Справа № 307/2668/24
Провадження № 2/307/645/24
19 грудня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гримут Тетяна Василівна звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про надання строку для примирення.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечувала проти надання строку для примирення, оскільки позивачка не проживає з відповідачем більше чотирьох років та жодного разу не навідувала чоловіка за час його утримання в Закарпатській УВП №9 з червня 2024 року. Крім того, зазначила що відповідач неодноразово здійснював по відношенню до позивачки фізичне та психологічне насильство.
Заслухавши пояснення представника позивачки та відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про надання строку для примирення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зазначено, що тлумачення статті 111СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Зважаючи на те, що представник позивачки категорично заперечує можливість спільного життя позивачки з відповідачем та примирення вважає неможливим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання часу для примирення сторін, оскільки таке суперечитиме інтересам позивачки та моральним засадам.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про надання строку для примирення слід відмовити.
Керуючись ст.ст.258-261 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20 грудня 2024 року.
Суддя М.Д.Стецюк