Іменем України
11.12.07 Справа №20/364/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Колодій Н.А. , Коробка Н.Д.
при секретарі Соколові А.А.
за участю представників:
позивача: Бєльчикова О.Т., довіреність № 07-12/1П від 07.12.2007р.;
позивача: Тимошенко О.Л., довіреність № 11-01/1-п від 11.01.2007р.;
відповідача: Дригайло Т.В., довіреність № 10/11625-212 від 26.11.2007р.;
3-ої особи: Зоріна О.М., довіреність № 03/5-5 від 25.12.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2007р.
у справі № 20/364/07
за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»,
м. Запоріжжя
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -
Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі
Відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»,
м. Луганськ
про спонукання до підписання актів
Державним підприємством «Вугілля України», м. Київ було подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя про спонукання до підписання акту звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції у обсязі 4746 тон за показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 193, 210, 211, 212 та 215 і акту звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції у обсязі 3448 тон за показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 48, 49, 50 та 56.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 22.08.2007р. у справі № 20/364/07 (суддя Гандюкова Л.П.) в позові відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням предмету позовних вимог, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог, а саме - факту порушення його прав відповідачем, які підлягають захисту шляхом спонукання відповідача до підписання актів звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції, зазначеними у посвідченнях №№ 193, 210, 212, 215, 48, 49, 50, 56. Пункти 5.1, 5.7 договору поставки №2-02/1-П, на які посилається позивач, встановлюють порядок прийняття продукції, однак не передбачають обов'язок відповідача підписати акти звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції. Також, не надано до суду позивачем і самих актів, які останній просить спонукати відповідача підписати, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість оцінити зміст таких актів.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ДП «Вугілля України», позивач у справі, вказує на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи; рішення суду прийнято без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. Зазначає зокрема, що вагони з вугіллям надійшли до Криворізької ТЕС, де були вивантажені без присутності представника постачальника. Криворізькою ТЕС за результатами одностороннього приймання вугілля було складено акти звіряння вугілля з гіршими якісними показниками, ніж зазначені у посвідченнях якості на нього. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2007р. у справі № 20/364/07 скасувати та задовольнити позовні вимоги.
ВАТ «Дніпроенерго», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду прийнято без порушень норм процесуального та матеріального права. Зазначає зокрема, що договором № 2-02/1-П не встановлений обов'язок відповідача підписувати акти звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції. Позивачем не доведено, що відповідач порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом спонукання відповідача до підписання актів звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2007р. у справі № 20/364/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «Луганськвуглепостачання», третя особа у справі, у відзиві на апеляційну скаргу підтримує викладені ній доводи. Зазначає зокрема, що внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо приймання вантажу, позивач був неправомірно позбавлений можливості фізичної присутності при прийманні вугілля, що в свою чергу унеможливило його участь у складанні акту звіряння. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2007р. у справі № 20/364/07 скасувати та задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3019 від 14.11.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 14.11.2007р., згідно до письмового клопотання позивача про витребування у відповідача певних доказів, розгляд апеляційної скарги на підставі ст.77 ГПК України було відкладено до 11.12.2007р..
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3228 від 10.12.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Колодій Н.А., Коробки Н.Д.
В судовому засіданні 11.12.2007р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як випливає з матеріалів справи, 28.01.2004р. між ВАТ «Дніпроенерго» (покупець) і ДП «Вугілля України» (постачальник) був укладений договір поставки № 2-02/1-П, згідно з п.1 якого постачальник на умовах передбачених даним договором, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля енергетичне українського походження. Кількість, марки, базові характеристики якості вугілля, яке буде поставлятися за договором та видобувник вугілля наводяться у додатках до договору. Період та обсяги поставки сторони визначають у додатках до цього договору. Оплата залізничного тарифу за перевезення вугілля на адресу ТЕС покупця здійснюється постачальником.
У підтвердження постачання постачальник повинний надати ТЕС, одночасно з прибуттям кожної партії вугілля, що поставляється, залізничну накладну, рахунок-фактуру і данні хіманалізів, згідно до посвідчення якості. Останні надаються постачальником шляхом електронного зв'язку (п.2.3 договору).
Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передачі (п.2.7 договору).
У відповідності з п.п. 3.2, 3.4 договору, фактична ціна поставленого вугілля для проведення розрахунків визначається виходячи з базової ціни вугілля, погодженої згідно з п.3.1 договору, із застосуванням знижок/надбавок залежно від відхилень фактичних значень золи та вологи, визначених в лабораторії ТЕС покупця - вантажоотримувача та вказаних в акті прийому-передачі, від базових. Вартість вугілля, поставленого у звітному періоді визначається виходячи з фактичної ціни 1 тони вугілля, визначеної відповідно до п.3.2 та 3.3 договору, фактичної кількості поставленого вугілля та фактичної вартості послуг по його перевезенню, і вказується в акті прийняття-передачі та рахунку для оплати вугілля.
Пунктом 4 договору на постачальника покладені, серед іншого, наступні зобов'язання:
- п.4.3 - скласти, підписати зі свого боку і передати не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, покупцю для підписання акт приймання-передачі вугілля та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля на підставі підсумкового акта звіряння по кількості та якості поставленої партії вугілля;
- п.4.7 - забезпечити дозвіл на присутність у вантажоотримувача уповноваженого представника постачальника для погодження питань, пов'язаних з прийманням вугілля по кількості та якості та підписанням акта звіряння по кількості та якості поставленого вугілля згідно з п.4.8 договору;
- п.4.8 - до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки вугілля провести підсумкове звіряння поставленого вугілля на останню дату звітного місяця та підписати з постачальником акт звіряння по кількості та якості та передати його постачальнику по факсимільному зв'язку.
Згідно з п.5.1 договору, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П 6 та від 25.04.66р. № П 7 з подальшими змінами і доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. № 888, ДСТУ 4096-2002.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі надходження вугілля з якісними показниками, що перевищують договірні, а також виявлення нестачі одержаного вугілля - викликається (телеграмою, факсограмою) представник постачальника у термін не пізніше 24 годин після виявлення вугілля невідповідної якості та кількості. При неприбутті останнього в 3-х денний термін, якість вугілля визначається за результатами хіманалізів атестованої лабораторії ТЕС постачальника.
До договору поставки сторонами укладались додаткові угоди.
На виконання умов договору позивачем поставлено, зокрема, у липні 2005р. вугілля загальним обсягом 4746 тон, у лютому 2006р. - загальним обсягом 3448 тон. Постачальником до даних партій вугілля були додані посвідчення якості №№ 193, 210, 211, 212, 215 (липень 2005р.) та №№ 48, 49, 50, 56 (лютий 2006р.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на вищевказане вугілля актів приймання-передачі сторонами не складалось через відсутність актів звіряння по кількості та якості. Акт звіряння по кількості та якості поставленого вугілля не підписаний позивачем і відповідачем через відсутність згоди щодо його якості. Вантажоотримувачем (Криворізькою ТЕС) в односторонньому порядку було здійснено приймання вугілля, що є порушення умов договору і Інструкції П-7. Дані дії вантажоотримувача призвели до того, що представники позивача були позбавлені можливості спільно відібрати проби від вагонів з вугіллям або переконатися, що вивантажене з вагонів вугілля є саме тим вугіллям, яке відвантажувалось ними до Криворізької ТЕС, оскільки ідентифікувати його можливо лише тоді, коли воно знаходиться у вагонах. Як зазначає позивач, відповідач без дотримання вимог договору, без виклику представника вантажовідправника одноособово вивантажив з вагонів вугілля, відповідно до чого представники позивача відмовилися приймати до розрахунку дане вугілля за якісними показниками, отриманими Криворізькою ТЕС у такій спосіб. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про спонукання відповідача до підписання акту звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції у обсязі 4746 тон за показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 193, 210, 211, 212 та 215 і акту звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції у обсязі 3448 тон за показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 48, 49, 50 та 56. Позов ґрунтується на приписах ст.ст. 202, 525 ЦК України, ст.193 ГК України.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки № 2-02/1-П від 28.01.2004р.
Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Заявляючи вимоги про спонукання відповідача до підписання актів звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції, позивач посилається на невиконання відповідачем пунктів 5.1 та 5.7 договору № 2-02/1-П від 28.01.2004р. Проте, як вказувалось вище, зазначені пункти договору фактично регулюють порядок приймання вугілля по кількості та якості. Вказані умови договору не встановлюють обов'язку відповідача складати та підписувати акти звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції. Не встановлено безпосередньо обов'язку щодо підписання відповідачем зазначених актів і в пунктах 4.7 та 4.8 договору. До того ж, пункти 4.7 та 4.8 договору не зазначені позивачем в підставі позову.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України не було доведено у встановленому законом порядку невиконання або неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов'язання в частині необхідності підписання актів звіряння за кількістю та якістю вугільної продукції.
В письмових поясненнях позивач вказав, що порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів вбачає в тому, що прийняття відповідачем відвантаженого позивачем вугілля за гіршими показниками якості, ніж зазначені у посвідченнях якості, є порушенням права на отримання позивачем у повному обсязі вартості відвантаженого вугілля. З цього слід зробити висновок про те, що між сторонами фактично виник спір щодо стягнення вартості поставленого позивачем відповідачу вугілля. Отже, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права та охоронюваного законом інтересу у даній справі (ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України). Встановлення якості поставленого вугілля є лише елементом оцінки фактичних обставин справи у вирішенні спору про право цивільне.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2007р. у справі № 20/364/07 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Колодій Н.А. Коробка Н.Д.