Справа № 545/1147/24
Провадження № 2/545/1134/24
17.12.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Потетія А.Г.,
з участю секретаря Мамишевої А.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції, Виконавчий комітет Шевченківської районної ради м. Полтави, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,-
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що між нею та відповідачем були фактичні інтимні відносини без реєстрації шлюбу. В наслідок відносин народилася дитина, яку наразі відповідач не визнає та заперечує своє батьківство. Оскільки відповідач не визнає батьківство, ухиляється від спілкування, позивач змушена звертатися до суду з даним позовом.
Позивач заявлені вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити, про що надала відповідну заяву.
Представник позивача адвокат Кормушин В.О. до суду не з'явився, з невідомих причин, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик до суду.
Представник відповідача адвокат Лаврентьєв Ю.Г. до суду не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він зайнятий в іншому процесі, проте доказів в підтвердження зазначеного факту не надав.
Зважаючи на те що аналогічні клопотання представником Лаврентьєвим Ю.Г. подавалися неодноразово, адвокат до суду так і не з'явився, а також приймаючи до уваги той факт, що 24.04.2024 року був поданий відзив на позовну заяву в якому останній виклав правову позицію відповідача щодо позову, суд вважає такі дії адвоката як зловживання процесуальними правами направленими на затягуванням розгляду справи.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, згідно відзиву, поданого представником відповідача, Логвиненко В.В. з травня 2023 року вона перебувала у фактичних відносинах з ОСОБА_2 , зважаючи на життєві обставини з відповідачем разом вони не проживали, їхні стосунки будувались без реєстрації шлюбу, зустрічалися позивач та відповідач дуже часто в період травня 2023 року по липень 2023 року, відповідач був ініціатором зустрічей та продовженням стосунків між ним та позивачкою,а коли позивачка дізналася про свою вагітність та згодом повідомила про це відповідачу, відповідач не повідомив нічого конкретного з цього приводу та повідомив позивачці, що у вагітності винна тільки вона і він не має ніякого відношення до її вагітності, що це дитина не його,нібито, наголошував на тому, щоб позивачка вбила ненароджену дитину, схиляв її до таких дій шляхом аборту або медикаментозного аборту, також, що вона намагалася дізнатись інформацію щодо групи крові відповідача і відповідач повідомив інформацію про свій Резус-фактор (Rh) позивачці про свій Резус-фактор (Rh). В обґрунтування вказаних обставин, позивачка посилається на переписку з відповідачем по меседжеру “Телеграм», копії скріншотів якої надала, як в додатках до заявленого позову від 12.03.2024 року.
Обставини, що покладені в обґрунтування позову та доводи позивачки наведені у ньому такими, що не є доведеними, не відповідають дійсності та є надуманими.
Так, доводи позову про те,що позивач та відповідач зустрічалися «дуже часто» в період травня 2023 по липень 2023 року є необґрунтованими й недоведеними.
Відповідач ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 контракту з Міністерством оборони України про проходження громадянином України військової служби у Збройних силах України від 15.05.2023 року бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У зв'язку з цим відповідач і не міг зустрічатись з відповідачкою в період з травня 2023 по липень 2023 року і її твердження про це у позовній заяві є вигаданими.
Що стосується переписки з позивачкою по меседжеру “Телеграм», то така, з огляду на її зміст, не доводить вказані обставини,а є звичайною перепискою молодих людей у соціальній мережі, що свідчить про їх спілкування та не доводить фактичних відносин між ними, в тому числі не доводить і стосунків у вигляді шлюбу без реєстрації,будування відносин тощо.
Крім того, з вказаної переписки не вбачається, що між відповідачем та позивачкою були фізіологічні стосунки, що могли б призвести до її вагітності та народження дитини, а у своїх повідомленнях відповідач не вказував, що мав відношення до її вагітності, симптоми якої «нудота, підвищення температури» позивачка вказала у своїх повідомленнях вже на 6 день (17 травня 2023 року) ; моменту початку переписки (11 травня 2023 року ), що не є можливим.
Отже, відповідач ОСОБА_2 не мав з відповідачкою фактичних відносин, зокрема і відносин без реєстрації шлюбу, він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не має ніякого відношення до вагітності її матері - позивачки ОСОБА_1 внаслідок якої народилась донька.
Також, є такими, що не доводять обставини наведені у позові і її твердження те, що позивачка намагалася дізнатись інформацію щодо групи крові відповідача і відповідач повідомив інформацію про свій Резус-фактор (Rh) позивачці про свій Резус-фактор (Rh).
Доводи про це суперечать її твердженням, що “зустрічалися позивач та відповідач дуже часто в період з травня 2023 по липень 2023 року“ .
Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому інформація про його групу крові міститься на його військовій формі, що доводить ту обставину, що позивачка, яка була військовим медиком, взагалі не бачила позивача, оскільки не була обізнана з цією інформацією.
Вважає, що вказана переписка з самого її початку, а саме з 11 травня 2023 року та до 18 липня 2023 року здійснювалася позивачкою штучно з метою створення доказів визнання батьком майбутньої тини саме відповідача ОСОБА_2 про що, також, свідчить і те, що інформацію про вислови відповідача вона подає у формі монологу, де вказує, що повідомляє відповідач.
Посилання позивачки в обґрунтування заявленого до суду позову на дописи з позивачем по меседжеру “Телеграм» не доводять тих обставин, що відповідач мав з відповідачки фізіологічні стосунки та не доводить, що він є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказана копія скріншоту переписки з меседжеру Телеграм» є недостовірним, неналежним доказом та недостатнім доказом, а отже і не доводить обставин наведених нею у позові.
Що стосується посилання позивачки на розмови її матері з відповідачем, то такі вважає безпідставними, оскільки факт таких не може доводити особа зацікавлена у вирішенні спору у цивільній справі, зокрема, маги позивачки заходиться з нею у споріднених відносинах, проживає з нею однією сім'єю, що викликає розумний сумнів у їх об'єктивності та неупередженості.
У зв'язку з наведеним, вважає, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів для визнання відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачкою ОСОБА_1 не дотримано загальне правило встановлене статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а отже у цивільній справі відсутні докази для прийняття судового рішення про задоволення її позову до ОСОБА_2
На підставі зазначеного, просив відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив наступне.
Як зазначає представник відповідача - адвокат Лаврентьєв Юрій у своєму відзиві "в обґрунтування обставин позивачка посилається на переписку з відповідачем по месенджеру" Телеграм", копії скріншотів якої надала, як докази в додатках до заявленого позову від 12.03.2024 року".
Вказує, що спілкування сторін у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувалось у месенджері " Instagram". Скріншоти зі спільних переписок з цієї соціальної мережі (вони і долучались до позовної заяви).
Зі скріншоту, який долучений до позовної заяви ( у відсканованих документах суду сторінка за № 15) вбачається, що 11 травня ОСОБА_5 з особистої сторінки " Instagram" написав в особисті повідомлення - ОСОБА_1 . Так почалось їх спілкування, яке і продовжувалось протягом травня 2023 по липень 2023. На підтвердження цього у інших скріншотах відстежуються дати та сенс, формат і спосіб спілкування сторін.
Також представник відповідача намагається довести, що відповідач - ОСОБА_5 бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України на підставі копії контракту, яку сторона відповідача долучає до матеріалів справи.
Однак доказу, що військова частина НОМЕР_1 в якій проходить військову службу Відповідач є у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та наказ по особовому складу не надано суду та сторонам.
Інформацію про перебування на службі у ЗСУ відповідача позивачка не спростовує.
Разом з цим позивачка також є військовослужбовцем, яка станом на зараз перебуває у відпустці.
Зі скріншоту (у відсканованих документах суду сторінка за № 16) вбачається, що Відповідач був обізнаний про те, що ОСОБА_1 є бойовим медиком.
Також додають скріншот там де відповідач пропонує позивачці посаду бойового медика. Тому зазначене представником відповідача не є достатнім доказом на те, що сторони не мали змоги бачитись та проводити спільно час у зв'язку із проходженням військової служби у ЗСУ. Також додаю скріншот з переписки сторін, де відповідач купує квиток позивачці у застосунку " ВІаВІасаг" для особистої зустрічі та зі змісту переписки (у відсканованих документах суду сторінка за № 17 ) вбачається, що відповідач очікує позивачку і просить його повідомити про її прибуття у місто Краматорськ.
Тому, як пише представник відповідача у своєму відзиві і визнає, що відповідач дійсно мав переписку та спілкування з позивачкою і з огляду на її зміст, визнає її звичайною перепискою молодих людей у соціальній мережі , що свідчить про їх спілкування. Однак формат їх спілкування у переписці, як раз таки і свідчить про стосунки інтимного характеру. Крім того, поза спілкуванням у месендженрі соцмережі «Instagram», а не « Телеграм» як зазначає сторона відповідача у сторін відбувалось живе та особисте спілкування.
В якому вони обговорювали свої стосунки та їх спільне особисте життя. (в тому числі і інтимне).
Зауважує, що у позовній заяві позивачка не стверджує факт про відносини з відповідачем у вигляді шлюбу без реєстрації також зазначає, що вони не проживали разом. На ствердження представника відповідача, що переписка не містить повідомлень, що підтверджують фізіологічні стосунки, що могли призвести до її вагітності хочу зауважити, що особиста переписка і спілкування сторін є не єдиним способом спілкування та стосунків.
Сторони особисто бачились та проводили час разом. Ствердження сторони відповідача, що відповідач - ОСОБА_2 не є біологічним батьком спільної дитини з ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є абстрактним та недоведеним.
Твердження стороною відповідача, що позивачкою штучно створювалась переписка з самого її початку , а саме з 11 травня по липень 2023 з метою створення доказів визнання батьком майбутньої дитини саме відповідача ОСОБА_2 , про що також на думку сторони відповідача свідчить те, що інформацію про вислови відповідача позивачка подає у формі монологу, де вказує, що повідомляє відповідач не логічні та не мають сенсу.
Позивач категорично з цим не погоджується, адже у позивачки на меті довести факт батьківства за допомогою ДНК тесту, що буде безспірним доказом у батьківстві або його спростуванні відповідача. На думку ОСОБА_1 не логічною є підстава звертатись до суду про встановлення батьківства із проханням проведення експертизи ДНК, якщо ОСОБА_5 не є біологічним батьком.
Разом з тим, у сторони позивача є відео фіксація особистої розмови матері позивачки та відповідача, де йому повідомляють, щодо оформлення свідоцтва про народження дитини та визнання відповідачем себе, як батька новонародженої дитини. На що відповідач повідомив, що це останнє, що його цікавить і те, що він ніякого відношення до цього не має і ніяким чином його не обходить. На це відповідачу було повідомлено, що Позивач в такому випадку буде змушена звернутися до суду та в судовому порядку визнавати відповідача - ОСОБА_2 - біологічним батьком новонародженої - ОСОБА_3 та щодо внесення змін до актового запису про народження дитини із проведення ДНК тесту.
Для спростування будь яких сумнівів у батьківстві ОСОБА_2 позивачка у позовній заяві зазначає, що вона готова пройти експертизу.
Сторона відповідача намагається зупинити провадження у справі. Причинам цього є те, що Відповідач знає, що є біологічним батьком дитини та свідомо ухиляється від проходження ДНК тесту.
На думку позивачки, було б логічно пройти сторонам тест ДНК та підтвердити або спростувати питання батьківська ОСОБА_4 новонародженої ОСОБА_3 та раз і назавжди закрити це питання.
З огляду на вищевказане вважає, що доводи сторони відповідача про причини неявки останнього є абстрактною, без пояснення як це впливає на можливість прибути до експертної установи, а отже, такі причини не можуть бути поважними.
Відповідач не зацікавлений у якнайшвидшому вирішення справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами дитини.
Вищевказана правова позиція знайшла своє відображення в існуючій судовій практиці, так пропонується звернути увагу на висновок, який міститься в Постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, справа № 332/2901/15.
Особа, яка записана батьком дитини, відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України регламентовано, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Частиною 4 ст. 77 ЦПК України Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною 4 ст. 103 ЦПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом після задоволення клопотання сторони про призначення експертизи.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта, про що вказано в ч. 6 ст. 103 ЦПК України. Згідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження.
Згідно роз'яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року по справі № 478/690/18, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної)
експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно з ч. 4 ст. 103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
У відповідності до положень ч. ч. 3-6 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у кримінальних і цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Зрізане волосся, сеча і піт не придатні для дослідження даним методом, оскільки вони не містять клітин з ядерної ДНК.
Для визначення батьківства обов'язковою є присутність особи, яка записана батьком і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
Як вбачається з положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ,ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення експертизи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження по справі зупиняється на час проведення експертизи. Частиною І статті 109 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи, що для вирішення справи потрібні спеціальні знання, з метою повного та всебічного розгляду справи, сторона позивача вважає за необхідне звернутися до суду з проханням/клопотанням призначити судово-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Полтавського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: 36004 м. Полтава, провулок Рибальський, 8.
На підставі вищевикладеного позивач не погоджується з такими доводами відповідача.
Також позивач не погоджується з обставинами викладеними у відзиві та правовою оцінкою обставин викладених в ньому. Зважаючи на це, позивач вважає за необхідне надати відповідь на відзив.
У зв'язку з вище викладеним, просить не брати до уваги відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Оскільки сторони скористалися своїми правами та подали до суду на їх думку усі належні докази, надали відзив та відповідь на відзив, суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу на підставі наявних доказів у справі за відсутності сторін в загальному порядку.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , і в актовому записі про народження №99 від 23.02.2024 року, зробленому Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, батьком дитини було записано ОСОБА_6 , зі слів матері, матір'ю ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, з травня 2023 року вона перебувала у фактичних відносинах з відповідачем - ОСОБА_2 . Зважаючи на життєві обставини з відповідачем разом вони не проживали, їхні стосунки будувались без реєстрації шлюбу. Зустрічалися позивач та відповідач дуже часто в період травня 2023 по липень 2023. Відповідач був ініціатором зустрічей та продовженням стосунків між ним на позивачкою.
Коли позивач дізналася про свою вагітність, згодом повідомила про це відповідачу, відповідач не повідомив нічого конкретного з цього приводу. Позивач та відповідач періодично зустрічалися, спілкувались і мали стосунки. На питання позивача щодо серйозності стосунків та їх подальшого спільного майбутнього відповідач повідомив, що ці стосунки для нього серйозні та він все усвідомлює щодо наслідків їх спільно проведеного часу разом. Відповідач своїми словами про серйозність їх стосунків, дав Позивачці надію на спільне майбутнє як родини.
Через деякий час відповідач у своїй поведінці змінився, почав ображати позивачку та повідомив, що у вагітності винна тільки вона і він не має ніякого відношення до її вагітності. Що це дитина не його.
Згодом після цієї розмови відповідач перестав виходити на зв'язок та заблокував Позивачку в усіх соцмережах та у мобільному телефоні.
Позивачка намагалась неодноразово вийти на зв'язок з відповідачем для повідомлення йому, щодо її стану та як протікає вагітність, а також для того, щоб дізнатися інформацію щодо групи крові відповідача та Резус-фактор (Rh). Ця інформація потрібна була для вчинення лікування та покращення стану матері ( позивачки) та її ще ненародженої дитини. Відповідач повідомив цю інформацію Позивачці, після цього знову заблокував у месенджері. Згодом відповідач вийшов знову на зв'язок та цікавився навіщо Позивачці інформація щодо групи крові Відповідача та продовжував морально тиснути на Позивачку, повідомивши, що його думка з цього питання не змінилась та він наполягає на переривання вагітності. Мотивував це тим, що позивачка таким чином намагається ухилитися від проходження військової служби та покинути гарячі точки військового зіткнення. Позивач є військовослужбовцем (бойовий медик) і станом на день звернення до суду перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Також траплялись випадки безпідставних ревнощів та агресії. Відповідач не дозволяв спілкуватися з іншими чоловіками. Якщо все ж таке траплялось маніпулював почуттями позивачки та морально тиснув, міг не виходити на зв'язок тижнями.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась дитина ОСОБА_3 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Після пологів мама Позивачки зателефонувала Відповідачу і повідомила про народження донечки, а також те, що йому відправлять фото новонародженої дитини.
Через деякий час Позивачка звернулась через свою матір до Відповідача у телефонній розмові щодо оформлення свідоцтва про народження дитини та визнання Відповідачем себе, як батька новонародженої дитини. На що Відповідач повідомив, що це останнє, що його цікавить і те, що він ніякого відношення до цього не має і ніяким чином
його не обходить. На це Відповідачу було повідомлено, що Позивач в такому випадку буде змушена звернутися до суду та в судовому порядку визнавати Відповідача - ОСОБА_2 - біологічним батьком новонародженої - ОСОБА_3 та щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.
На сьогоднішній день сторони стосунків та спілкування не підтримують.
Так, судом з наданої позивачем переписки встановлено, що сторони спілкувалися та зустрічалися, про що свідчить текст повідомлень.
Факт знайомства і переписки сторонами визнається, а отже не потребує доказуванню, проте відповідачем не визнається факт зустрічей з позивачкою, хоча з тексту повідомлень вбачається протилежне, зустріч відбулася (як вбачається з повідомлення від 16.05.2023 року о 10:53).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнано за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вказує, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
За загальним правилом саме висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Водночас, згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як вбачається із матеріалів справи, судом призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача, однак відповідач не з'явився для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення та свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у даній справі.
Таким чином, розцінивши нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи як ухилення від участі в проведенні експертних дій, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для констатації того факту, що саме ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини, оскільки такі дії ОСОБА_2 свідчать про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача.
Окрім того відповідачем та його представником не надано доказів неможливості прибути відповідачу до експертної установи в дні на які було заплановано відібрання біологічних зразків а також доказів неможливості відібрання таких зразків у відповідача в іншій медичній установі та надання їх до експертної установи для можливості проведення експертного дослідження.
Як було установлено судом, матеріали даної справи, зокрема, зміст листування сторін за допомогою електронних засобів комунікації між сторонамиза період 2023р., який сторонами не оспорювався та визнавався під час розгляду цього спору, дійсно свідчать про те, що позивач з моментів вагітності зазначала, що саме відповідач є біологічний батьком дитини.
Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., дану суму судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у місті Київ (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2024 за № 99).
Зобов'язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Києві (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2024 за № 99), зазначивши в графі «Батько» дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище « ОСОБА_7 » на прізвище « ОСОБА_8 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір сплачений нею при зверненні до суду в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. Г. Потетій