Справа № Справа № 530/2443/24
Номер провадження 2/530/707/24
18.12.2024 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В., за участю секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради з позовом про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.
В позові зазначено, що 25 жовтня 2013 року сторони по справі уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, де було зроблено актовий запис №354. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народилась дитина, син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що п'ять років тому стосунки з дружиною погіршились, почали виникати сварки та через нетривалий час дружина пішла з їх будинку та стала проживати окремо, їх спільна дитина залишилась з позивачем, останні п'ять років сторони проживають окремо один від одного. Неодноразові спроби примиритися не дали результату. Дитина проживає з батьком останні п'ять років, і всі ці роки мати дитини жодним чином не піклується про неї, жодної матеріальної допомоги дитині не надає. Батьком для сина створені всі умови для нормального гармонійного життя. В зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину.
25.11.2024 позивач направив до суду уточнюючу позовну заяву, в якій просив про розірвання шлюбу з відповідачем, позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів на дитину.
В підготовче судове засідання сторони по справі не з'явилися, від сторони позивача надійшла заяви про проведення судового засідання без його участі, просить призначити справу до судового розгляду та в судове засідання викликати свідків (а.с. 34-35). Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги визнає (а.с.38). Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явився, повідомлені належним чином, надали до суду клопотання в якому просили залучити третьої особи «Служба у справах дітей та сім'ї» виконавчого комітету Зіньківської міської ради (а.с.40). Ухвалою суду підготовче судове провадження в справі було закрите, призначено справу до судового розгляду та залучено третьою особою в справі «Служба у справах дітей та сім'ї» виконавчого комітету Зіньківської міської ради.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з'явились, повідомлені належним чином, до суду надіслали заяви в якій позивач підтримує позовні вимоги, а відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, розгляд справи прохала провести у їх відсутність ( а.с. 53-54), представники третіх осіб від органу опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради та «Служба у справах дітей та сім'ї» виконавчого комітету Зіньківської міської ради в судове засідання надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, надали до суду документи про проведену роботу , при винесенні рішення по справі поклались на розсуд суду. Від свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення щодо предмету спору.
В судовому засіданні судом було встановлено що ОСОБА_3 проживає із своїм батьком. ОСОБА_6 виховує дитину сам. Дитина на повному забезпеченні батька. Мати дитини вже близько 5 років не піклується про дитину, не проживає з родиною, останні роки навіть не телефонує. Батько створив для сина комфортне життя, син росте в турботі та любові (а.с.58). У поясненнях свідок ОСОБА_4 ОСОБА_5 зазначає, що ОСОБА_2 , яка є її невісткою не з'являється до родини близько 5 років, не спілкується з сином та не приймає участі в його вихованні, всю відповідальність за сина взяв на себе батько (а.с. 62).
Дослідивши письмові докази у справі та заслухавши свідків та учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 4, 37). Відповідач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП ( НОМЕР_4 ), проживає за адресою АДРЕСА_2 відповідно до договору оренди житла (а.с.21-22). 25 жовтня 2013 року сторони по справі уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, де було зроблено актовий запис №354 (а.с. 7-8). ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народилась дитина, син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6). Згідно довідки амбулаторії «Ваш лікар» дитина сторін - син ОСОБА_3 перебуває на обліку в лікаря педіатра з 2018 року, на прийоми дитину приводить батько - ОСОБА_1 (а.с. 36), відповідно до акту обстеження житлових умов, позивач ОСОБА_3 та його син ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 у приватному будинку зі зручностями, умови проживання задовільні, відповідають санітарно гігієнічним нормам, для дитини створені всі необхідні умови для життя та розвитку. ОСОБА_2 близько 5 років з дитиною не проживає, участі у вихованні та утриманні сина не приймає (а.с.37). Згідно акту обстеження умов «Служба у справах дітей та сім'ї» виконавчого комітету Зіньківської міської ради ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає (а.с.56). Свідки стверджують що батько з сином проживають вдвох, мати участі у вихованні сина не приймає, з чоловіком та сином не спілкується (а.с. 58-65).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно зі ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч.1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.2 ст. 150 СК України батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх обов'язків, відповідно дост.164 СК України можуть бути позбавлені батьківських прав.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від ЗО березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно спливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою ВР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від ЗО березня 2007 року).
Відповідачка свідомо та злісно нехтує своїми батьківськими обов'язками по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_7 вже два роки і не має намірів змінити свою поведінку. Крім того, вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її здоров'я, підготовку до життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Більш того, відповідачка з самого дня народження дитини нехтує своїми правами, не приймає жодної участі у житті та розвитку дитини, тобто злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно неї.
Зазначені обставини довідкою лікаря, яку додаю, актом обстеження умов проживання, який буде наданий суду після отримання на адвокатський запит, а також будуть повністю підтверджені її ж сестрою та іншими свідками, клопотання про виклик яких буде заявлено в суді.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, що викладена у Постанові від 29.09.2021 року по справі №459/3411/17, провадження № 61 -10531св21, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним і де спорідненість з батьком не буде ані створювати будь-яких складнощів у житті дитини, ані надавати негативний приклад батьківської поведінки.
Згідно ст.51 Конституції України, ст. 180,181 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідні роз'яснення надані в абз. 7 п. 16 постанови Пленуму від 30 березня 2007 р № 3.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідача відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки судовим розглядом встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітньої доньки є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст 150, 155 ,164-166 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Зіньківської міської ради, та Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, за актовим записом № 354 - розірвати.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі частини з усіх видів доходу відповідачки щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяО. В. Ситник