Номер провадження 22-ц/821/2085/24 Справа № 703/5089/24
про повернення апеляційної скарги
20 грудня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів Новікова О. М., Василенко Л. В., Сіренка Ю. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 19 вересня 2024 року про стягнення з нього на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії на опалення житла,
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задоволено, скасовано судовий наказ, виданий Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 19 вересня 2024 року по справі № 703/5089/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії на опалення житла за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року в сумі 22259 грн. 82 коп., втрат від інфляції в розмірі 1002 грн. 21 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 417 грн. 41 коп. та 302 грн. 80 коп. судового збору, а всього 23982 грн. 24 коп.
Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з КП «Смілакомунтеплоенерго» судових витрат.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Однак, вказану апеляційну скаргу слід повернути скаржнику з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
У вказаному переліку відсутня ухвала суду першої інстанції про скасування судового наказу.
Отже, ухвала суду першої інстанції про скасування судового наказу не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Разом з тим, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат належить до ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Проте колегія суддів зауважує, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року розмір судових витрат не визнавався. Цією ухвалою тільки відмовлено у задоволені частини вимог заяви про скасування судового наказу, які не передбачені процесуальним законом.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Отже єдина вимога, яка може бути вирішена судом в ухвалі про скасування судового наказу за клопотанням боржника, є питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 ЦПК України. Права боржника заявити клопотання про стягнення судових витрат в межах цієї статті не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а ч. 1 ст. 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, що не передбачає розгляду позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, натомість відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості розгляду вимог про відшкодування боржникові судових витрат зі сплати судового збору в рамках розгляду заяви про скасування судового наказу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17 (провадження № 61-40444св18).
В ухвалі Верховного Суду у справі за №334/1318/24, якою було відмолено у відкритті касаційного провадження, зазначено, що згідно з пунктом першим частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу. Інших ухвал, які стосуються судового наказу, зокрема й ухвал про скасування судового наказу, в переліку статті 353 ЦПК України не наведено. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Оскільки ухвала про скасування судового наказу (стосовно будь-яких вимог) не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до переліку встановленого статтею 353 ЦПК України, тому апеляційний суд на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 цього Кодексу, не приймає до розгляду та повертає апеляційну скаргу.
Отже вказана ухвала Смілянського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги у відповідності до частини 1 статті 353 ЦПК України.
Відповідно до положень пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст. ст. 353, 357, 368 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 19 вересня 2024 року про стягнення з нього на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» боргу з оплати послуги з постачання теплової енергії на опалення житла, повернути скаржнику.
Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 227 грн. 10 коп., згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів № N10PL4691M від 17.12.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: