Справа №567/1628/24
Провадження №2/567/543/24
20 грудня 2024 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звернулась ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та вказує, що за судовим наказом Острозького районного суду Рівненської області від 04.07.2023 по цивільній справі за її заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ухвалено стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що відповідач аліменти не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по їх сплаті за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 у розмірі 43748,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах.
Посилаючись на ст.196 СК України, вказує, що розмір пені становить 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення та складає 100907,56 грн., просить стягнути на свою користь пеню за несплату аліментів в розмірі загальної заборгованості по сплаті аліментів за цей період - 43748,75 грн.
Ухвалою суду від 11.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до свідоцтва про народження №22316123-002 судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З судового наказу Острозького районного суду Рівненської області від 04.07.2023 по справі №567/1189/23 вбачається, що за результатами розгляду цієї справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, судом вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини доходу ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
11.09.2024 головним державним виконавцем Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дитини, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання дитини за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 становила 43748,75 грн.
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем не сплачувались, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості по аліментах як належний доказ по справі, оскільки він не викликає сумніву у суду та не спростований відповідачем по справі.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, то у ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Водночас, щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.04.2019 по справі №333/6020/16-ц вказала, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів потрібно з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Позивачкою надано розрахунок пені, що виникла з вини відповідача у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку позивачки, заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 становить 43748,75 грн.
Позивач просить стягнути неустойку за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 включно та даний період включено в розрахунок заборгованості, наданий державним виконавцем.
Згідно виконаного позивачкою розрахунку розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів, за цей період розмір пені складає 100907,56 грн.
Суд погоджується з наданим розрахунком пені, як такий що виконаний відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 по справі №333/6020/16-ц.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підтверджується письмовим розрахунком заборгованості, складеними державним виконавцем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання малолітньої дитини, покладених на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів у зв'язку з цим не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.
Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину, та вирішує даний спір відповідно до ст.13 ЦПК України - в межах позовних вимог позивачки.
Водночас, вирішуючи спір, суд виходить з того, що подання відповідачем двох квитанцій від 19.11.2024 та 16.12.2024 про перерахування від ОСОБА_4 на рахунок Острозького ВДВС аліментів від ОСОБА_2 не вказує на відсутність на даний час спору з приводу стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки відомості у цих квитанціях про призначення платежів не вказують на сплату пені, а зазначені як сплата аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги в частині стягнення неустойки за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.
На підставі ст.180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 27.06.2023 по 31.08.2024 у розмірі 43748 грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.