печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57697/24-к
10 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
поручителя - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 16.01.2024 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
09.12.2024 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 16.01.2024 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 16.01.2024 за підозрами: ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України.
15.10.2024 о 06 год. 33 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
Слідчий вказує, що на теперішній час у кримінальному провадженні тривають слідчі (розшукові), процесуальні дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування і звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:провести тимчасові доступи до документів, що перебувають у володінні операторів стільникового зв?язку ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл», стосовно з'єднань осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у цьому провадженні;після отримання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл», здійснити аналіз здобутих відомостей;провести огляд речей та документів, вилучених у ході виконання обшуків (огляд речей та документів займає значний час, оскільки під час проведення досудового розслідування проведено понад 40 обшуків, в ході яких вилучено велику кількість мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, флешнакопичувачів, банківських карток, документів, чорнових записів тощо, що потребує детального огляду та аналізу);долучити до матеріалів кримінального провадження висновки попередньо призначених судових експертиз матеріалів речовин та виробів, судових комп'ютерно-технічних експертиз, судових балістичних експертиз, судових молекулярно-генетичних експертиз, судових портретознавчих експертизи, судових вибухо-технічних експертиз (на теперішній час експертними установами виконуються понад 40 судових експертиз, при цьому додатково потребують призначення ще понад 60 експертних досліджень за різними напрямками, в тому числі комплексних, виконання яких потребує значного часу);за результатами отриманих судових експертиз визначитись із необхідністю проведення додаткових чи повторних експертних досліджень;провести огляд об'єктів дослідження після проведення судових експертиз;розсекретити в повному обсязі та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання щодо надання дозволу на їх проведення, ухвали слідчого судді, винесені за результатами розгляду вказаних клопотань, постанови прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідні доручення оперативному підрозділу; провести слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення інших осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, які на даний час не встановлені;за результатами опрацювання результатів негласних слідчих (розшукових) дій та матеріалів, отриманих від операторів та провайдерів транспортних телекомунікаційних мереж, додатково допитати підозрюваних у кримінальному провадженні та інших свідків;повідомити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні з урахуванням отриманих висновків експертів за результатами здійснених досліджень;перевірити підозрюваних на причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень, інформацію щодо яких здобуто в ході досудового розслідування кримінального провадження;за результатами виконання відповідних судових експертиз повідомити підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень у зв'язку зі встановленням фактів їх причетності до скоєння інших злочинів;провести інші необхідні слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії, у яких виникне необхідність.
Проведення зазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій мають суттєве значення для судового розгляду даного кримінального провадження, вирішення кваліфікації дій кожного з підозрюваних та на повноту досудового розслідування і судового розгляду.
Так, провести зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, тобто до 13.12.2024, неможливо у зв'язку із характером вчинених кримінальних правопорушень, специфікою розслідування даного роду злочинів, значними обсягами матеріалів кримінального провадження, перевіркою підозрюваних на причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, великою кількістю попередньо призначених судових експертиз, виконання яких триває та у подальшому вплине на остаточну кваліфікацію дій підозрюваних, а також у зв'язку із іншими об'єктивними обставинами, які перешкоджали завершити досудове розслідування у зазначений строк.
Слідчий зазначає, що на даний час ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, не зменшились та продовжують існувати.
На даний час існує сукупність підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у тому числі у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі злочинної організації, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Також, враховуючи сталість злочинної організації і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, підозрюваний перебуваючи на волі зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
- існують ризики, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників злочинної організації, всіх епізодів вчинення злочинною організацією злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння особливо тяжких злочинів підозрюваний, входячи до складу злочинної організації, може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування. Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших учасників злочинної організації, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином;
- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. На теперішній час всіх членів злочинної організації не встановлено, у зв'язку з чим існують ризики вчинення такими особами за вказівкою підозрюваного протиправних дій по відношенню до учасників кримінального провадження.
- існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут прекурсорів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток.
Відтак, фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваному свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Також на користь зазначених вище ризиків вказує і той факт, що злочини, які інкримінуються підозрюваному вчинені у складі злочинної організації, що в свою чергу свідчить про те, що усі члени цієї організації були обізнані з можливими наслідками, у випадку викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжували вчиняти злочини у сфері обігу прекурсорів та психотропних речовин, здійснюючи їх зухвало з порушенням нормальної життєдіяльності громадського суспільства, у тому числі у денну пору доби.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необгрунтованою, доказів вини підозрюваного немає, ризики нічим не підтвердженні.
З врахуванням зазначеного, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вважає вручену 15.10.2024 ОСОБА_16 підозру необґрунтованою, оскільки обставини, викладені в ній, є суперечливими та не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Окрім цього, захисник зазначила, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, взагалі є необґрунтованими.
Захисник вказує, що саме посилання на тяжкість покаранення, є неправомірним.
Також, стороною обвинувачення не було надано жодного належного доказу, який би засвідчив або надав би підстави вважати, що дана особа бажає переховуватися від правоохоронних органів та суду, а тому, на думку захисту, є лише домислами органу досудового розслідування, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, одружений, має двох малолітніх дітей, постійне місце роботи та проживання, утримує сім'ю, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
Відтак, дані обставини, на думку захисту, чітко характеризують особу ОСОБА_17 і в силу ч. 1 ст. 178 КПК України мають бути взяті до уваги та враховані судом при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу та свідчать про відсутність обставин реального характеру загрози втечі підозрюваного ОСОБА_18 .
Окрім цього, матеріали досудового розслідування кримінального провадження свідчать, що всі речові докази вже вилучені та перебувають у володінні органу досудового розслідування, а тому стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів реального існування ризику знищити чи спотворити докази.
Також, відсутність ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, у кримінальному провадженні відсутні будь-які свідки, які вказують на причетність ОСОБА_17 до інкримінованих злочинів, а, відтак, і відсутній вказаний ризик.
Така ж позиція щодо відсутності доказів стосується ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З врахуванням зазначеного, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свох захисників.
В судовому засіданні ОСОБА_7 подав заяву про взяття на особиту поруку ОСОБА_6 .
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судомим розглядом встановлено, що 15.10.2024 повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.10.2024 о 06 год. 33 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
16.10.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.12.2024, без права внесення застави.
25.11.2024 постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000050 продовжено до 3 місяців, тобто до 15.01.2025.
Під час досудового розслідування встановлені обставини, які можуть вказувати на причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:протоколом огляду інформації, яка вилучена в ТОВ «Нова пошта» від 23.09.2024, відповідно якої міститься відео фіксація поштових відправок/отримання, ТТН, фігурантами кримінального провадження; протоколом про результати проведення негласної (розшукової) дії, а саме візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_6 , від 04.09.2024 за №5352/40-2024;протоколом про результати проведення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж щодо ОСОБА_9 від 21.08.2024 за № 5026/40-2024;протоколом про результати проведення негласної (розшукової) дії, а саме візуального спостереження за особою ОСОБА_10 , від 11.09.2024 за №5491/40-2024;протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляду і виїмки кореспонденції (з наступним відбором зразків речовин, які пересилалися 07.05.2024) від 11.05.2024 відносно ОСОБА_10 за № 3127/40-2024;висновком експерта №СЕ-19-24/40381НЗПРАП від 24.06.2024 відповідно до якого вилучені речовини є прекурсорами, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлено заходи контролю: 2 бром-1-(4-метилфеніл) пропан-1-он, масою 8,1590 г. фенілнітропропен, масою 6,9932 г. Та вилучена речовина є особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - альфа-бромвалерофенон, масою 8,2849 г.; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляду і виїмки кореспонденції (з наступним відбором зразків речовин, які пересилалися 07.05.2024) від 11.05.2024 відносно ОСОБА_6 за № 3128/40-2024; висновком експерта №СЕ-19-24/40389-НЗПРАП від 11.06.2024, відповідно до якого вилучена речовина є прекурсором, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлено заходи контролю - фенілнітропропен, масою 7,0852 г, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_6 .
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідним та достатнім для продовження строку відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, суд, аналізуючи доводи сторони обвинувачення, дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою. Проте, наявні у матеріалах клопотання та дослідженні у судовому засіданні докази не доводять, що існує обґрунтованість підозри такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом продовження щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Важливим елементом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є встановлення наявності ризиків, які не зменшелись та які продовжують існувати.
Так, слідчий посилаючись на те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, в певній мірі є обгрунтованим, однак зазначене не свідчить, що такий ризик станом на день розгляду справи є наявним, оскільки сформований на позиції тяжкості покарання.
Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, а тому в певній мірі він є наявним, однак сторона обвинувачення не дала доказів того, що останній вчиняв дії, які б свічили, про намагається уникнути слідства.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що доводи сторони захисту в певній мірі є обгрунтованими, оскільки на даній стадії вже вилучено речі та документи, однак слічий суддя не може повністю виключити такий ризик, так як досудове розслідування триває, слідством ще не вчинено всі процесуальні та слідчі дії.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що оскільки процес допиту свідків ще триває, не всіх осіб встановлено, то такий ризик ризик залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з цим, що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, а саме, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, то слідчий суддя не приймає зазначене до уваги, з огляду на те, що такі посилання мають досить формальне обґрунтування.
Відтак, при розгляді клопотання встановлено, що вищенаведені у клопотанні слідчого ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який є винятковим, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Фактично ці ризики, за переконанням слідчого судді, мають мінімізований ступінь їх здійснення, а слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели обставин, які свідчать про недостатність застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання вказаним ризикам.
Відтак, на думку слідчого судді, доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності ризиків є частково обґрунтованими.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про продоження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання слідчого не підлягає задоволенню.
Разом з цим, з урахунням обставин кримінального провадження, особи підозрюваного, тяжкості покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винним у зазначених кримінальних правопорушеннях, слідчий суддя вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобоовго домашнього арешту із забороною залишати місце проживання підозрюваного, з одночаним покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможуть забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків з урахуванням вказаних обставин, а саме: не відлучатися з Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з підозрюваними і свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження, перелік яких має визначити прокурор та довести до відома підозрюваного; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Таким чином, з врахуванням зазначеного, саме цілодобовий домашній арешт, як запобіжний захід, на думку слідчого судді, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Щодо заяви ОСОБА_7 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що такий захід не забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а тому відмовляє в задоволенні заяви.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024000000000050 від 16.01.2024 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_7 про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62024000000000050 від 16.01.2024, а саме: до 07.02.2025 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з підозрюваними і свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження, перелік яких має визначити прокурор та довести до відома підозрюваного;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Звільнити негайно підозрюваного ОСОБА_6 з під-варти в залі суду.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_6 до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_19