"18" грудня 2007 р.
Справа № 22/228-04-7564
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 30.10.2007р.:
від позивача не з'явилися,
від ВАТ “Одестрансавто» не з'явилися,
від АТ “Ханса Лізинг Есті» Мартиненко А.А., Якібчук В.І.
за участю представників сторін в засіданні суду 13.11.2007р.:
від позивача не з'явилися,
від ВАТ “Одестрансавто» не з'явилися,
від АТ “Ханса Лізинг Есті» не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 04.12.2007р.:
від позивача не з'явилися,
від ВАТ “Одестрансавто» не з'явилися,
від АТ “Ханса Лізинг Есті» не з'явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 18.12.2007р.:
від позивача не з'явилися,
від ВАТ “Одестрансавто» не з'явилися,
від АТ “Ханса Лізинг Есті» Мартиненко А.А., Якібчук В.І.
розглянула апеляційну скаргу
АТ “Ханса Лізинг Есті»
на рішення господарського суду Одеської області
від 18.10.2004р.
у справі № 22/228-04-7564
за позовом ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.), в особі якою є Корпорація “Перша Консалтингова Група»
до ВАТ “Одестрансавто»; АТ “Ханса Лізинг Есті»
про визнання недійсним договору застави.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2007р., яка 12.10.2007р. надіслана сторонам, відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги АТ “Ханса Лізинг Есті» на рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2004р. у справі № 22/228-04-7564, прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 30.10.2007р.
За правилами ст.77 ГПК України в засіданні суду 30.10.2007р. розгляд справи відкладено на 13.11.2007р., в засіданні суду 13.11.2007р. - на 04.12.2007р., в засіданні суду 04.12.2007р. - на 18.12.2007р.
ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.), в особі якою є Корпорація “Перша Консалтингова Група», та ВАТ “Одестрансавто» направлено ухвали про призначення розгляду апеляційної скарги та про відкладення розгляду справи на їхні юридичні адреси. Між тим, поштові відправлення повернулись із відміткою поштової установи про незнаходження сторін за їхньою адресою, в зв'язку з чим останні вважаються повідомленими про час і місце засідання суду.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України у судовому засіданні 18.12.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) м. Будапешт, Угорська республіка в особі Корпорації “Перша Консалтингова Група» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ВАТ “Одестрансавто» та АТ “Ханса Лізинг Есті» про визнання недійсним договору застави від 06.06.2003р., укладеного між відповідачами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2004р. зі справи № 22/228-04-7564 (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено, визнано недійсним укладений 06.06.2003р. між ВАТ “Одестрансавто» та АТ “Ханса Лізинг Есті» договір застави домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Плієва,1 загальною площею 8190,2 м2, що складається з: “А» - адмінкорпус; “Б» - профілакторій; “ВВ1» - котельна; “Д» - профілакторій ТО 1; “ЖЖ1» - ремонтний цех; “З» - виробничий цех; “ИИ1» - ремонтні майстерні; “Л» - профілакторій ТО 2; “М» - ремонтний цех; “ОО1О2» - диспетчерська КПП; “П» - диспетчерська-мийка; “Р» - будівля шиномонтажної; “С» - корпус ОГМ; №№ 1,2 - огорожа; І - мостіння, розташоване на земельній ділянці площею 55 589 м2, судові витрати покладено на відповідачів порівну.
Судове рішення вмотивовано тим, що на момент укладення спірного договору застави від 06.06.2003р. власником заставленого майна було ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.05.2003р. № 14/05-003, укладеного ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) та ВАТ “Одестрансавто». Згідно із п.1.3 вказаного договору покупець став власником домоволодіння з моменту підписання договору, тобто з 14.05.2003р. При цьому рішенням господарського суду Одеської області, яке набрало законної сили 02.10.2004р., зі справи № 30/193-04-6734 за ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) визнано право власності на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Плієва,1 загальною площею 8190,2 м2, що складається з: “А» - адмінкорпус; “Б» - профілакторій; “ВВ1» - котельна; “Д» - профілакторій ТО 1; “ЖЖ1» - ремонтний цех; “З» - виробничий цех; “ИИ1» - ремонтні майстерні; “Л» - профілакторій ТО 2; “М» - ремонтний цех; “ОО1О2» - диспетчерська КПП; “П» - диспетчерська-мийка; “Р» - будівля шиномонтажної; “С» - корпус ОГМ; №№ 1,2 - огорожа; І - мостіння, розташоване на земельній ділянці площею 55 589 м2.
