Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
11.12.2024м. ХарківСправа № 922/3207/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Фозекош Михайла Васильовича, Закарпатська область, Хустський район, село Іза
до Фізичної особи-підприємця Коденця Сергія Олександровича, м.Харків
про стягнення коштів 753 226,15 грн
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Фозекош Михайло Васильович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Коденця Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у розмірі 753 226, 15 грн. за непоставлений оплачений товар.
Позов обгрунтовано сплатою позивачем на розрахунковий рахунок відповідача згідно рахунку №34019 від 16.02.2024 суми у розмірі 1 126 000,00 грн. за поставку товару, який так і не було поставлено. З огляду на те, що відповідачем частково було повернуто сплачені за товар кошти у загальній сумі 405 000,00 грн., заборгованість останнього за оплачений та непоставлений товар складає 753 226,15 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2024 позову заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів cплати судового збору у розмірі 9038,71 грн.
16.09.2024 позивачем разом з заявою (вх.№23355) усунено недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 16.09.2024.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2024 відкрито провадження у справі № 922/3207/24; справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.10.2024 о 10:00.
Внаслідок ворожого обстрілу о 21:00 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв'язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о 10:00 не відбулось.
Ухвалою від 05.11.2024 сторони в порядку ст.120-121 ГПК України судом повідомлялись про призначення судового засідання по справі на 20.11.2024 о 09:45.
Протокольною ухвалою від 20.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2024 о 09:45.
09.11.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх.№30942), в якому вказує, що на цей час копії позовної заяви з додатками не отримував, у зв'язку із чим просить надіслати йому копію позовної заяви з додатками.
Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2024 на відеозв'язок не вийшов через наявні у представника недоліки звукового пристрою.
Відповідач у судове засідання не з'явився,про причину неявки суд не повідомив.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копія ухвали від 20.11.2024 була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Протокольною ухвалою від 11.12.2024 у клопотанні відповідача про надіслання копії позовної з додатками відмолено з наступних підстав.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Комплексний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що ч. 1 ст. 172 ГПК України встановлено обов'язок позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою позовною заявою та всіма додатками, яка додані позивачем до даної заяви по суті справи.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позовна заява з додатками була направлена позивачем на адресу реєстрації відповідача - 62414, Харківська обл., Харківський р-н, село Липці, провулок Селянський, буд.4,що підтверджується доданим до позовної заяви листом з описом вкладення від 11.09.2024 та фіскальним чеком "Укрпошта".
Таким чином неотримання відповідачем позовної заяви з додатками, в цьому випадку, зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між Фізичною особою-підприємцем Фозекош Михайлом Васильовичем (Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Коденцем Сергієм Олександровичем було досягнуто усної домовленості про поставку товару, а саме: Квадрокоптер DJI Mavic 3T у кількості 6(шість) одиниць загальною вартістю 1 146 000,00 грн.
Відповідачем було надіслано Позивачу рахунок №34019 від 16.02.2024 , згідно з яким сторонами було погоджено кількість, найменування та ціна товару: Квадрокоптер DJI Mavic 3T, кількість 6 шт. на загальну вартість 1 146 000,00 грн.
Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача згідно рахунку №34019 від 16.02.2024 року грошові кошти у розмірі 1 126 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 16.02.2024.
Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.
Як зазначає позивач, 29.02.2024 через мобільний додаток Viber ним було направлено Відповідачу Претензію за вих.№20/02 від 29.02.2024 р про сплату боргу за непоставлений товар на суму 1 126 000 грн. у строк до 01.03.2024 року.
Втім, сплачені кошти за товар були повернені Позивачу частково, а саме - у розмірі 405 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 28 від 05.03.2024 на суму 190 000,00 грн., №@2PL517251 від 09.03.2024 на суму 65 000,00 грн., №30 від 15.03.2024 на суму 50 000,00 грн., № 33 від 18.03.2024 на суму 100 000,00 грн.
Таким чином, залишок боргу за сплачений та непоставлений товар складає 721 000, 00 грн.
09.08.2024 Позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№11/08 щодо повернення суми боргу за непоставлений товар у розмірі 721 000,00 грн у строк до 16.08.2024.Відповідно до відомостей, що містяться у публічному доступі на офіційному сайті АТ "Укрпошта" Вказана претензія (відправлення 9040004144745) повернулась за зворотною адресою з причини -«відсутність адресата за вказаною адресою».
Позов ґрунтується на тому, що відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару та не повернув решту суми сплаченої позивачем за нього у розмірі 721 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 721 000,00 грн.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За приписами ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Згідно положень ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
У відповідності до ч.ч. 1, 5,6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеному порядку, в результаті чого виникли правовідносини щодо поставки товару, у яких відповідач, надавши позивачеві рахунок №34019 від 16.02.2024 на суму 1 146 000 грн., виступив у якості продавця, а позивач, оплативши зазначений рахунок відповідно до платіжних інструкцій № 28 від 05.03.2024 на суму 190 000,00 грн., №@2PL517251 від 09.03.2024 на суму 65 000,00 грн., №30 від 15.03.2024 на суму 50 000,00 грн., № 33 від 18.03.2024, виступив у ролі покупця, вчинивши конклюдентну дію з оплати запропонованого відповідачем товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.
Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Проте, відповідачем поставка товару не була здійснена, як і не було повернено у повному обсязі сплачені за товар грошові кошти.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 721 000,00 грн. як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензіями за вих.№20/02 від 29.02.2024, вих.№11/08 від 09.08.2024 щодо повернення сплачених грошових коштів за непоставлений товар.
Доказів задоволення відповідачем зазначених вимог та повернення грошових коштів позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на суму 721 000,00 грн., суду не надано.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 721 000,00 грн. за оплачений та непоставлений товар є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як було зазначено вище, 29.02.2024 Позивачем було направлено Відповідачу Претензію за вих.№20/02 від 29.02.2024 р про сплату боргу за непоставлений товар на суму 1 126 000 грн. у строк до 01.03.2024 року.
Відповідачем здійснено часткове повернення сплачених за товар коштів на загальну суму 405 000,00 грн. за платіжними інструкціями № 28 від 05.03.2024 на суму 190 000,00 грн., №@2PL517251 від 09.03.2024 на суму 65 000,00 грн., №30 від 15.03.2024 на суму 50 000,00 грн., № 33 від 18.03.2024 на суму 100 000,00 грн.
Враховуючи те, що останнє погашення заборгованості Відповідачем було здійснено 18.03.2024,у зв'язку з простроченням повернення попередньої оплати на суму 721 000,00 грн. позивачем заявлено вимоги про стягнення 10 460,41 грн. 3% річних за період з 19.03.2021 по 11.09.2024 та 21 765,74 грн інфляційних втрат за період з 19.03.2021 по 11.09.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19, згідно з якою стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, та при стягненні цієї суми підлягає застосуванню частина 2 статті 625 цього Кодексу щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірними. У зв'язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 21 765,74 грн. та 3% річних в сумі 10 460,41грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коденця Сергія Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фозекош Михайла Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 721 000 грн. 00 коп. заборгованості за оплачений та непоставлений товар, 10 460 грн. 41 коп. 3% річних, 21 765 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 9038 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "19" грудня 2024 р.
Суддя С.Ч. Жельне