про повернення позовної заяви
20 грудня 2024 року м. Тернопільсправа № 921/558/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши скаргу б/н (вх. №9703) від 17.12.2024 на дії державного виконавця
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради
про стягнення 25 488 983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3 % річних у розмірі 606 707,65 грн, 3 445 751,55 грн інфляційних втрат
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2024 були задоволені позовні вимоги та стягнуто з КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради на користь АТ "Укртрансгаз" 25 488 983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3% річних у розмірі 606 707, 65 грн, інфляційних втрат у сумі 3 445 751,55 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 443 121, 65 грн . На виконання цього рішення судом було видано 05.08.2024 наказ.
Через систему "Електронний суд" 18.12.2024 від Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради поступила скарга б/н (вх. №9703) від 17.12.2024 на неправомірні дії державного виконавця щодо винесення постанов від 12.12.2024 про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору. В даній скарзі зазначено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. винесено незаконну постанову від 12.12.2024 про стягнення виконавчого збору, оскільки враховуючи норми п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" в рамках виконавчого провадження №76772666 виконавчий збір стягненню не підлягає. Також в рамках ВП № 76772666 12.12.2024 винесено постанову про арешт коштів боржника (КП "ТМТКЕ") у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 32983271,11 грн. З огляду на те, що в даному виконавчому провадженні виконавчий збір стягненню не підлягає, арешт мав би бути накладений в сумі 29984814,65 грн, тобто за мінусом суми виконавчого збору. Таким чином, в зв'язку з тим, що всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладений на більшу суму, від тої, що підлягає стягненню, постанова про арешт коштів боржника, винесена 12.12.2024 у виконавчому провадженні № 7677266, є незаконною та підлягає скасуванню.
Розглянувши зазначену скаргу та додані до неї документи судом встановлено недотримання заявником окремих процесуальних норм при зверненні до суду .
Так, відповідно до ч.1 ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами ст.340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Аналогічно, частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
В той же час ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справах №921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13.01.2019 у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03.04.2019 та 10.04.2019 у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29.05.2019 у справі № 758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19), від 31.03.2020 у справі №733/889/17.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається із поданої скарги, Комунальне підприємство просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано - Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. та такими, що носить характер порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про накладення арешту на майно з урахуванням виконавчого збору у виконавчому провадженні у ВП №76772666, отже оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, накладеного постановами державного виконавця у виконавчому провадженні.
У такому випадку рішення та дії посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, скарга на рішення та дії державного виконавця не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
В іншій частині оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанов від 12.12.2024 про арешт коштів боржника, скарга підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
В той же час, законодавець у ч.4. ст.173 ГПК України обумовив, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 10 статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Враховуючи, що заявник подав скаргу на дії державного виконавця з вимогами, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, суд, через порушення правил об'єднання цих вимог, вважає за необхідне , застосувавши процесуальну аналогію на підставі п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України, повернути заявнику скаргу та додані до неї документи без розгляду.
При цьому суд роз'яснює скаржнику, що він повинен звернутися з даною скаргою в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині скарги, скаржник вправі звернутися до господарського суду, для її розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги б/н (вх. №9703) від 17.12.2024 на дії органу ДВС без розгляду.
Також суд бере до уваги те, що скарга сформована та подана до суду з використанням системи "Електронний суд". Функціонал цієї системи передбачає механізм автоматичного оповіщення користувачів про надходження до Електронного кабінету процесуальних документів, зміни стану розгляду судової справи чи про надходження інших документів у справі, шляхом надсилання відповідного повідомлення на вказану користувачем адресу електронної пошти.
Таким чином, оскільки Комунальним підприємством скаргу було подано з використанням системи "Електронний суд", підстави для її повернення засобами поштового зв'язку у суду відсутні.
Керуючись ст. 173, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Повернути скаргу б/н (вх. №9703) від 17.12.2024 Комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради без розгляду.
Ухвала, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання, 20.12.2024, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначенні статтями 256, 257 ГПК України
Суддя О.В. Руденко