Отже, за висновком господарського суду договір застави від 06.06.2003р. укладений відповідачами у даній справі в порушення вимог ч.2 ст.4 та ч.3 ст.11 Закону України “Про заставу» від 02.10.1992р. № 2654-ХІІ, у зв'язку з чим оскаржений до суду вказаний договір застави визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР 1963р., який діяв на день укладення договору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, АТ “Ханса Лізинг Есті» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із уточненою та доповненою апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2004р. з даної справи скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що справа розглянута за відсутності його представника, який не був повідомлений про час та місце проведення засідання суду. На думку АТ “Ханса Лізинг Есті», судом не повно досліджено обставини справи, оскільки на день укладання договору застави заставодавець був власником майна, що підтверджується відповідними документами, які надавались приватному нотаріусу в день укладання спірного договору. Вказане порушення призвело до прийняття судом рішення в порушення вимог ст.ст.4,11 Закону України “Про заставу».
В судовому засіданні представник АТ “Ханса Лізинг Есті» вимоги, викладенні у скарзі, підтримав, представники інших сторін у судове засідання не з'явилися, відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскарженого судового рішення, виходячи з наступного:
Між ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) (Покупець) та ВАТ “Одестрансавто» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 14.05.2003р. № 14/05-003, предметом якого є домоволодіння в м. Одесі по вул. Генерала Плієва,1 загальною площею 8190,2м2, розташоване на земельній ділянці площею 55 589 м2. При цьому п. 1.3 договору передбачено, що право власності на об'єкт переходить до покупця в момент підписання сторонами цього договору.
Оскільки сторонами за цим договором не здійснено будь-які дії, пов'язанні з його виконанням, ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) в особі Корпорації “Перша Консалтингова Група» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про визнання права власності на придбане майно, усунення перешкод у користуванні домоволодінням та стягнення штрафу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2004р. зі справи № 30/193-04-6734 (а.с. 7-8) право власності на вказане майно визнано за ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.).
Відповідачами по даній справі ВАТ “Одестрансавто» та АТ “Ханса Лізинг Есті» укладено договір застави від 06.06.2003р., відповідно до якого для забезпечення належного виконання зобов'язань ВАТ “Одестрансавто» по лізинговому контракту від 20.02.1998р. № 27-UKR/98 та додаткових угод до нього та своєчасного повернення грошей за транспортні засоби заставодавець надає під заставу домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Плієва,1 загальною площею 8190,2 м2, що складається з: “А» - адмінкорпус; “Б» - профілакторій; “ВВ1» - котельна; “Д» - профілакторій ТО 1; “ЖЖ1» - ремонтний цех; “З» - виробничий цех; “ИИ1» - ремонтні майстерні; “Л» - профілакторій ТО 2; “М» - ремонтний цех; “ОО1О2» - диспетчерська КПП; “П» - диспетчерська-мийка; “Р» - будівля шиномонтажної; “С» - корпус ОГМ; №№ 1,2 - огорожа; І - мостіння, розташоване на земельній ділянці площею 55 589 м2, та належить ВАТ “Одестрансавто» на підставі наказу № 1402 Фонду Державного майна України від 09.11.1998р., та Переліку від 18.07.2000р., зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості у книзі 7 неж. на стор. 57 за реєстровим № 725. Балансова оцінка вказаного домоволодіння складає 1 013 868,35 грн.
Вказаний договір застави укладений у відповідності із чинним законодавством, нотаріально посвідчений та за наявності всіх документів: згоди наглядової ради ВАТ “Одестрансавто» (протокол від 04.04.2003р.), згоди правління ВАТ “Одестрансавто» (протокол від 23.05.2003р.), звіту про незалежну оцінку майна, наказу Фонду Державного майна України та переліку майна, яке передано ВАТ “Одестрансавто», довідки-характеристики Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 04.06.2003р. № 983р, а також довідки Першої Одеської Державної нотаріальної контори від 06.06.2003р. № 781912-129.
За висновком суду договір застави укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме вимог ч.2 ст.4 та ч.3 ст.11 Закону України “Про заставу» 02.10.1992р. № 2654-ХІІ, оскільки заставодавець не був власником майна на день укладення договору застави і власник майна, тобто ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) не давало згоди на укладення такого договору.
Між тим, колегія суддів вважає, що право власності на майно (домоволодіння) за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Плієва,1, що складається з: “А» - адмінкорпус; “Б» - профілакторій; “ВВ1» - котельна; “Д» - профілакторій ТО 1; “ЖЖ1» - ремонтний цех; “З» - виробничий цех; “ИИ1» - ремонтні майстерні; “Л» - профілакторій ТО 2; “М» - ремонтний цех; “ОО1О2» - диспетчерська КПП; “П» - диспетчерська-мийка; “Р» - будівля шиномонтажної; “С» - корпус ОГМ; №№ 1,2 - огорожа; І - мостіння, розташоване на земельній ділянці площею 55 589 м2, перейшло до ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) з дня набрання чинності рішення суду від 21.09.2004р. зі справи № 30/193-04-6734, оскільки вказаним рішенням не визначено, що право власності на придбане майно настало з дня підписання договору купівлі-продажу. Крім того, колегія суддів відзначає невідповідність у документах, які характеризують майно, що продавалось ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) та текстом договору купівлі-продажу від 14.05.2003р., а саме в договорі купівлі-продажу зазначено, що домоволодіння складає загальну площу 8190,2м2, яке розташоване на земельній ділянці 55 589м2. Між тим, така загальна площа будівель визначена довідкою-характеристикою Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості від 04.06.2003р. № 983р, тобто після укладення договору купівлі-продажу, який став підставою для задоволення позову про визнання права власності на спірне домоволодіння, що неможливо. При цьому в матеріалах справи наявна інша довідка характеристика від 07.05.2003р. № 983р, згідно з якою загальна площа будівель складає 8171,5м2, яка була дійсна на день укладення договору купівлі-продажу.
Окремо колегія суддів зазначає, що позов по даній справі заявлено ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) в особі Корпорації “Перша Консалтингова Група», що є порушенням приписів ст.1 ГПК України, яким встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Не може бути прийнято до уваги доручення ТОВ “НІФКО» (NIFCO Kft.) від 31.08.2004р. щодо надання права заявляти позов Корпорації “Перша Консалтингова Група», оскільки позов заявлено не від імені і за дорученням товариства, а в особі Корпорації, оформлено на бланку Корпорації і підписано віце-президентом Корпорації, права якої відповідачами не порушено.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення судом сторін про час та місце засідання суду, чим порушено вимоги ст. 64 ГПК України.
З огляду на викладені порушення судом норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду від 18.10.2004р. зі справи № 22/228-04-7564 слід скасувати, а в позові відмовити.
Керуючись ст.ст.77,85,99,101-105 ГПК України,
колегія суддів
Постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2004р. зі справи № 22/228-04-7564 скасувати.
У задоволенні позову ТОВ «НІФКО» (NIFCO Kft.) (м. Будапешт, Угорська республіка) про визнання недійсним договору застави від 06.06.2003р., укладеного між ВАТ «Одестрансавто» та АТ «Ханса Лізинг Есті», відмовити.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя
В.Т. Пироговський
Судді
В.І. Картере
В.І. Жеков
Повний текст постанови підписано 24.12.2007р.