Справа № 758/9458/24
Категорія 38
18 жовтня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Серенкова Т. М.,
за участю представника відповідача - адвоката Заведій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В липні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із зазначеною позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання умов та правил надання банківських послуг у А-Банку з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті htt://a-bank.com.ua/terms, складає між ними та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі зазначених документів відповідачу був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконував, у зв'язку із чим станом на 05.07.2024 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 56 446,24 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 30 627,42грн; заборгованості по відсоткам у розмірі 25 818,82грн.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та 3028 судових витрат.
29.08.2024р. від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Заведій В.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Позивачем не доведено факт отримання та користування кредитними коштами за договором від 22 листопада 2018 року, крім того матеріали справи не містять доказів про наявність заборгованості за наданим 22 листопада 2018 року кредитом. Позивачем не надано до суду підтвердження ознайомлення саме з тими умовами та правилами надання банківських послуг, на які посилається АТ «А-Банк» у позовній заяві, щодо користування кредитним лімітом, не доведено розмір процентів, який був встановлений за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві. Додатково зазначив, що в разі якщо суд дійде до висновку про задоволення позовних вимог, просить суд врахувати те, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачем не підписані. Так , Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду. Згідно даних виписки за призначенням платежу із назвою «Списання відсотків за використання кредиту» банком неправомірно зараховано до витрат суму у розмірі 30 651,32 грн. Відтак, вказана сума підлягає відрахуванню із загальної суми заборгованості, яку заявлено до стягнення позивачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.40 зворот).
На підставі вищевказаної Анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в АТ «А-Банк», за яким неодноразово видавалися платіжні інструменти: 4 банківські картки: № НОМЕР_2 строком дії до листопада 2022 року, картки № НОМЕР_3 строком дії до вересня 2026 року, картки № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2024 року, картки № НОМЕР_5 строком дії до жовтня 2027 року (а.с.27).
Кредитний ліміт 10 квітня 2019 року становив 4 000,00 грн, з часом він поступово збільшувався та станом на 27 січня 2024 року становив вже 30 700 грн.(а.с.26).
Випискою по рахунку позичальника від 5 липня 2024 року підтверджено відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту та використання відповідачем кредитних коштів, використання перших кредитних коштів 24.12.2018, внесення платежів на погашення боргу, останній платіж здійснений 25 січня 2024 року в сумі 440,88 грн. (а.с.28-39).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Факт підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, отримання кредитної картки та використання кредитних коштів свідчить по те, що між сторонами було укладено кредитний договір, що спростовує твердження представника відповідача про те, що договір є неукладеним та відповідач не набув обов'язку повертати кредитні кошти.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок позичальника погашати заборгованість із сплати кредиту, відсотків за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом.
Пунктом 2.1.1.4.2 Умов та правил надання банківських послуг банку надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за кредитним договором.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, станом на 05 липня 2024 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 446,24 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 30 627,42 грн. та заборгованості по відсоткам - 25 818,82 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту, вимоги банку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 30 627,42 грн, яка і підлягає стягненню, зважаючи на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був.
Заявляючи вимоги до відповідача про стягнення на користь позивача заборгованості по процентам, позивач не довів, що позичальник погодився з розміром процентів за користування грошовими коштами.
Банк стверджував, що розмір процентної ставки встановлено Паспортом споживчого кредиту (а.с.40) та Умовами надання банківських послуг (а.с.16). Фактично, за позицією позивача, паспорт споживчого кредиту і Витяг з Умовами надання банківських послуг є невід'ємною складовою частини кредитного договору. Втім, така позиція позивача не ґрунтується на вимогах закону. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник, а також від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).
Відтак, матеріали справи не містять доказів про те, що з відповідачем було погоджено умови та розмір нарахування процентів. Паспорт споживчого кредиту не є невід'ємною частиною кредитного договору, а у конкретному випаду ні Паспорт ні Витяг з Умов кредитування - не підписаний електронним чи власноручним підписом відповідача.
Таким чином, надана позивачем заява-анкета не є належним доказом на підтвердження вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на викладене, вимоги банку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 25818,82 грн. є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановлених законом формі та порядку.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «А-Банк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 22 листопада 2018 року, посилався на виписку по рахунку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який є невід'ємною частиною договору та паспорт споживчого кредиту.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач ознайомився та погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до їх, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
У наданій анкеті-заяві від 22 листопада 2018 року не вказано, яку саме послугу та на яких умовах відповідач бажає отримати.
При цьому, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстави для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з відповідачем банк не повідомив споживача про умови кредитування, зокрема, щодо розміру і порядку нарахування процентів за користування кредитом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 листопада 2018 року шляхом підписання заяви-анкети.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19),
З огляду на викладене, вимоги банку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 25 818,82 грн. є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановлених законом формі та порядку.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, розмір якої в даному випадку дорівнює 30 627,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви банком було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. За результатами розгляду справи позовну заяву було задоволено частково (на 54,26%), а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1642,99 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2018 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2018 року у розмірі 30627,42 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1642,99грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Т.В.Войтенко