Справа № 146/1851/24
"19" грудня 2024 р. селище Томашпіль
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Мороз І.С., розглянув матеріали, що надійшли від ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 184 КУпАП
ОСОБА_1 25 жовтня 2024 року о 23.55 год. ухилився від виконання батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого останній керував транспортним засобом марки «ЗАЗ 110558», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Леонтовича в селищі Томашпіль, не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. ПДР України.
Гр. ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи шляхом направлення повістки на адресу вказану в протоколі. На адресу суду повертався конверт без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст. 38 КУпАП, а тому суд не вбачає підстав відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол, та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП повністю доведена матеріалами справи.
Дії гр. ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На підставі викладеного, враховуючи особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, а також враховуючи характер і тяжкість вчиненого, тому вважаю, що для виправлення та перевиховання гр. ОСОБА_1 попередження вчинення нових адміністративних правопорушень, потрібно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлений на 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 3028 грн.
Таким чином з гр. ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 22,23, 33-35, 38, 40-1, ч.3 ст. 184 , ст. ст. 221, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн ( вісімсот п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , в дохід держави 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького ап еляційного суду через Томашпільський районний суд.
Суддя: І. С. Мороз