Іменем України
20 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 643/1581/24
провадження № 22-ц/818/3932/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року, постановлене суддею Сугачовою О.О.,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника - Солонинка В.О. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 100416820 від 08.02.2023 у розмірі 39 275,00 грн, а також 2 422,40 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 08.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 100416820, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 10 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до Кредитного договору № 100416820 від 08.02.2023) платіж повернення кредиту та сплати комісії процентів мав бути внесений відповідачкою 23.02.2023. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка, зі свого боку, не виконала умови Кредитного договору. Пункт 7.1. Кредитного договору № 100416820 від 08.02.2023 визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Укладаючи Кредитний договір відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій у свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти відповідачки. 27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27.06.2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 100416820 від 08.02.2023, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 100416820 від 08.02.2023 передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т від 27.06.2023. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 39 275,00 грн, яка складається з 10 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 28 575,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 700,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, та яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь. Також, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь суму судового збору - 2 422,40 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Кредитним договором № 100416820 від 08.02.2023 у загальному розмірі 39 275 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, суму судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.
Зазначає, що надана Позивачем анкета-заява на кредит містить інформацію щодо послідовності укладання кредиту. Зі змісту анкети-заяви у розділі процес оформлення та розгляд заяви №100416820 вбачається що підписання договору відбулося 08.02.2023 року об 11:03. Таким чином наданий Позивачем кредитний договір, який було укладено 08.02.2023 року о 10:05 , не є саме тим договором, який було укладено Відповідачем та на умови якого погоджувався останній. Також слід звернути увагу на те, що відповідно до цієї ж самої анкети-заяви Позивачу не надавався паспорт споживчого кредиту. Відповідно до наданих позивачем доказів, паспорт споживчого кредиту є додатком №2 до кредитного договору, що суперечить вимогам законодавства. Отже, Позивач не надав до суду жодного доказу щодо дійсності укладення Кредитного договору саме на цих умовах, та що саме ці умови кредитного договору були повідомлені Клієнту, у відповідності до чинного на той час законодавства, Закону України "Про електронну комерцію". Зазначає, що позивачем не доведено факту згоди відповідача з умовами наданого до суду Кредитного договору. Відповідач, погоджувався з умовами Кредитного договору зі строком договору у 105 днів, а отже договір укладений до 23.02.2023 року та відповідно строк користування коштами становить 15 днів. Вказує, що в силу приписів законодавства, закінченням строку договору припиняється нарахування процентів за договором. Тому нараховані Позивачем 27 000, 00 грн не відповідають ні наданим доказам, ні судовій практиці. Вказує, що з аналізу наданих до суду доказів-платіжного доручення № 59023907 від фінансово-розрахункової установи ТОВ "Мілоан" вбачається, що 08.02.2023 року були направлені кошти у сумі 10000,00 грн на карту НОМЕР_2 за кредитним договором№100416820. Однак, з поданого доказу, який відносяться до Кредитного договору не вбачається, що кошти: були направлені саме Відповідачу; були отримані Відповідачем. Факт надання грошових коштів, повинен бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу. При цьому, до матеріалів даної справи такі докази не були надані, що підтверджує відсутність права вимоги у Позивача саме до Відповідача про стягнення грошових коштів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 100416820, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 10 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до Кредитного договору № 100416820 від 08.02.2023) платіж повернення кредиту та сплати комісії процентів мав бути внесений відповідачкою 23.02.2023 (а.с.13-18,22,77-95).
Умовами Кредитного договору № 100416820 від 08.02.2023 передбачено, що сума кредиту становить 10 000,00 грн, кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.02.2023 і складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.02.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.05.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 23.02.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.05.2023 (останнього дня строку кредитування). Комісія за надання кредиту становить 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 27 000,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2, п. 2.3 цього Договору.
Пунктом 2.3 Кредитного договору визначені умови пролонгації строку кредиту.
