Єдиний унікальний номер 142/128/24
Номер провадження 2-а/142/5/24
іменем України
20 грудня 2024 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
представника позивача, адвоката Зянько Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
27 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Зянько Н.Г. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1155 від 07 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП. Також просить суд, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1155 від 07 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. Адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП - відсутність складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення № 1155 від 07 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 заст. 210-1 КУпАП та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн.20 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 07 липня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 в м. Тульчин винесено постанову № 1155 у адміністративній справі, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за ч. 2 ст. 210 -1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався 07 лютого 2023, коли отримав листа від Крижопільського відділу ДВС (поштове відправлення 2460001536158) в якому містилася постанова про відкриття виконавчого провадження № 73726002. Зі змісту вказаної постанови вбачалося, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви про примусове виконання постанови № 1155 від 07.07.2023. Звернувшись до державного виконавця позивач 09.02.2023 отримав копію постанови № 1155, з якої дізнався що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 1155 ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не з'явився 14 червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою в становлення ступеня придатності до військової служби. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що з метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, 30.06.2023 інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 головним сержантом ОСОБА_3 було складено адміністративний протокол № 3/58 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, стверджується, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи під час складання протоколу - 30.06.2023 на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Також, в постанові стверджується, що при складанні протоколу Багрій відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з протоколом. Разом з тим, наведені в оскаржуваній постанові факти, в тому числі щодо складання протоколу 30.06.2023 в присутності ОСОБА_1 , а також про його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є неправдивими та не відповідають дійсності, а вищезазначена постанова винесена всупереч чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню. Також зазначає, що посадова особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , який розглядав справу про адміністративне. правопорушення не визначився із суттю правопорушення, та як наслідок належним чином не визначився із кваліфікацією дій ОСОБА_1 , навівши при цьому в мотивувальній частині постанови як склад правопорушення; за ч.1 так і за ч. 2 ст., 210-1 КУпАП. Отже, постанова про адміністративне правопорушення № 1155 від 07.07.2023 винесена з грубим порушенням вимог частини 2 статті 283 КУпАП щодо змісту постанови, а саме чіткого зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Також вказує, що за твердженням ОСОБА_1 , з працівниками ТЦК та СП він зустрічався лише 08.06.2023 в с. Миколаївка , коли йшов до свого знайомого, ні 30.06.2023 ні в будь-який інший день працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 він не бачив, а отже відомості про те, що він нібито відмовився від підпису протоколу № 3/58 не відповідають дійсності та є надуманими. Більше того, очевидно, що протокол № 3/58 складено 30 червня 2023 року хоча зі змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 .14 червня 2023, тобто при наявності відомостей про особу та час вчинення правопорушення протокол № 3/58 складено лише 30 червня 2023 року, що свідчить про грубе порушення положень частини 2 статті 254 КУпАП щодо строків оформлення протоколу. Крім того, під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення: стосовно ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача не дотримані вимоги ст. ст. 254, 256, 268, 279, 280 КУпАП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення із забезпеченням права особи визначеного ст.268 КУпАП, що свідчить про порушення права позивача на захист. Вказує, що позивача ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Зазначає, що виносячи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП. З огляду на вищевикладене вважає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 неправомірно було винесено відносно нього дану постанову, а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню.
Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови № 1155 від 07 липня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Призначено по справі судове засідання в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області. Витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Запропоновано відповідачу до початку судового засідання надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 163 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року постановлено повторно витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
21 червня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
24 червня 2024 року відповідачем надано на адресу суду заяву про закрити провадження у справі № 142/128/24 у зв'язку з закінченням строків на оскарження та 24 червня 2024 року надано матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3/58 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не з'явився, представник позивача, адвокат Зянько Н.Г. позовні вимоги підтримала повністю, просила про їх задоволення та подала на адресу суду заяву, в якій просила провести подальший розгляд справи у її та позивача відсутності, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 1155 від 07 липня 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання свого уповноваженого представника не направив.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 07 липня 2023 року винесено постанову № 1155 у адміністративній справі, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в тому числі вчинене у особливий період.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, судом приймається до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву
Відповідно до положень ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, 21 червня 2024 року представник відповідача подав на адресу суду відзив на позовну заяву та заяву на поновлення процесуального строку на подачу відзиву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, в подальшому 24 червня 2024 року надав суду завірені копії з матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнає. Позивач вказує, що в оскаржуваній постанові вказано, що він не з'явився 14 червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою в становлення ступеня придатності до військової служби. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що з метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, 30.06.2023 інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 головним сержантом ОСОБА_3 було складено адміністративний протокол № 3/58 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, стверджується, що ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи під час складання протоколу - 30.06.2023 на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Також, в постанові стверджується, що при складанні протоколу Багрій відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з протоколом. Разом з тим, наведені в оскаржуваній постанові факти, в тому числі щодо складання протоколу 30.06.2023 в присутності ОСОБА_1 , а також про його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи є неправдивими та не відповідають дійсності, а вищезазначена постанова винесена всупереч чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню. Також зазначає, що посадова особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , який розглядав справу про адміністративне. правопорушення не визначився із суттю правопорушення, та як наслідок належним чином не визначився із кваліфікацією дій ОСОБА_1 , навівши при цьому в мотивувальній частині постанови як склад правопорушення; за ч.1 так і за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач зазначає, що що «Так, частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період. Однак, посадова особа - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , який розглядав справу про адміністративне правопорушення не визначився із суттю правопорушення та як наслідок належним чином не визначився із кваліфікацією дій ОСОБА_1 , навівши при цьому в мотивувальній частині постанови як склад правопорушення за ч.1 такі за ч.2 ст.210-1 КУпАП.» Так, у постанові № 1155 від 07.07.2023 року, стаття 210-1 КУпАП наведена у повному обсязі, проте це ніяк не впливає на суть правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки у протоколі № 3/58 від 30.06.2023 року та постанові № 1155 від 07.07.2023 року неодноразово згадується факт проведення мобілізації, факт введення воєнного стану, наприклад «24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено Указом Президента України від 01.05.2023 року № 254/2023, до 18 серпня 2023 року, Указом Президента України №69/2022, в Україні оголошену загальну мобілізацію, яку продовжено Указом Президента України від 01.05.2023 року№255/2023, до 18 серпня 2023 року.», також вказується які саме норми закону порушив ОСОБА_1 , наприклад «Відповідно до абз.1 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)». Виходячи з наведеного, слід зробити висновок, що постанова №1155 від 07.07.2023 про накладення адміністративне стягнення на Позивача за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи були оцінені належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Позивач також зазначає, що «відповідно до положень частини 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, удвох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В той же час, за твердженням ОСОБА_1 , з працівниками ТЦК та СП він зустрічався лише 08.06.2023 в АДРЕСА_2 , коли йшов до свого знайомого, ні 30.06.2023 ні в будь-який інший день працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 він не бачив, а отже відомості про те, що він нібито відмовився від підпису протоколу № 3/58 не відповідають дійсності та є надуманими. Більше того, очевидно, що протокол № 3/58 складено 30 червня 2023 року хоча зі змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 14 червня2023, тобто при наявності відомостей про особу та час вчинення правопорушення протокол № 3/58 складено лише 30 червня 2023 року, що свідчить про грубе порушення положень частини 2 статті 254 КУпАП щодо строків оформлення протоколу.» З аналізу цієї статті слід зробити висновок, що 24-годинний проміжок часу для складання протоколу про адміністративне правопорушення починається з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а не з моменту, коли таке правопорушення можна вважати закінченим. Тобто, Позивач неправильно тлумачить ч. 2 ст.254 КУпАП. Оскільки ОСОБА_1 було виявлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 30 червня 2023 року, на протязі 24х годин було складено протокол про адміністративне правопорушення. Окрім цього, ОСОБА_1 не заперечує отримання повістки 08.06.2023 року, оскільки сам стверджує що зустрічався з працівниками ТЦК та СП 08.06.2023 року, що в свою чергу тільки підтверджує правомірність протоколу № 3/58. Вказує, що Оскільки ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 , головним сержантом ОСОБА_3 , було залучено двох свідків, підписами яких підтверджується, що ОСОБА_1 були роз'ясненні стаття 63 Конституції України та стаття 268 КУпАП, а також той факт, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи вищезазначене, твердження Позивача, що ОСОБА_1 не тільки не знав про розгляд справи, але й не знав про протокол № 3/58 є непереконливими. Таким же непереконливим в6 твердження Позивача, що ОСОБА_1 дізнався про існування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1155 від 07.07.2023 року тільки 09 лютого 2023 року. На противагу цьому слід зазначити, що постанова №1155 надсилалась ОСОБА_1 поштовим відправленням 11.10.2023 року, проте була повернута відправнику 17.10.2023 року. Таким чином, Позивач знав про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо проігнорував цей виклик, після цього проігнорував дату розгляду справи, і врешті решт поштове відправлення з постановою. Вказує, що Оскільки постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1155 була надіслана Позивачу поштовим відправленням 11.10.2023 року, однак, була повернута, слід зробити висновок, що строк оскарження постанови пройшов, відповідно, справа підлягає закриттю в порядку статті 289 КУпАП.
За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи.
Таким чином, суд зазначає, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не були забезпечені процесуальні гарантії прав позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи. Таким чином, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП у його відсутності не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило особу можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі право на захист.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
На підставі ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
В частині 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення № 3/58 від 30 червня 2023 року, винесеній відносно ОСОБА_1 постанові, суть правопорушення не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме не зазначено про притягнення його протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті, а також вчинення такого порушення в особливий період що б дозволило кваліфікувати його дії саме за ч. 2 ст. 120-1 КУпАП.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, крім постанови № 155 від 07 липня 2023 року, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та відповідно наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1155 від 07 липня 2023 року, винесена відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень, без додержання законності та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - слід закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючі не доведення відповідачем складання протоколу про адміністративне правопорушення в присутності особи, щодо якої він складається, не доведенням належного повідомлення про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 , в зв'язку з чим право на подання заперечень, пояснень та право скористуватися правової допомогою, право приймати участь при розгляді справи порушено., суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині вимог про скасування постанови № 1155 від 07 липня 2023 року.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
А тому враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію від 26 лютого 2024 № 0.0.3495838583.1, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1 211,20 грн., відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 155 від 07 липня 2023 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 -1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 гривень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 -1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 20 грудня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса, АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ;
Представник позивача: Зянько Ніна Георгіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000725 від 24 вересня 2020 року, смт. Крижопіль, вул. В.Чорновола, 29/1, яка діє на підставі на підставі Доручення Томашпільського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги від 15 лютого 2024 року № 59.
Суддя: