2022 року ОСОБА_8 визнанно винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту затримання - 11 грудня 2020 року.

Вирішено питання щодо долі речових доказами, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.

Не погодившись із зазначеним вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок незаконним та необґрунтованим.

Просить скасувати вирок та перекваліфікувати його дії у відповідності до статей 36-46 КК України, з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України.

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання повторне дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150030003389 від 11 грудня 2020 року.

Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи клопотання, апеляційний суд доходить таких висновків.

Положення ч. 3 ст. 404 КПК України визначають, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Водночас, в цьому контексті колегія суддів зауважує на тому, що у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.07.2022 по справі №698/937/13 викладена правова позиція, відповідно до якої для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція суду касаційної інстанції, а саме колегії суддів у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду по справі №712/2341/15-к, у відповідності до якої повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Однак заявляючи клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_8 не наведено жодних аргументованих обґрунтувань щодо необхідності повторного їх дослідження.

В даному випадку, на переконання апеляційного суду, аргументи обвинуваченого про повторне дослідження всіх доказів фактично зводяться до їх незгоди із правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції в оскаржуваному вироку суду. При цьому сама лише незгода прокурора з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження.

Таким чином, колегія суддів не знаходить передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для повторного дослідження доказів, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 84, 376, 404, 422 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про повторне дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150030003389 від 11 грудня 2020 року - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4