Згідно із п. 7.1. Кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Згідно із Додатком №1 до Договору про споживчий кредит № 100416820 від 08.02.2023, сторони погодили дату видачі кредиту, дату платежу кредиту, суму кредиту, проценти за користування кредитом, кількість днів у розрахунковому періоді, загальну вартість кредиту, а також суму комісії. (а.с.18 зворотна сторона).
Наведені умови кредитування, які, серед іншого, відображені також і в паспорті споживчого кредиту, та інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, 08.02.2023 підписано між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором. Укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Кредитний договір № 100416820 від 08.02.2023 та графік платежів було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором J59485 08.02.2023.
Підписавши 08.02.2023 Договір про споживчий кредит, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними, та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_2 .
Як встановлено судом, ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачкою за Кредитним договором виконало та надало їй кредит у розмірі 10 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2.
Платіжним дорученням № 59023907 від 08.02.2023 підтвержено факт перерахування ОСОБА_1 коштів, визначених умовами Кредитного договору, згідно з яким, платник ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 гривень, призначення платежу: Кошти згідно договору. згідно Договору № 100416820. (а.с.21).
Також, як видно з інформаційного листа АТ КБ «Приват Банк» від 14.06.2024, наданого на виконання вимог ухвали Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 про витребування доказів, на картковий рахунок № НОМЕР_4 відкритого на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) були зараховані грошові кошти в сумі 10 000,00 грн від 08.02.2023, призначення платежу «Кошти згідно договору № 100416820», онлайн кредитування. (а.с.124).
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору від 14.12.2022 року.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносив платежі щодо погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що 08 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100416820 у формі електронного документу.
Розділом 6 договору сторони узгодили порядок його укладення. Зокрема, передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
В пункті 6.2. вказано, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Отже, договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора J59485 08.02.2023.
При цьому, позивачем надано до суду довідку про ідентифікацію, з якої вбачається, що акцепт договору позичальником здійснено підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора J59485, надісланого позичальнику 08 лютого 2023 року о 10:05:27, який відправлено на номер телефону - НОМЕР_5 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № №100416820 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Посилання представника відповідачана те, що кредитний договір не є саме тим договором, який було укладено Відповідачем та на умови якого погоджувався останній, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.
Пунктом 2.1. договору № 100416820 про надання споживчого кредиту від 08 лютого 2023 року сторони договору визначили, що кредит надається позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором про споживчий кредит, позивачем надано платіжне доручення № 59023907 від 08 лютого 2023 року про перерахування коштів в сумі 10 000,00 грн на кредитний рахунок № НОМЕР_2, отримувач ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_6 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на кредитний рахунок НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 10 000 грн. Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання апелянта на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Таким чином, доводи в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів надання коштів у кредит не заслуговують на увагу.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27.06.2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 100416820 від 08.02.2023, який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.25-29).
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.06.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27.06.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» передано від ТОВ «Мілоан» Реєстр Боржників у повному об'ємі відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27.06.2023, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає. (а.с.31).
Із наданого позивачем Витягу з Реєстру боржників від 27.06.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т від 27.06.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39 275,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 28 575,00 грн - залишок по відсотках, 700,00 грн - залишок по комісії (а.с.32).
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором та про наявність заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомило відповідачку шляхом направлення їй відповідного повідомлення (претензії) (а.с.33).
Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем була проігнорована, а зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконано.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про споживчий кредит №100416820 від 08 лютого 2023 року.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за комісією.
Пунктом 1.5.1 , 2.2.1 Договору про споживчий кредит № 3685080 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 700 грн., яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1ст.3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 700 грн. задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене,апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за комісією з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у стягненні комісії в розмірі 700 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено судовий збір при подачі позову у розмірі 2422,40 грн.
ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги - сплачено судовий збір у сумі 2906,88 грн.
У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України за результатами розгляду справи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за подачу позову підлягає стягненню судовий збіру розмірі 2378,79 грн, тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (98,2%).
З ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню пропорційно (1,8%) - 53,32 грн.
Шляхом взіємозаліку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2325,47 грн .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року - змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором 38557 грн.
Перерозподілити судові витрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2325,47 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна