Справа 127/41199/24
Провадження 1-кс/127/17730/24
18 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 62024140110000137 внесеного до ЄРДР 12.03.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62024140110000137 внесеного до ЄРДР 12.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 09.03.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 68 солдата ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_7 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 336 від 24.11.2023 вибув 24.11.2023 з пункту постійної дислокації, АДРЕСА_3 , у відпустку за станом здоров'я, з 24.11.2023 по 22.12.2023.
Однак, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи що строк наданої йому для лікування відпустки завершився, 23.11.2024 до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 не повернувся, таким чином, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
При всебічному, повному й неупередженого дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 18 грудня 2024 року, - ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18.12.2024 підозрюваного ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
- матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 .
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2023 № 68 про зарахування до списків особового складу та на усі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;
- медичною характеристикою від 20.02.2024;
- доповідною запискою про неприбуття на військову службу від 23.12.2023;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2023 №365;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2024 №8;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 20.03.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.03.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.03.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.03.2024;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
У діях ОСОБА_4 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Санкція ч. 5 ст. 407 КК України, - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин;
- незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що у підозрюваного ОСОБА_4 відсутнє постійне місце роботи та джерела доходів, отже відсутні соціально стримуючі фактори тому існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може продовжити свою протиправну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, існують ризики передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 розуміючи те, що він вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, з метою ухилення від відповідальності за вчинене може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а також маючи анкетні дані свідків у кримінальному провадженні незаконно впливати на них з метою зміни їх показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука, не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт, є недостатньо суворим запобіжним заходом, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 ґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слід застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права застави.
За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки у вигляді дружини та малолітньої дитини, окрім того має бажання продовжити свою службу в лавах Збройних сил України, а тому просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних сил України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 07 години 51 хвилини 16 лютого 2025 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 16 лютого 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя