Справа № 991/14029/24
Провадження № 1-кс/991/14122/24
про відмову у задоволенні скарги
19 грудня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
(1) Зміст поданої скарги
17.12.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга.
З її змісту вбачається, що заявник 12.12.2024 надіслав до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на його офіційну електронну скриньку повідомлення за № 3303 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Через хвилину на його електронну скриньку надійшло повідомлення від НАБУ щодо отримання цього повідомлення.
13.12.2024, тобто через 24 години, відомості мали бути внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Однак станом на 17.12.2024 за його повідомленням відомості ЄРДР не внесені, витягу з ЄРДР йому не надіслано.
А тому, він просить зобов'язати детектива НАБУ внести до ЄРДР відомості за його повідомленнями від 12.12.2024 № 3303 та розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
(2) Позиції учасників провадження
Заявник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. 18.12.2024 від нього до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути скаргу без його особистої участі.
Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, причини неприбуття не повідомив.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для її розгляду.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у зв'язку з неприбуттям всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні (ч. 4 ст. 107 КПК).
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вказаних норм вбачається обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР.
Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК.
Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані скаржником матеріали.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до НАБУ з повідомленням № 3303 від 12.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення групою посадових осіб.
У ньому він вказав, що 06.08.2021 ОСОБА_5 , який раніше працював у Запорізькій обласній прокуратурі звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом. У ньому він, зокрема, просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення № 1400 від 12.03.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови йому в призначенні пенсії за вислугою років; 2) зобов'язати Пенсійний фонд призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років з 03.03.2021 без обмеження пенсії максимальним розміром обчисливши місячний розмір виплачуваної пенсії з розрахунку 90% від розміру всіх складових фактично нарахованої заробітної плати.
Заявник указує, що ОСОБА_5 просив призначити йому пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії у розмірі 90% розміру заробітної плати, тобто за законом, який не діяв на час його звернення щодо призначення йому пенсії.
Ця справа розглядалась суддею Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 . Рішенням від 04.11.2021 його позов було повністю задоволено.
Разом з тим, Верховний Суд у справі № 580/5238/20 виклав правовий висновок, що внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Окрім того, Верховний Суд наголосив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Станом на день ухвалення рішення суддею ОСОБА_6 , він зобов'язаний був застосовувати норму закону, як це вказав Верховний Суд.
На момент призначення пенсії ОСОБА_7 - 03.03.2021 діяла норма закону № 1697-VII, яка визначала розмір пенсії, що призначається вперше, на рівні 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Заявник указує, що прокурори, у тому числі, ОСОБА_5 організували у місті Харкові корупційну схему отримання незаконної (завищеної всупереч закону) пенсії. Конкретно ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем державного службовця - першого заступника голови Запорізької ОДА, увійшов у змову з суддею ОСОБА_6 та начальником Пенсійного фонду. Кожен учасник (суддя та начальник Пенсійного фонду) отримали від ОСОБА_8 по 3 000 доларів США.
Також, заявник зазначає, що Пенсійний фонд звертався з апеляційною скаргою на рішення судді ОСОБА_6 . Однак, спочатку не було сплачено судовий збір, а далі пропущені строки для звернення з такою скаргою. А тому, апеляційний суд не переглядав по суті рішення судді.
Узаконивши такою корупційною схемою завищену на 30 % пенсію, ОСОБА_5 з 03.03.2021 отримав більше ніж на 1 млн грн більше, ніж йому мало бути призначено за законом. Тобто ця сума є збитками, завданими державі.
Така схема вже працює кілька років. Кількість таких справ за налагодженою роками схемою можна дослідити в ЄДРСР.
Заявник указує, що перевірці також підлягає причетність голови Другого апеляційного адміністративного суду до вищезазначеної корупційної схеми, його можливий тиск або отримання неправомірної вигоди для себе та інших суддів за дії з не поновлення строку на апеляційне оскарження рішень окружних адміністративних судів у подібних справах та з відмови у відкритті проваджень.
Не здійснюючи детального аналізу обставинам, що зазначені у заяві про можливе вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що у ній не наведено конкретних, відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб).
Наведені у заяві обставини свідчать про незгоду заявника з рішенням судді Харківського окружного адміністративного суду. Власна суб'єктивна оцінка рішення судді, яке на його думку, не відповідає правовому висновку Верховного Суду, не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
Згідно статті 126 Основного Закону України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді стосовно незалежності судової влади, схваленій на 82-му пленарному засіданні, яке відбулось 12-13 березня 2010 року, встановлюючи межі «функційного імунітету суддів», визначила його як імунітет від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків судді, за винятком умисних злочинів, зокрема отримання хабаря (пункт 61).
Отож, суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Для перегляду судового рішення в законі встановлюються відповідні процедури судочинства, які передбачають оскарження судового рішення та надання йому юридичної оцінки компетентним судом. Закон не наділяє, у цьому випадку, інших осіб або ж органів державної влади повноваженнями щодо перевірки судового рішення в позасудовому порядку та оцінки його.
Доводи заявника про якусь «схему», яка вже працює кілька років зводяться до необхідності досліджувати таке питання з рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Хоча фактично у заяві йдеться лише про один єдиний випадок.
З урахуванням того, що у заяві не зазначено достатніх відомостей, які могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя доходить висновку, що подана скарга є необґрунтованою. Отож, вона не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1