"20" грудня 2024 р.
Справа №150/690/24
Провадження по справі №3/150/347/24
20 грудня 2024 року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, голова ліквідаційної комісії ПП «Редакція газети Чернівецька зоря»,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, -
25.10.2024 головним державним інспектором Могилів-Подільського відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області Станіслав Т.М. за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Редакція газети Чернівецька зоря» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 14.10.2024, виявлено порушення порядку ведення податкового обліку об'єктів оподаткування з порушенням встановленого порядку п.44.1, п.44.2 пп.134, п.п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.7, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), п.5, п.6, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000, в результаті чого дані фінансової звітності не відповідають даним бухгалтерського обліку за 2018-2024 роки.
В протоколі про адміністративне правопорушення №1278, складеному 25.10.2024 головним державним інспектором Могилів-Подільського відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області Станіслав Т.М., зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення із позначками «вручено особисто». Причини неявки до суду не повідомила, клопотань чи заяв від ОСОБА_1 не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового провадження відносно неї, ним не цікавилась, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого їй судового провадження не вчинила, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, жодних заяви чи клопотань не направляла, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувалась належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч.1 ст.163-1 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи, зокрема:протоколом про адміністративне правопорушення №1278, складеним 25.10.2024 головним державним інспектором Могилів-Подільського відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області Станіслав Т.М.; актом №37035/02-32-07-13/30160500 від 25.10.2024 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Редакція газети Чернівецька зоря».
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З урахуванням того, диспозицією частини 1 статті 163-1 КУпАП встановлено, що правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ухвала ВАСУ від 31.01.2013 по справі №2а-8185/09/0670).
При цьому, встановлення завищення або заниження розміру податку не визначено складом адміністративного правопорушення, нормами КУпАП та відповідно не є компетенцією загального суду при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку (ухвала ВАСУ від 30.10.2013 у справі №2а-1670/4665/12, відповідно суд в цій справі питання щодо встановлення завищення або заниження розміру податку не піддає оцінці та аналізу.
Разом з тим, суд оцінюючи питання дійсності порушення визначеного ст.163-1 КУпАП ураховує, що як убачається з матеріалів справи, свої аргументи Могилів-Подільський відділ перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області обумовлює, у розумінні ст. 251 КУпАП, такими доказами, як: протоколом про адміністративне правопорушення та додатків до нього, які складено у відповідності до вимог ст.256 КУпАП у яких викладено відомості щодо питання ведення податкового обліку з порушенням встановленого податкового, валютного та іншого законодавства.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КУпАП).
Дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, керуючись законом та правосвідомістю, приходжу висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та застосувати відносно неї адміністративного стягнення в межах санкції вище вказаної статті у вигляді штрафу.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Згідно п.5 Підрозділу 1 Розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 вище зазначеного Закону у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлена - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023, №34600-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Виходячи із положень Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI, приходжу до висновку про стягнення із ОСОБА_1 , на яку накладається адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, судового збору.
На підставі Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI та керуючись, ч.1 ст.163-1, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП,-
Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та застосувати відносно неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п'ять) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена згідно статей 287-289 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.
Відповідно до ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у визначений законодавством термін в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 ч.2 КУпАП.
Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу, подаються до суду до набрання постанови законної сили.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК