печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57659/24-к
пр. 1-кс-48920/24
16 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-
30.11.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені № №12022110000000023 від 25.01.2022.
Так, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022110000000023 від 25.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2018 по 2023 роки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом шахрайських дій здійснив незаконне відчуження земельних ділянок на території Обухівського району Київської області.
Так, в ході досудового розслідування 29.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/52778/24-к проведено обшук будинку та прибудинкових споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 та у якому фактично проживає ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , під час якого, серед іншого виявлено та вилучено:предмет із золотого металу 10г. №023737;предмети із золотого металу: 250г. №35043; 500г. №А10883; 500г.№А10885; 500г. №А10935; 500г. №А10893; 500г. №А10930; 500г. №С23871; 500г. №А10888; 500г. №А10907; 500г. №А10931; 500г. №А10939; 500г. №А10897; 500г. №С23870 проби 999,9;сертифікати «CommerzBANK»: А010888; А010931; А010939; А010907; А010897; А010893; А010885; А010883; А010935; А010930; сертифікати «ARGOR HERAES SA» №С 023871; №35043; №С023870; квитанція №1840000474; квитанція №1840000473; квитанція №MSAL_2546_18; грошові кошти в сумі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) фунтів; грошові кошти в сумі 237 000 (двісті тридцять сім) тисяч доларів США;печатка «REPUBLIC OF PANAMA №155591630 UNKAS BCSINESS S A»; партійний квиток Партії Регіонів №10-26908 на ім'я ОСОБА_5 ;договір безпроцентної позики №30-03/16 на 1 арк.; розписка між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від 30.03.2016 на 1 арк. які не входили до переліку речей, щодо відшукання яких надано дозвіл в ухвалі на проведення обшуку.
Відтак, прокурор зазначила, що враховуючи характер та спосіб вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, розміру заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням майнової шкоди, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені документи створені з метою легалізації доходів отриманих неправомірним шляхом, а вилучені грошові кошти та матеріальні цінності здобуті незаконним шляхом в наслідок вчинених кримінальних правопорушень, а тому слідчим прийнято рішення про визнання вищезгаданого майна речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що вилучені об'єкти можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються та перевіряються під час кримінального провадження та є речовим доказом у кримінальному провадженні, окрім того, зазначені кошти можуть бути використані для відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та те, що санкція кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) КК України), передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що в своїй сукупності є підставами для накладення арешту на майно відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
29.11.2024 постановами слідчого речі та документи, які вилучені в ході проведення обшуку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Представники власників майна в судове засідання з'явились, подали заяви про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами та подали письмові заперечення.
Так, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 у своїх запереченнях зазначив, що клопотання є необґрунтованим.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 у своїх письмових запереченнях зазначив, що під час обшуку слідчими не знайдено та не вилучено жодного із перелічених в ухвалі про обшук документів, які безпосередньо стосуються незаконного відчуження земельних ділянок на території Обухівського району Київської області.
Натомість, все вилучене в ході обшуку майно не відноситься до переліку майна, дозволеного ухвалою суду на вилучення, окрім мобільних телефонів та комп'ютера.
Адвокат вказує, що незрозуміло та належними та допустимими доказами недовдено, яке саме значення та доказом яких обставин у кримінальному провадженні має вилучене майно. Також не надано доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, чи проведено з ним слідчі дії, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження.
Вилечне майно не має жодного відношення до даного кримінального правопорушення, а тому вилучення та/або арешт такого майна є порушенням права володіння та власності.
Матеріалами клопотання не обґрунтовано, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно (окрім ноутбуку та телефону) містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Грошові кошти, вилучені в домоволодінні належному ОСОБА_5 , належать останньому та не мають жодного відношення до кримінального провадження.
Так, походження грошових коштів у ОСОБА_5 підтверджується:нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку в селі Проців Бориспільського району Київської області в 2023 році. Продаж такого нерухомого майна здійснено за 8 млн. грн., що еквівалентно близько 200 тисяч доларів США, відтак, ОСОБА_5 , шляхом продажу нерухомого майна отримав вказані кошти. Крім того, з вказаного договору слідує, що ОСОБА_5 володів вищевказаним будинком з 2021 року. Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.06.2012 року, ОСОБА_5 продав частку в статутному капіталі Товариства на загальну суму 1 355 864,40 грн. Станом на 2012 рік, з урахуванням тодішнього курсу долара (близько 8 грн. за 1 долар США), такий розмір еквівалентно близько 170 тисячам доларів США за договором купівлі-продажу від 22.06.2012 року, ОСОБА_5 продав частку в статутному капіталі Товариства на загальну суму 6 609 738,96 грн. Станом на 2012 рік, з урахуванням тодішнього курсу долара (близько 8 грн. за 1 долар США), такий розмір еквівалентно близько 826 тисячам доларів США. Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.03.2008 року, ОСОБА_5 продав житловий будинок на загальну суму 1 920 000 грн. Станом на 2008 рік, з урахуванням тодішнього курсу долара (близько 8 грн. за 1 долар США), такий розмір еквівалентно близько 240 тисячам доларів США, договором купівлі-продажу від 29.03.2008 року, ОСОБА_5 продав земельну ділянку на загальну суму 25 000 грн. Станом на 2008 рік, з урахуванням тодішнього курсу долара (близько 8 грн. за 1 долар США), такий розмір еквівалентно близько 3 тисячам доларів США,договором купівлі-продажу від 29.03.2008 року, ОСОБА_5 продав земельну ділянку на загальну суму 75 000 грн. Станом на 2008 рік, з урахуванням тодішнього курсу долара (близько 8 грн. за 1 долар США), такий розмір еквівалентно близько 10 тисячам доларів США.
Вилучені під час обшуку грошові кошти в іноземній валюті не мають відношення до обставин кримінального провадження. Всі вилучені кошти належать ОСОБА_5 (законному власнику житлового будинку), є його особистою власністю.
Так, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем майна, яке було вилучено, не є підозрюваною особою у кримінальному провадженні.
Відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_5 задекларував понад 41 млн. грн. чистого доходу, тобто вилучені грошові кошти та золото є особистими заощадженнями ОСОБА_5 та не стосуються кримінального провадження.
Також зазначено, що, як вказано в протоколі обшуку слідчим «предмети із золотого металу» загальною кількістю 14 одиниць є нічим іншим, як золотими злитками різної ваги та різних марок, на які у ОСОБА_5 наявні сертифікати автентичнсті від компанії-емітента. Такі сертифікати також вилучені під час обшуку, однак останні підтверджують законність придбання та володіння такими цінностями власником. Більша частина таких цінностей прибдана також у 2021 році.
Крім того, вилучений автомат АКМС-МФ з № ВУ009262 належить ОСОБА_5 , у якого наявний дозвіл на його придбання та носіння. Таким чином, вилучення такої зброї, боєприпасів до неї та дозволу на зброю також порушує законне право власності ОСОБА_5 .
Такі речі, як партійний квиток, договір позики та відповідна розписка між ОСОБА_5 та гр-ном ОСОБА_11 не мають жодного відношення до матеріалів кримінального провадження.
З врахуванням зазначеного, адвокат просить суд відмовити в задоволенні вимог клопотання.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Окрім цього, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Також, у відповідності до ч. 2 ст .234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 вбачається, що було надано дозвіл на проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор стверджує, що в ході проведення обшуку було вилчене майно, яке не входило до переліку речей, щодо відшукання яких надано дозвіл в ухвалі на проведення обшуку.
Таким чином, зазначене свідчить, що сторона кримінального провадження має довести слідчому судді, що стало підставою для вилучення зазначеного майна.
Однак, з матеріалів клопотання слідчий суддя не вбачає обґрунтувань, щодо наявності підстав для вилучення грошових коштів та золота, яке саме вони мають відношення до кримінального провадження та підтвердження того, що вилучене майно набуте під час вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що доводами представника власника майна належним чином спростовуються позиція прокурора, оскільки вбачається, що влучене майно є особистою власністю ОСОБА_5 , що підтверджується договорами, про які зазначено вище та офіційним доходом останнього.
Така ж позиція слідчого судді щодо інших вилучений речей та документів, оскільки прокурор не вказує, яке вони мають значення для кримінального провадження та яким чином несуть доказову базу для обставин кримінального провадження.
Таким чином, на думку слідчого судді, безпідставне вилучення зазначених речей та документів в особи, яка немає статусу підозрюваного, призводить до порушення прав власника майна, а іншого стороною обвинувачення не було доведено слідчому судді.
Щодо посилань представника представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 стосовно вилученої техніки, слідчий суддя не бере їх до уваги, оскільки прокурор не просить суд накласти арешт на мобільні телефони та ноутбуки.
Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Так, дослідивши матеріалами клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що вилучені вилучені речі та документи, зокрема і кошти та золото здобуті внаслідок злочинної діяльності, є предметом вчинення кримінального правопорушення або мають відношення до нього.
Таким чином, твердження прокурора, що у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування. Також, слідчий суддя звертає увагу, що мета з якою звернувся прокурор, а саме збереження речових доказів, є необґрунтованою та посилання на конфіскацію майна є передчасним.
Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12