печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49562/23-ц
пр. 2-4420/24
01 жовтня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 жовтня 2004 року та 28 жовтня 2004 року уклав із Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ «ПриватБанк») договори банківських вкладів, за якими вніс до банку 158 512,68 грн та 203 411,38 грн відповідно. Вказані кошти зараховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 за приходними касовими ордерами від 14 жовтня 2004 року та 28 жовтня 2004 року.
17 січня 2005 року та 31 січня 2005 року після закінчення строку дії договорів позивач, не знімаючи кошти вкладів, конвертував останні у валюту і уклав із банком нові договори вкладів вже у дол. США, а саме: договір № On01631625 на суму 30 320,31 дол. США, під 11 % річних, строк дії договору з 17 січня 2005 року до 18 квітня 2005 року, та № On01631628 на суму 38 912,20 дол. США, під 11 % річних, строк дії договору з 31 січня 2005 року до 01 травня 2005 року. Всього за договорами внесено 69 232,51 дол. США.
27 квітня 2005 року та 04 травня 2005 року, у зв'язку з закінченням строку дії депозитних договорів (в доларах), без зняття коштів за вкладами та нарахованими за ними процентами, конвертував вклади в євро і уклав нові договори банківського вкладу вже у валюті євро, а саме: договір № On48631298 на суму 24 197,89 євро, під 11 % річних, строк дії договору з 27 квітня 2005 року по 28 липня 2005 року, та № On48631303 на суму 31 045,77 євро, під 11 % річних, строк дії договору з 04 травня 2005 року по 05 серпня 2005 року. Всього за депозитними договорами у євро він передав банку 55 243,66 євро.
Звернувшись до банку 03 серпня 2005 року із заявою про повернення сум депозитів за договорами, позивач отримав відмову. Підставою для відмови у видачі вкладів банк зазначив, що вказані кошти до банку не надходили і в базах банку не обліковуються. За результатами службового розслідування було встановлено, що сумами вкладів позивача заволодів колишній співробітник банку, відносно якого порушено кримінальну справу.
Через неповернення банком його коштів, він звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, за наслідком розгляду якого рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у справі № 757/24677/18-ц його вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь кошти за договором вкладу № On48631298 від 27 квітня 2005 року в сумі 24 197,89 євро та проценти за цим вкладом - 714,67 євро (за період з 28 квітня 2005 року по 04 серпня 2005 року). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь кошти за договором вкладу № On48631303 від 04 травня 2005 року в сумі 31 045,77 євро та проценти за цим вкладом - 879,49 євро (за період з 05 травня 2005 року по 07 серпня 2005 року). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов'язання, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 1 083 418,57 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь три проценти річних на підставі статті 625 ЦПК України в сумі 1 083 418,57 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 1 083 418,57 грн змінено, стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на його користь три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України за вкладами № On48631298 та № On48631303 у розмірі 5 115,40 євро. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині стягнення пені в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов'язання на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 083 418,57 грн скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення пені. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 3 % річних скасовано. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 3 % річних за договором про депозитний вклад № On48631298 від 27 квітня 2005 року у розмірі 285 557,36 грн, за договором про депозитний вклад № On48631303 від 04 травня 2005 року у розмірі 366 128,35 грн, а всього 651 685,71 грн. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами про депозитний вклад змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь проценти за договором про депозитний вклад № On48631298 від 27 квітня 2005 року у розмірі 663,62 євро та за договором про депозитний вклад № On48631303 від 04 травня 2005 року у розмірі 860,78 євро.
Оскільки позовні вимоги 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за прострочення грошових зобов'язань у справі № 757/24677/18ц стягнуто до 13 травня 2018 року включно, вважає, що право на такі стягнення і за період із 14 травня 2018 року до дня виконання судового рішення.
Судове рішення у справі є виконаним. Виконання судового рішення здійснювалось частинами, починаючи з кінця червня 2022 року.
У цій ситуації для зручності розрахунків він обрав період із 14 травня 2018 року включно до набрання судовим рішенням Київського апеляційного суду у справі № 757/24677/18-ц законної сили.
Посилаючись на наведене, просив суд: стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 14 травня 2018 року до 04 серпня 2022 року включно за депозитними договорами від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 та від 04 травня 2005 року № 0n48631303 у загальній сумі 7 315,34 євро, з них за договором від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 - 3 474,49 євро, за договором від 04 травня 2005 року № 0n48631303 - 3 840,92 євро, а також витрати на правову допомогу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 лютого 2024 року
12 грудня 2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, у якому банк заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість на недоведеність. Окрім того, просить застосувати позовну давність, з огляду на її пропуск позивачем, який з 2005 року знав про порушення свого права.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Мусійченка Д.Л. із запереченнями проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів - відмовлено. Розгляд справи відкладено на 30 квітня 2024 року.
Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва судове засідання, призначене на 30 квітня 2024 року, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Дата наступного судового засідання 29 липня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року розгляд справи відкладено до 01 жовтня 2024 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; в матеріалах справи наявна заява представника позивача - адвоката Лупейка О.В. з проханням розгляд справи здійснювати без його участі, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В матеріалах справи наявна заява представника відповідача, в якій він просить розглянути справу без застосування засобів технічної фіксації, проти задоволення позовних вимог заперечує, просить застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд установив, що 14 жовтня 2004 року та 28 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладені договори банківських вкладів № On01631524 та № On01631539, за якими позивач вніс до банку за кожним вкладом відповідно 158 512,68 грн та 203 411,38 грн, строком на три місяці, які після закінчення терміну їх дії були переукладені та конвертовані.
17 січня 2005 року і 31 січня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 і банком укладені наступні договори про депозитний вклад: № On01631625 на суму 31 142,70 дол. США зі строком повернення до 18 квітня 2005 року під 11 % процентів річних та № On01631628 на суму 38 912,20 дол. США зі строком повернення до 01 травня 2005 року під 11 % процентів річних. На виконання цих договорів банком видані відповідні меморіальні ордери.
За закінченням терміну дії цих депозитних договорів із вкладом в дол. США ОСОБА_1 уклав із банком наступні строкові депозитні договори, з конвертацією у євро: № Оn48631298 від 27 квітня 2005 року на суму 24 197,89 євро під 11 % річних та № Оn48631303 від 04 травня 2005 року на суму 31 045,77 євро під 11 % річних строком на три місяці.
Після закінчення строку депозитних договорів № Оn48631298 та № Оn48631303 позивач 03 серпня 2005 року звернувся до відповідача із заявою про повернення суми банківських вкладів з нарахованими процентами, однак банк відмовив у задоволені заяви посилаючись на відсутність обліку цих коштів в банку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у справі № 757/24677/18-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором вкладу № On48631298 від 27 квітня 2005 року в сумі 24 197,89 євро та проценти за цим вкладом - 714,67 євро (за період з 28 квітня 2005 року по 04 серпня 2005 року). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором вкладу № On48631303 від 04 травня 2005 року в сумі 31 045,77 євро та проценти за цим вкладом - 879,49 євро (за період з 05 травня 2005 року по 07 серпня 2005 року). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов'язання, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 1 083 418,57 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних на підставі статті 625 ЦПК України в сумі 1 083 418,57 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 8 810 грн. В задоволенні іншої частини відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 1 083 418,57 грн змінено, стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України за вкладами № On48631298 та № On48631303 у розмірі 5 115,40 євро. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині стягнення пені в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов'язання на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 083 418,57 грн скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення пені. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 6 000 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 3 % річних скасовано. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за договором про депозитний вклад № On48631298 від 27 квітня 2005 року у розмірі 285 557,36 грн, за договором про депозитний вклад № On48631303 від 04 травня 2005 року у розмірі 366 128,35 грн, а всього 651 685,71 грн. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами про депозитний вклад змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за договором про депозитний вклад № On48631298 від 27 квітня 2005 року у розмірі 663,62 євро та за договором про депозитний вклад № On48631303 від 04 травня 2005 року у розмірі 860,78 євро. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми вкладів за договорами про депозитний вклад залишено без змін.
Станом на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом судове рішення є виконаним.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних за період із 14 травня 2018 року (наступний день за днем стягнення 3 % річних за рішенням суду) до 04 серпня 2022 року (дата набрання судовим рішенням чинності), за депозитними договорами від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 та від 04 травня 2005 року № 0n48631303 на загальну суму 7 315,34 Євро, надавши відповідний розрахунок 3% річних щодо грошового зобов'язання в іноземній валюті.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Оскільки, стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, він, на підставі частини другої статті 625 ЦК України, має право на стягнення 3 % річних за період із 14 травня 2018 року (наступний день за днем стягнення 3 % річних за рішенням суду у справі № 757/24677/18-ц) до дня виконання судового рішення. Станом на час звернення з цим позовом судове рішення про стягнення вкладів за депозитними договорами виконано.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за депозитними договорами від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 та від 04 травня 2005 року № 0n48631303 за період із 14 травня 2018 року до 04 серпня 2022 року (дата набрання судовим рішенням чинності).
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Унаслідок прострочення відповідачем сплати заборгованості за рішенням суду обґрунтованими є вимоги щодо стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» 3 % річних за прострочення повернення суми вкладу на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» заявило клопотання про застосування позовної давності до даних правовідносин.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.
Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у вкладника виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим порушенням грошового зобов'язання, тому позовна давність за такими вимогами обмежується останніми 3 роками до подачі такого позову.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23).
Враховуючи, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за статтею 625 ЦК України заявлена ОСОБА_1 01 листопада 2023 року, з урахуванням усіх обставин вказаної справи, заяви про застосування позовної давності, яку було подано банком, суд дійшов висновку, що нарахування та стягнення 3 % річних може бути здійснено за період з 01 листопада 2020 року до 04 серпня 2022 року, враховуючи вимоги позовної заяви (частина 1 статті 13 ЦПК України), за депозитними договорами від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 та від 04 травня 2005 року № 0n48631303 у загальному розмірі 2 994,71 євро.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача підлягають частково задоволенню з викладених вище підстав.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд дійшов висновку про часткове задоволення його позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 154,16 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 15, 16, 261, 509, 625, 1058 Цивільного кодексу України, 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів -задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за депозитними договорами від 27 квітня 2005 року № 0n48631298 та від 04 травня 2005 року № 0n48631303 у розмірі 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі) Євро 71 євроцент.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1 154,16 гривень.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.10.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький