Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10227/2024
м. Київ Справа № 753/16217/23
20 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційними скаргами представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Петросової-Гривнак Оксани Володимирівни та представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Лантуха Ярослава Васильовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Осіпенко Л.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
11 вересня 2023 року ТОВ «Євро-Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і кв. 23 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23 липня 2014 року у газеті "Хрещатик" (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті "Хрещатик" 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ "Євро-Реконструкція" 13.10.2021 року. Пунктом 7.1 ст.8 «Про житлово - комунальні послуги» передбачене право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання житлово - комунальної послуги отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача.
Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачами та позивачем не був укладений, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів між споживачами послуг до ТОВ "Євро-Реконструкція" від мешканців вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася. Відсутність договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачів) від оплати послуг в повному обсязі. Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії підтверджується довідкою на підключення та відключення централізованого опалення/постачання теплової енергії в будинку, яка додається до позову.
Відповідачі з серпня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 54 964,43 гривень, що є підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року позов ТОВ "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої води в розмірі 54 964,43 грн гривень (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 43 копійки), інфляційну складову боргу в розмірі 10 182,83 гривень (десять тисяч сто вісімдесят дві гривні 83 копійку), 3 % річних у розмірі 2884,35 гривень (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривень 35 копійок), відповідно з кожного по 18 321,47 грн - основної заборгованості, 3 394,27 - інфляційної складової, 961,45 грн - 3 % річних.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" судовий збір в сумі 2684, 00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень), відповідно з кожного по 894,66 грн.
Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року, представник відповідачів адвокат Лантух Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у 2012 році відповідачами в квартирі АДРЕСА_1 було встановлено прилади обліку (лічильники) для холодної води №201201003078 та гарячої води №201104019119, які виготовлені і прийняті відповідно до обов'язкових вимог державних стандартів та визнані придатними для експлуатації та укладено договір з Експлуатаційною організацією ЖЕД №222 про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води і відповідно повідомив про дані обставини всі заінтересовані на той час організації. В той же період часу відповідачами встановлено було в квартирі водонагрівачі відповідно припинено споживання гарячої води, про що свідчать показники лічильника гарячої води.
На час встановлення лічильників обліку холодної та гарячої води, як вбачається зі змісту зазначеного вище договору, лічильник гарячої води мав показник 0м3.
За вказаними лічильниками ДП «Укрметртестстандарт» було здійснено повірку, за результатами якої встановлено, що дані засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам ДСТУ, що підтверджується свідоцтвами про повірку.
З того часу відповідні нарахування за постачання та водовідведення холодної та гарячої води проводилися постачальниками послуг з урахуванням показників встановлених лічильників, що підтверджується, зокрема, сплаченими рахунками від ТОВ «Євро-реконструкція» № НОМЕР_1 та ПрАТ «АК Київводоканал» №2 2222 008 за січень 2016 року.
Із вказаного рахунку ПрАТ «АК Київводоканал» №2 222208 вбачається, що попередні та поточні показання лічильника гарячої води відповідачем зазначалися 35 м3, різниця між показаннями дорівнювала 0 і відповідно до сплати підлягало - 0 грн.
За жовтень 2023 року ПрАТ «АК Київводоканал» згідно даних повірки квартирних лічильників зробив перерахунок та взяв до уваги переплати за цей час.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував вказані відповідачами обставини, не дослідив повно та об'єктивно надані відповідачем докази відсутності фактичного користування послугою з постачання гарячої води, не надав оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а також не мотивував відхилення кожного наданого відповідачами доказу.
Крім того зазначає, при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача про те, що долучений до позову розрахунок заборгованості з оплати водовідведення гарячої води за період з серпня 2017 року по липень 2023 року, є помилковим і не може братися судом до уваги, оскільки в ньому відсутні покази лічильника гарячої води на початок та кінець розрахункового періоду, місячні обсяги споживання гарячої води, розміри встановлених тарифів, на підставі яких нараховані щомісячні суми до сплати та розрахована заборгованість.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не врахував, що відповідачами зазначені послуги не одержувалися, споживання гарячої води в зазначений період у квартирі відповідачів не було, відтак вимоги позову є необґрунтованими і безпідставними.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції заборгованість нарахована за період більше трьох років і до частини вимог підлягає застосуванню строк позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року, представник позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» Петросова-Гривнак О.В. подала апеляційну скаргу та просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції вказано про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості та одночасно про стягнення частки кожного з них, відтак дане рішення не обґрунтоване та така позиція суду першої інстанції є упередженою, незаконною, хибною та помилковою.
Зазначає, що ТОВ "Євро-Реконструкція" має право вимагати виконання споживачами свого обов'язку зі сплати заборгованості за надані послуги, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а тому висновки суду першої інстанції в частині зменшення розміру заборгованості з урахуванням наявності інших споживачів є помилковим.
Крім того, зазначає, що правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені Постановою КМУ України від 08 жовтня 1992 року №572, п.18 зобов'язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги, тому враховуючи положення ст.541 ЦК України зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, відтак, особи, що є співвласниками квартири, несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово- комунальних послуг.
27.06.2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» Смолярчук О.О. надійшов другий відзив на апеляційну скаргу представника відповідачів, в якій зазначено, що вказані відповідачами засоби обліку гарячої води, які були встановлені зі слів відповідача у квартирі, на обліку у ТОВ «Євро-Реконструкція» не перебувають.
Доказів того, що відповідачі повідомляли та надавали до ТОВ «Євро-Реконструкція» документи щодо встановлення, опломбування та постановки на облік встановленого у квартирі індивідуального засобу обліку гарячої води до ТОВ «Євро-Реконструкція» суду не надано.
Крім того, вважає щоспливу строків позовної давності не відбулось у період з 01 серпня 2017 року по 01 серпня 2023 року, борг нараховано в межах строку позовної давності, пропуском строку позовної давності можна вважати лише вимоги до 12 березня 2017 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і кв. 23 , здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно рішення від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Пунктом 3.3 Статуту ТОВ "Євро-Реконструкція", передбачено, що основними видами господарської діяльності є діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з довідкою щодо підключення/відключення житлових будинків у зв'язку з початком та закінченням опалювального сезону за період з 2014 по 2023 роки, в переліку адрес зазначений будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про надання послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зазначений період часу.
Згідно розрахунку заборгованості позивача з надання послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 о/р НОМЕР_2 заборгованість відповідачів з серпня 2017 року по липень 2023 року складає 54 964,43 грн., загальна заборгованість (включаючи 3% та інфляційну складову боргу) становить 68 031,61 грн.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 30.01.2017 року по 18.07.2023 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Задовольняючи позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідачі є споживачами послуг з постачання гарячої води та теплової енергії, які надавалися позивачем, на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, проте, відповідачами не здійснюється оплата послуг, а тому витрати з надання вказаних послуг підлягають стягненню з боржників (відповідачів), обов'язок яких є солідарним.
При обрахуванні суми заборгованості з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у загальному розмірі 54 964 грн. 43 коп. судом першої інстанції в основу обчислень покладена надана позивачем довідка-розрахунок.
Посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості з оплати послуг з центрального опалення та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції - 10 182, 83 грн, 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 2 884, 35 грн., погодившись із розрахунком позивача в цій частині складової вимоги заборгованості, крім того, зазначивши, стягнути відповідно з кожного відповідача по 18 321, 47 грн. - основної заборгованості, 3 394, 27 грн. - інфляційної складової, 961, 45 грн. - 3% річних.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами пунктів 37-39 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Крім того, в статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавець визначив, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За приписами Закону України «Про захист прав споживачів» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з постачання теплової енергії за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.
Згідно п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вищенаведене також кореспондується із вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690.
Отже, особа, яка є споживачем послуг теплової енергії, зобов'язана сплачувати надані їй такі послуги вчасно.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб №96364105 від 18 липня 2023 року, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 30 січня 2017 року по 18 липня 2023 року, зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно довідки щодо підключення та відключення житлових будинків у зв'язку з початком та закінченням опалювальних сезонів 2014/2015, 2015/2016, 2016/2017, 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023, що знаходяться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», будинок АДРЕСА_1 входить до переліку таких житлових будинків.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція». Проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Позивач зазначає, що договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами, на момент виникнення заборгованості між відповідачами та позивачем не було укладено, а також заява-приєднання до умов індивідуального типового договору споживачами послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» не надавалася.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц міститься правовий висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, оскільки відповідачі з серпня 2017 року не вносили плату за отримані послуги гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 серпня 2023 року в розмірі 54 964 грн. 43 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 10 182 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 2 884 грн., а всього 68 031 грн. 61 коп., на підтвердження чого надано помісячний розрахунок суми заборгованості.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що розмір заборгованості відповідачів за отримані, проте не сплачені житлово комунальні послуги підтверджено належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги представника позивача відносно того, що діюче законодавство надає кредитору право, у разі солідарного обов'язку боржників (що має місце у даній справі), заявляти вимогу про виконання обов'язку як до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).
Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен мас право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень i протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
З урахуванням вище викладеного колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач скористався своїм правом та просив стягнути заборгованість солідарно з усіх боржників, суд першої інстанції при ухваленні рішення зазначив, що позовна заява підлягає задоволенню.
З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи представника позивача, які викладені ним в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а позивач в свою чергу не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки.
Доводи апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Лантуха Я.В. про те, що у 2012 році відповідачами в квартирі АДРЕСА_1 було встановлено прилади обліку (лічильники) для холодної води №201201003078 та гарячої води №201104019119, які виготовлені і прийняті відповідно до обов'язкових вимог державних стандартів та визнані придатними для експлуатації та укладено договір з Експлуатаційною організацією ЖЕД №222 про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води і відповідно повідомив про дані обставини всі заінтересовані на той час організації, суд апеляційної інстанції не бере до уваги виходячи з наступного.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Законодавець закріпив за споживачами послуги обов'язок щомісяця подавати виконавцю послуги показники індивідуальних засобів обліку.
Нарахування за послуги з постачання гарячої води здійснюються відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли на момент виникнення заборгованості) (далі - Правила № 630), Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі - Правила № 1182).
Відповідно до п. 14 Правил № 630 показання квартирних засобів обліку знімаються
споживачем щомісяця.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов'язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Відповідно до п. 21 Правил № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Тож, зняття показань вузлів розподільного обліку води (квартирних лічильників) здійснюється споживачами. Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку води виконавцю послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів послуги. Так, показання вузлів розподільного обліку води (квартирних лічильників) знімаються споживачем в останній день розрахункового періоду та надаються виконавцеві одним з таких способів, як телефоном, факсом, за допомогою електронних сервісів, запроваджених виконавцем, або в інший спосіб, доведений до відома споживача, та зазначаються у рахунку на оплату послуг.
У той же час виконавець послуги не має права брати до уваги показники неповіреного індивідуального засобу обліку.
Чинне законодавство не передбачає можливості проведення нарахування коштів за надані послуги на підставі засобів обліку, які належним чином не повірені та не поставлені на облік виконавцем комунальної послуги.
Згідно підпункту з пункту 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, засоби обліку гарячої води, які були встановлені, як зазначає відповідач, на обліку у ТОВ «Євро-Реконструкція» не перебувають, доказів того, що відповідачі повідомляли та надавали до теплопостачальної організації документи щодо встановлення, опломбування та постановки на облік встановленого у квартирі індивідуального засобу обліку гарячої води до ТОВ «Євро-Реконструкція» не надано.
Щодо посилань представника відповідачів Лантуха Я.В. , що ПрАТ «АК Київводоканал» взяв до уваги дані повірки квартирних лічильників та зробив перерахуноксуд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ПрАТ «АК Київводоканал» постачає холодну воду, а ТОВ «Євро-Реконструкція» надає послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення та гарячої води та не має ніякого відношення до постачання холодної води, тому документи щодо встановлення, проведення повірки, передачі показників індивідуальних засобів обліку гарячого водопостачання необхідно окремо передавати до ТОВ «Євро-Реконструкція» та ПрАТ «АК Київводоканал» для формування окремих нарахувань за використання та відведення гарячої води.
Крім того, щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування судом строку позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості в межах трьохрічного строку позовної давності, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги виходячи з наступного.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з серпня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 серпня 2023 року в розмірі 54 964 грн. 43 коп.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 N? 928 був неодноразово продовжений.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 квітня 2023 року.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, подана представником відповідачів заява про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності не може бути застосована судом до заявлених позивачем позовних вимог за послугу з гарячого водопостачання у період з 01 серпня 2017 року по 01 серпня 2023 року, борг нараховано в межах строку позовної давності.
Таким чином, доводи, викладені представником відповідачів в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись ст. 255, 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Лантуха Ярослава Васильовича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Петросової-Гривнак Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: